Новини для українців всього свту

Wednesday, Jul. 28, 2021

Зустріч Байдена і Путіна: наслідки для України

Автор:

|

Червень 23, 2021

|

Рубрика:

Зустріч Байдена і Путіна: наслідки для України
Путін і Джо Байден у Женеві

У Женеві (Швейцарія) 16 червня відбулася зустріч президентів США й Російської Федерації (РФ) — відповідно, Джозефа Байдена та Путіна, «надрезультату» від якої не очікували обоє.

Вивів із ізоляції
13 червня Байден визнавав: «Немає ніякої гарантії, що можете змінити поведінку людини». Нащо ж тоді спілкувався з Путіним? Зустрітися запропонував йому 13 квітня в телефонній розмові, на початку якої, за повідомленням Білого дому, «озвучив занепокоєння раптовим нарощуванням російських військових сил в окупованому Криму й на кордонах України, а також закликав РФ знизити напруженість».
Тобто передусім зустрівся з Путіним, аби стримати його від повномасштабного наступу на Україну. 10 червня уточнив: «Я повідомлю (Путіну. — Авт.), що порушення суверенітету демократичних країн не залишаться без наслідків».
Своєю чергою, Путін прогнозував 4 червня: «Не очікую нічого проривного в російсько-американських відносинах, нічого такого, що могло б усіх нас уразити своїми результатами. Те, що зустрінемося, поговоримо про можливості відновлення двосторонніх відносин, поговоримо про питання, які становлять для нас взаємний інтерес, а таких питань чимало, і це вже саме по собі непогано».
Тобто для нього була відносним успіхом пропозиція Байдена зустрітися після того, як той визнав його 17 березня вбивцею й проголосив таким чином «персоною нон-ґрата». Багато експертів припускали, що нарощування військ на кордонах із Україною відбулося, власне, для того, аби, як підсумувала в заголовку своєї публікації німецька телерадіокорпорація Deutsche Welle, «Байден вивів Путіна з міжнародної ізоляції».
Ґреґорі Файфер, керівник Інституту сучасних світових відносин у Вашинґтоні пояснив: «Це дозволило Путіну стати на світовій сцені поруч із Байденом, що є необхідною для нього картинкою, символічною для його домашньої ладу, картинкою, яка допомагає йому затвердити легітимність як великого лідера, який відновлює вплив Росії у світі».

Суперечливі заяви
Президенти розповіли про зустріч на «сепаратних» пресконференціях, адже Байден відхилив пропозицію Путіна провести спільну. За інформацією американського видання Axios, експерти переконали «не давати можливості спробувати відсунути на другий план приватні перемовини новими публічними пропозиціями».
Спільною була лише домовленість «запустити двосторонній діалог із питань стратегічної стабільності», аби «домагатися прогресу в реалізації спільних цілей щодо забезпечення передбачуваності в стратегічній сфері, зниження ризиків збройних конфліктів і загрози ядерної війни». Наразі підтвердили «прихильність принципу, згідно з яким в ядерній війні не може бути переможців, і вона ніколи не повинна бути розв’язана».
А от заявлене на пресконференціях не збігалося. Приміром, Байден повідомив, що передав список 16 об’єктів у США, які не повинні зазнавати кібератак. І пригрозив: «Я вказав йому, що у нас є значні кіберможливості. Він не знає точно, що це таке, але знає, що вони значні. Якщо вони порушать ці основні норми, ми відповімо».
Натомість Путін запевняв, що тиску не відчував. І «перевів стрілки» в стилі «хто обзивається — сам називається». Мовляв, «із американських джерел випливає, що найбільшу кількість кібератак у світі здійснюють із кіберпростору США». Та все ж, за його словами, «досягнуто домовленості розпочати американсько-російські консультації з безпеки в кіберпросторі».
Джо Байден попередив — якщо у в’язниці помре російський опозиціонер Олексій Навальний, «наслідки будуть спустошливі й руйнівні для Росії». А її президент твердив, що Навальний «все робив, аби його затримали та відправили за ґрати».
Президент США запевнив: «Я заявив Путіну, що мій порядок денний — не проти Росії». А його опонент скаржився: «Всі дії, пов’язані з погіршенням російсько-американських відносин, ініціювали не ми, а американська сторона. США оголосили Росію своїм ворогом. Конґрес це зробив 2017-го. Росія проводить свої навчання винятково на території Росії. Американські партнери лізуть зі своїми навчаннями впритул до Росії».

Підтримка непохитна
Путін твердив: «Наскільки я зрозумів президента Байдена — він згоден із тим, що в основі врегулювання на південному сході України повинні лежати мінські угоди». Натомість п. Байден заявив: «Я повідомив йому про непохитну підтримку США суверенітету та територіальної цілісності України. Ми обговорили мінські домовленості, я висловив свій погляд на них. Він не суперечив мені, але, звісно, відмінності були. Ми погодилися, що потрібно посилити дипломатію з питання мінських угод. За багатьма позиціями наші оцінки розходяться, але по обидва боки було продемонстроване бажання зрозуміти один одного і шукати шляхи до зближення».
Олександр Корнієнко, народний депутат України, зауважив: «Пролунала теза, що треба посилювати дипломатію в напрямку мінських угод. На мою думку, це натяк на те, що їх можна переосмислювати». Тим паче, що, як повідомив 3 червня Вільям Тейлор, колишній посол США в Києві, у Вашинґтоні розглядають можливість приєднання до перемовин щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. А Дмитро Козак, заступник керівника адміністрації президента РФ, дав зрозуміти 16 червня, що в Москві — не проти. Дослівно ж сказав: «Коли наші європейські колеги кажуть, що потрібно терміново знайти рішення, бо зараз втрутяться у процес американці, ми кажемо: «Ласкаво просимо».
Козак також визнав, що президенти не узгоджували врегулювання конфлікту на Донбасі, а лише обговорювали. Відтак, заявлене Путіним у Женеві — лише його слова.
Зокрема, він укотре вимагав «політичної інтеграції» окупованого росіянами Донбасу «в українську правову систему та Конституцію». І звинуватив у війні на Донбасі… США, бо ті нібито, за його словами, «підтримали державний переворот в Україні».
Натомість Козак висловив «надію, що щось зрушиться з мертвої точки». Бо, за його словами, президенти достатньо детально обговорили головні умови мінських угод і «вироблення взаємоприйнятних політичних умов майбутнього статусу» Донеччини та Луганщини. Тобто насправді в Женеві відбулася аж ніяк не «гра в одні ворота».
Путін також явно лукавив заявою «Що стосується можливого вступу України до НАТО, тема зачіпалася «мазком», тут, мабуть, нічого обговорювати». Бо наступного дня Дмитро Пєсков, його речник заявив, що в Кремлі навпаки — стурбовані заявою Байдена про можливість надання Україні Плану дій щодо членства в Альянсі.
Тож Володимир Огризко, ексміністр закордонних справ України, дійшов такого висновку: «Путіну окреслили жирну червону лінію в діях щодо України. Байден чітко і ясно заявив про позицію — і свою, і Заходу. Вона полягає в тому, що жодних поступок у питанні про територіальну цілісність і незалежність України немає і бути не може».

США повернулися?
Джо Байден підсумував зустріч у Женеві так: «Я зробив те, заради чого приїхав. Сподіваюся, що США показали світу, що ми повернулися». Він дійшов висновку, що Путін усвідомив це. «На мій погляд, усе-таки з обох сторін було продемонстроване бажання зрозуміти один одного та шукати шляхи до зближення позицій. Розмова була доволі конструктивною. Гадаю, що він точно не хоче «холодної війни» зараз», — заявив президент США.
Президент РФ, по суті, з цим погодився: «Загалом ми спілкувалися однією мовою». Утім, за словами господаря Білого дому, найближчі шість місяців стануть випробуванням — чи зможе дискусія президентів призвести до прогресу. І чи можна довіряти Путіну.
Однак Володимир Фесенко, голова правління київського Центру прикладних політичних досліджень «Пента», резюмував: «Боюсь, що вийде те саме, що і зі славнозвісним «перезавантаженням» американсько-російських відносин при Обамі».
А Кевін Мак-Карті, лідер республіканської меншості в Палаті представників Конґресу США обурювався: «Байден мав би використати саміт, аби продемонструвати, що США притягнуть РФ до відповідальності за її довгий перелік порушень. Натомість він поблажливо поставився до Путіна». Але Джо Байден ще 13 червня попереджав: «Цілком може статися так, що якщо я відповім так, як відповім, це не переконає його — він хоче продовжувати».
Свою чергою, Вікторія Нуланд, заступниця державного секретаря Сполучених Штатів, запевнила 18 червня в «непохитній відданості США принципу «жодних домовленостей про Україну без України» на перемовинах із Росією та будь-якими іншими країнами».
Раніше «Міст» розповідав про те, що передувало зустрічі президентів США та РФ.

Ігор Голод

До слова
У день зустрічі президентів США та РФ, Женевський осередок Українського товариства у Швейцарії організував акцію в рамках глобальної кампанії Світового конґресу українців (СКУ), спрямовану на інформаційну протидію російській аґресії. Активісти української громади в Женеві вийшли на мітинґ зі закликами #CтопРосійськійАґресії, «Крим — це Україна», «Донбас — це Україна». Українське товариство у Швейцарії, а також численні українські організації поширили у своїх країнах актуальну інформацію про російсько-українську війну проти України. Зокрема, про те, що з 2014 року російська аґресія призвела до загибелі понад 14 тис. осіб, чверть з яких — цивільне населення. Через збиття цивільного авіалайнера рейсу MH17, загинуло майже 300 невинних мирних жителів. Семирічна війна залишила понад 30 тис. поранених і понад 1,5 млн внутрішньо переміщених осіб. СКУ закликає президента США Байдена вжити рішучих заходів для відновлення територіальної цілісності України та припинення військової аґресії РФ проти України й її сусідів. Це передбачає деокупацію Російською Федерацією Криму та частини Донецької та Луганської областей, а також відведення російських військ, найманців та озброєнь зі суверенної української території та від українських кордонів. СКУ вітає заяву президента Байдена від 16 червня, що підтверджує непохитну підтримку США суверенітету та територіальної цілісності України. «Сьогодні світ потребує, щоб президент Байден доклав зусиль до стримування Путіна за допомогою звичайних засобів, а також забезпечив реальні наслідки для його окупаційної та військової політики у реґіоні. Крім цього, такі проєкти, як Nord Stream 2, спрямовані на дестабілізацію Європи та взяття під контроль України, повинні бути зупинені. Імперські зазіхання Росії щодо України є очевидними, тож міжнародна спільнота не має довіряти словам президента цієї держави-аґресора», — заявив Павло Ґрод, президент СКУ.

Світова преса про саміт
The Wall Street Journal:
«Тестом для будь-якого саміту між президентом США і главою держави-супротивника є те, які висновки робить опонент про американського лідера. Обидва лідери дали позитивні коментарі на пресконференціях після зустрічі, хоча президент Байден, можливо, був оптимістичнішим, коли казав про траєкторію американсько-російських зв’язків. Він сказав, що бачить «реальну перспективу значно поліпшити відносини» і не поступатися американськими цінностями. На це покладали надію троє президентів після завершення «холодної війни», але Росія вторглася в Грузію й Україну. Путін не має особистої симпатії чи антипатії до будь-кого з американських лідерів. Він діє з раціонального розрахунку, що йому може зійти з рук, аби залишитися при владі, зміцнити стратегічну позицію РФ і послабити західні демократії. Росія — не той екзистенційний суперник, яким був СРСР у період «холодної війни». Але амбіції Росії, які вона має в Східній Європі, на Близькому Сході і в кіберпросторі, досі зіштовхуються з прагненнями США. На ці загрози необхідно дати чітку відповідь. Саміт дасть плоди лише тоді, коли стане очевидним, наскільки успішно Байден доніс цей меседж до людини, яка сиділа за столом навпроти нього».

Deutsche Welle:
«Саміт не дав різкого розвороту в російсько-американських відносинах. Сторони залишилися при своїх думках, повторили позиції, які озвучували раніше. Україна, одна з найскладніших тем у взаєминах між РФ і США, такою «червоною лінією» не стала, принаймні, в публічних виступах президентів. Байден обмежився фразою, що підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, і навіть не згадав про нещодавнє стягнення російських військ до українських кордонів. Обоє лідерів висловилися за врегулювання конфлікту на Донбасі на основі мінських угод. Глава Білого дому дав зрозуміти, що не чекає швидких результатів. За його словами, успіхи женевської зустрічі можуть стати очевидними тільки за кілька місяців чи навіть років».

The New York Post:
«Байден не погодився дати спільну прес-конференцію з Путіним, щоб уникнути PR-катастрофи. Та переможцем дня все ж став московський авторитарний правитель. Буквально за день до цього біля гавайського узбережжя флот РФ провів військові навчання в масштабах, яких не бачили з часів «холодної війни». Ця провокація не вартувала Путіну нічого: саміт завершився тим, що Байден назвав тон зустрічі «позитивним», а Путін заявив, що «не було ніякої ворожості». Байден наполягав, що не озвучував «ніяких загроз». Він передав Путіну перелік 16 критично важливих елементів інфраструктури, атаки на які мають бути забороненими. Зрештою, чи означає це, що його цілком влаштовує, якщо РФ чи злочинці, які діють звідти, завдаватимуть ударів по будь-чому ще? Тим часом Путін майже годину відповідав на запитання, які обертав проти Америки. Коли американський репортер запитав його про заборону організації Навального, він вказав на бунт у Капітолії, який відбувся 6 січня ц. р., і сказав: «Ми не хочемо, щоб це сталося у нас». Погляньмо правді у вічі: день не був вдалим ні для Байдена, ні для Америки. Путін, по суті, висміював свого колегу і США, в той час, як Байден був слабким і розгубленим. Можливо, Америка мала б вигляд сильнішої, якби саміту не було взагалі».

National Interest:
«З перемовин, що відбулися, можна виснувати, що політику США стосовно РФ тепер треба розглядати в контексті інших пріоритетів, а не таку, що існуватиме відокремлено. За останні шість місяців ми отримали чіткі сигнали, що Китай і клімат — ось два виміри всеосяжності, навколо яких усе інше лише допоміжне. І тон «Женеви» вказує, що попри чималу кількість претензій, які є до Москви, через її поведінку на внутрішній і міжнародній аренах, адміністрація Байдена, принаймні, зараз, оголосила про це всім, але готова відкласти негайну реакцію на них, якщо це посилить необхідність враховувати проблеми клімату та Китаю».

Neue Zurcher Zeitung:
«Саміт США і РФ у Женеві лише засвідчив низькі очікування. Конкретних домовленостей досягнуто майже не було, але хай там як, американський президент більше не дає своєму російському візаві вдаватися до атак. Якщо врахувати низькі очікування, зустріч не розчарувала. Після неї Путін дав зрозуміти, що його анітрохи не зачепили американські звинувачення в протиправних діях. Байден зміг постати перед виборцями в США в ролі сильного президента, який погрожує Путіну чіткими наслідками — повна протилежність «сонному Джо», яким його хотів висміяти Трамп під час передвиборної кампанії. Обидва президенти збільшили в Женеві свій символічний капітал. Утім, США не варто думати, що вони взяли під контроль фактор Путіна, такий непередбачуваний, дратівливий… Путін і надалі нагадуватиме про присутність РФ на світовій арені за допомогою деякої дошкульності, підривних дій і демонстрації сили».

Die Welt:
«Історична зустріч Джо Байдена і Путіна — це саміт невербальної комунікації. Візуально саміт почався холодно та збайдужіло. Російський президент виказував знервованість; власне, його прибуття на женевську віллу не зовсім відповідало рівню наддержави, хоча й демонструвало бажання показати себе. Одразу після виходу з автомобіля Путін простягнув руку президенту Швейцарії, двічі, і двічі швейцарець дав йому зрозуміти, що потиснути один одному руки краще не перед вхідними сходами на сонці, а на сходах у затінку козирка. Байден прибув туди на 15 хвилин пізніше за Путіна, і з набагато довшим кортежем. Кортеж Путіна складали 17 машин, майже демонстративно в ньому не було карети «швидкої допомоги». У кортежі Байдена нарахували 38 машин, у т. ч. карету «швидкої допомоги». Байден змусив президента Швейцарії чекати його майже хвилину, бо, здається, розмовляв у лімузині телефоном, адже Америка — наддержава. Але потім швейцарець без вагань швидко потиснув Байдену руку на сонці. Під час офіційного рукостискання з Байденом Путін простягнув руку набагато далі, ніж президент США, а в бібліотеці Путін ініціював коротку неформальну бесіду, але спершу перебирав пальцями і тупцював… Загалом російський президент був далеко не таким розслабленим, як під час першої зустрічі з Дональдом Трампом».

Rzeczpospolita:
«Ніхто не очікував, що станеться перелом після зустрічі Байдена і Путіна, але всі змогли переконатися, що США та РФ — різні цивілізації. Передусім успіху домігся Путін, який розкритикував одну з наймогутніших держав світу. Він виступав ніби у стилі стендапера: відкидав усі звинувачення та розповідав, що Захід нітрохи не кращий за Росію».

Financial Times:
«Переважно за допомогою того, що не відбуватиметься: наприклад, нового вторгнення Росії на схід України, підтримки міжнародного піратства, зокрема, як коли минулого місяця змінили маршрут лету авіалайнера компанії Ryanair, і проблем Олексія Навального, ім’я якого Путін досі свідомо не називає. Відсутність великих кібератак на Сполучені Штати, таких, як напад на компанію SolarWinds раніше цього року, була б іще одним ключовим показником».

About Author

Meest-Online