Новини для українців всього свту

Friday, Jun. 18, 2021

Зустріч двох диктаторів: чим це може загрожувати Україні

Автор:

|

Червень 03, 2021

|

Рубрика:

Зустріч двох диктаторів: чим це може загрожувати Україні
Олександр Лукашенко, Микола Лукашенко та Путін

У російському курортному місті Сочі зустрілися два останні диктатори Європи — Олександр Лукашенко, нелегітимний президент Республіки Білорусь (РБ) і Путін, «вічний» президент Російської Федерації (РФ). Зустріч відбулася на тлі грандіозного міжнародного скандалу. Як повідомляв «Міст», 23 травня ц. р. у Мінську затримали Романа Протасевича, одного зі засновників і колишнього головного редактора Telegram-каналу NEXTA, визнаного в Білорусі екстремістським. Для цього білоруські спецслужби вдалися до безпрецедентного кроку: погрозами змусили приземлитися цивільний літак.
Ще однією перчинкою стала участь у перемовинах із володарем Кремля Лукашенка-молодшого — 16-річного позашлюбного сина президента РБ, якого вже зараз розглядають як спадкоємця Лукашенка, що управляє країною з 1994 року. Микола Лукашенко запам’ятався тим, що ще в п’ятирічному віці в генеральській формі поруч із татком приймав військовий парад у Мінську, а торік під час найактивніших акцій протесту після президентських виборів літав у гелікоптері над білоруською столицею з автоматом Калашникова.

Таємні документи з чорної валізи
Це вже треті перемовини між двома політиками з початку 2021-го. Цього разу Путін і Лукашенко спілкувалися понад п’ять годин, однак жодних офіційних заяв після завершення зустрічі не прозвучало. На камери Олександр Лукашенко традиційно скаржився на Захід, розказував, що показав Путіну якісь таємні документи з чорної валізи, що доводять «підступні плани» країн НАТО, й учергове зізнався в «братерській любові» до президента РФ.
Що то були за документи, залишилося невідомим. Байку про бойовиків терористичної організації «Хамас», які буцімто «замінували» лайнер із п. Протасевичем на облавку, з обуренням спростували самі ж палестинці. Єдине, що більш-менш відомо: Лукашенко повернувся з Сочі не з порожніми руками — привіз 500 млн USD російського кредиту.
«Все банально: Лукашенко просив грошей, а Путін вимагав натомість політичних і економічних поступок. Документи, які Лукашенко передав Путіну щодо інциденту з літаком Ryanair, швидше за все, широкому загалу не покажуть, бо там знову щось безглузде в звичному для Лукашенка стилі. Оскільки Лукашенко — керівник колгоспного типу, в нього і спецслужби працюють примітивно. Навряд чи вони могли надати щось гідне уваги, інакше Мінськ давно б протрубив про це на весь світ. Та й кремлівська пропаґанда не стала б відкладати такі козирі в довгу шухляду, а використала б на «всю котушку», захищаючи союзника. Якщо нічого не опублікували, отже, це була чергова пустишка», — заявив у інтерв’ю російській службі «Голосу Америки» Дмитро Орєшкін, український політолог.

Україна: небезпека з півночі
Хоча про Київ обидва диктатори на камери не згадували, очевидно, що ця зустріч матиме вплив на Україну. Досі колишньому голові білоруського колгоспу вдавалося більш-менш успішно крутитися між Заходом і РФ. Щойно Кремль починав занадто тиснути, Мінськ посилював загравання з Європейським Союзом (ЄС) і США, потім робив відкат у бік східного сусіди, й далі — по колу. Тепер Лукашенко позбавлений можливостей для геополітичного маневру.
«Захід від нього відвернеться повністю, а це відкриває можливість для ще більшого контролю над ним із боку Москви. Ба більше, я не виключаю, що це і було головною метою цією спецоперації — не стільки затримання Протасевича, скільки унеможливити толерування Лукашенка на Заході. Тому не КДБ Білорусі було в спецоперації головним суб’єктом. Лукашенко, разом із усією Білоруссю, став заручником Путіна, — розповів у коментарі інформаційній аґенції «Укрінформ» Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму. — В будь-якому випадку, для України проросійськість Білорусі необхідно розглядати у довготерміновій перспективі, що безперечно вимагатиме безпекового посилення північного кордону».
Нагадаємо, що довжина українсько-білоруського кордону становить 1 084 км. «Від Києва до Білорусі — лише 150 км. Подейкують, що один танковий перехід — 50 км. Таким чином до Києва — три переходи. Або всього шість хвилин лету надзвукового фронтового бомбардувальника Су-24 від кордону на швидкості 1500 км/год.», — писав свого часу в блозі на «Українській правді» політолог Віктор Уколов.
Існує цілком реальна можливість того, що Путіну таки вдасться здійснити свою давню мрію — повною мірою реалізувати договір про Союзну державу від 1997 року, тобто, фактично поглинути РБ. «Розпочавши «закручування гайок», режим у його теперішній конфігурації вже не зможе зупинитися — адже саме в цьому силовики й вбачають ефективність своєї роботи, а тому, після втрати «ворога» у вигляді опозиції, оточення Лукашенка, щоби довести шефові свою ефективність, буде змушене йти далі, пожираючи «конкурентів» у команді влади. Аж доки репресії силовиків не дійдуть до їхніх колег із конкуруючих силових груп. А потужні західні санкції, через які обсяги фінансових потоків всередині країни зменшаться, й їх для еліт забракне, здатні суттєво прискорити цей момент. А вага тих у Мінську, хто контролює фінансові надходження з Москви, багаторазово зросте. І, на жаль, треба визнати, що у цей момент найбільше шансів на виграш матиме РФ, якій буде легше підхопити знекровлену країну. Навіть якщо для цього знадобиться військова інтервенція. Так, це сумний сценарій, але він не є неймовірним», — пише портал «Європейська правда».
Натомість Федір Лук’янов, головний редактор журналу «Росія в глобальній політиці», вважає, що насправді Лукашенко так просто не здасться. «Лукашенко виявився в коридорі, з якого неможливо вийти. Інша справа, що з цим далі робити Кремлю. Адже минулої осені багато російських експертів вважали, що як тільки Лукашенка врятували — а його, звісно, врятував Путін прозорим натяком білоруській опозиції, що якщо не припините, прийдуть розбиратися інші люди — він повинен піти на ті речі, яких ретельно уникав довгі роки. Але, судячи з усього, цього не сталося. Коли Лукашенко відчув, що встояв, він вирішив, що все і так нормально: велике вам спасибі, певна річ, але ніякого тіснішого зближення. За цей неповний рік не відбулося жодних зрушень в інтеграції Союзної держави. Але в теперішній ситуації білоруський диктатор обмежений як ніколи. Ось ми і подивимося, чи зміниться щось в російсько-білоруських відносинах. Взагалі-то я не вірю, що зміниться», — зазначив п. Лук’янов.
А от відомий український журналіст Віталій Портников вважає інакше. «Для Путіна дії Лукашенка — незалежно, чи брали участь російські спецслужби у цій операції своїх білоруських колег чи просто були про неї поінформовані — ще один, додатковий козир у перемовинах із Лукашенком про приєднання Білорусі до РФ. Перед перемовинами російський президент говорив про те, що можна не поспішати з інтеграцією двох країн. І, справді, зараз можна нікуди не поспішати. Після початку масових протестів проти фальсифікації президентських виборів і розгону акцій білоруськими силовиками РБ повільно, але впевнено втрачає навіть залишки свого суверенітету. Лукашенко практично відмовився від претензій на власний зовнішньополітичний курс і тепер лише повторює тези Путіна — зокрема, і в тому, що стосується України. Імідж Мінська як нейтрального перемовного майданчика для консультацій про кризи на пострадянському просторі практично втрачений», — написав він у блозі на «Радіо Свобода».

Ігор Берчак

До слова
Світлана Тихановська, лідерка білоруської опозиції й екскандидатка у президенти республіки, досі не приїздила до Києва через відсутність офіційного запрошення від українського уряду. «Світлана готова приїхати будь-коли, і про це йдеться з осені минулого року, ми спілкувались і з українським парламентом, з деякими фракціями у Верховній Раді, але поки не маємо офіційного запрошення від Міністерства закордонних справ України, а щоб цей візит мав офіційний характер, потрібне запрошення від уряду», — пояснив в етері «Громадського радіо» Франак Вячорка, радник п. Тихановської. Він також розповів, що опозиція планує відновити активні протести в РБ. Зараз визначаються найменш ризиковані способи протестів. «Ми домовилися готувати національний страйк, ненасильний спротив, працювати з різними групами, підтримувати локальні спільноти, такі як подвір’я — це така унікальна річ, яка з’явилась минулого року в Telegram. Люди, які живуть поруч, почали спільно створювати якісь події, і в найближчі тижні чи місяці потрібно спробувати повернути активний протест, бо зараз він більше нагадує підпілля», — розказав п. Вячорка.

Підпис до фото:
Лукашенко-старший, Лукашенко-молодший і Путін. Сочі, 28 травня 2021 р.

About Author

Meest-Online