Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 22, 2021

На західному фронті РФ є зміни, і не найкращі

Автор:

|

Квітень 03, 2021

|

Рубрика:

На західному фронті РФ є зміни, і не найкращі
Сергій Лавров

Російські чільні посадовці застосовують стосовно Заходу протилежні підходи — «хороший і поганий слідчий».

Не готовий до ескалації
Сергій Лавров, міністр закордонних справ Російської Федерації (РФ) 22 березня заявив: «Ну, а поки на західному фронті у нас без змін, на сході у нас, по-моєму, дуже інтенсивний порядок денний, який із кожним роком стає все багатшим».
Урядовець запевнив таким чином, що РФ через конфронтацію зі Заходом тісніше контактує з його опонентом — Китаєм. А стосунки з Європейським Союзом (ЄС) і США назвав «західним фронтом», радше, свідомо спотворивши назву популярного в СРСР, в якому прожив 41 рік, роману німецького письменника Еріха Марії Ремарка «На Західному фронті без змін».
Бо нового на Заході для РФ зараз вистачає. Приміром, зараз президент США — вже не Дональд Трамп, котрий, як повідомило 14 червня 2018-го з посиланням на два джерела у дипломатичних колах видання BuzzFeed News, переконував лідерів «Великої сімки», що «Крим є російським». А в інтерв’ю телеканалу Fox News нарікав, що РФ нібито даремно витурили з клубу розвинених держав.
Натомість новий президент США, Джо Байден, 22 лютого ц. р. заявив: «Цього дня сім років тому Росія вторглася в Крим, чим порушила міжнародне право, норми, за якими сучасні країни взаємодіють одна з одною, а також суверенітет і територіальну цілісність України. У цю похмуру річницю підтверджуємо просту істину: Крим — це Україна».
А 3 березня подовжив санкції щодо РФ за анексію Криму й аґресію на сході України. В оприлюдненому 17 березня інтерв’ю телекомпанії ABC американський лідер ствердно відповів на запитання «Чи вважає Путіна вбивцею?», чим довів до істерики чільних посадовців РФ.
Але особисто Путін, відреагувавши безглуздим запевненням, що «хто як обзивається, той так і називається», заявив після цього про «намір РФ співпрацювати зі США» й запропонував президенту Байдену подискутувати. Та речники останнього повідомили, що той зайнятий, тож «зустрінеться з Путіним тоді, коли для цього буде слушний час».
Політолог Андрій Піонтковський пояснив: «Реакція Путіна — дуже показова. Адже 24 години всі пропаґандистські канали вибухали прокльонами в бік Америки та пропонували напаскудити, об’єднатися з Китаєм, зайнятися ядерним плануванням, по яких містах США завдавати ядерні удари. На відміну від бурхливої реакції на пропаґандистському телебаченні, реакція володаря Кремля була слабкою. Своїм намаганням перевести заяву Байдена у дворовий жарт Путін показав, що він не готовий до ескалації, не має такого наміру. Ризики Путіна в тому, що економічні санкції проти РФ дійшли до межі. Наступний етап — це вже не економічні санкції, це економічна війна. Відімкнення від SWIFT, арешт російського трильйону, нафтове ембарго — це вже повна й абсолютна економічна війна, яка швидко призведе до економічного краху Росії».

Вирок Кремлю
Костянтин Єлісєєв, колишній заступник міністра закордонних справ України, вважає: «Заява Байдена стала вироком політиці Кремля, і в одному слові він висловив не просто свою персональну оцінку Путіну, а й зміст майбутньої політики США щодо РФ. Тобто ніякого перезавантаження не буде, і умиротворення аґресора не буде».
«Дуже важливо, щоб цю заяву почули в Брюсселі, позаяк на саміті ЄС розглядатимуть стратегію розвитку відносин ЄС із РФ. Сподіваюся, що ця заява стане мотивацією для європейських партнерів, аби зробити політику щодо РФ чіткою і не піддаватися спробам деяких країн пом’якшити ставлення до Кремля», — наголосив він.
В ЄС Байдена почули. Набіла Массралі, речник Європейської комісії, на запитання «Чи згоден глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель зі звинуваченнями президента США Джо Байдена на адресу Путіна?» відповіла: «На жаль, є довгий список успішних і невдалих замахів, скоєних щодо критиків і незалежних осіб у Росії, в т. ч. політиків і журналістів. Російська влада також здійснила незаконні дії в Україні і зіграла чітку роль в інших конфліктах у сусідніх країнах з ЄС і за їхніми межами».
А 22 березня Жозеп Боррель, верховний представник ЄС із питань закордонних справ і політики безпеки, повідомив, що міністри закордонних справ країн ЄС підтвердили п’ять принципів, на яких мають будуватися стосунки з РФ: «По-перше, умовою для змін ставлення ЄС до Росії є повне виконання Мінських угод, крім того, Брюссель ніколи не визнає анексію Криму. По-друге, ЄС посилюватиме зв’язки з Центральною Азією й іншими східними партнерами. Третє — підвищення енергетичної та стратегічної стійкості ЄС. Четверте — вибірковість взаємодії з РФ, у пріоритеті — спільні інтереси на кшталт Сирії чи Північної Кореї. П’яте — підтримка громадянського суспільства в Росії, поглиблення контактів між людьми з РФ та ЄС, зокрема молоді.
Того ж дня Європейська рада повідомила, що її президент Шарль Мішель оголосив Путіну ультиматум: «Відносини ЄС та Росії можуть розвиватися в позитивному напрямку, якщо російська сторона дотримуватиметься певних правил — виконуватиме мінські домовленості в питанні врегулювання ситуації на окупованій частині Донбасу, дотримуватиметься прав людини й припинить гібридні та кібератаки на держави ЄС».
Але після телефонної розмови з Путіним того ж 22 березня Мішель заявив, що обговорення нової стратегії Євросоюзу щодо РФ відклали до наступної очної зустрічі глав держав ЄС. Подробиць розмови не оприлюднив, але наступного дня речник президента РФ запевнив, що Путін — «переконаний прибічник добрих відносин із усіма країнами, але їх вибудовувати самостійно неможливо».

Не вмовлятимуть
Тож Путін міг сказати п. Мішелю щось примирливе — застосувавши підхід «хороший слідчий». Роль «поганого» виконав міністр закордонних справ РФ, який наступного дня заявив: «Із ЄС як організацією відносин немає. Вся інфраструктура цих відносин знищена односторонніми рішеннями Брюсселя. Росія буде готова знову збільшувати взаємодію з ЄС і шукати баланс інтересів тоді, коли Брюссель вважатиме за доцільне усунути цю аномалію у контактах зі своїм найбільшим сусідою. США, Європа і Захід загалом по суті справи підміняють дипломатію, мистецтво якої втрачають, ось цими кроками з нав’язуванням усім правил, які, вони вважають, повинні лежати в основі світового порядку — не міжнародне право, а правила. А санкції — один із видів цих правил».
Таким чином дав зрозуміти, що в РФ не вважають порушенням міжнародного права анексію Криму, нав’язану нею війну на сході України й гібридні та кібератаки на країни-члени ЄС. Але, водночас, із РФ намагаються лавірувати примирливими меседжами щодо відносин із ЄС та США, якими самі суперечать собі.
Реагуючи на заяву Верховного представника ЄС із питань закордонних справ і політики безпеки, що Росія — небезпечний сусіда, який дрейфує геть від європейських цінностей і дедалі більше перетворюється на тоталітарну країну, Марія Захарова, речниця Міністерства закордонних справ РФ, запевнила: «Ніяким небезпечним, аґресивним сусідом Росія в історичному контексті ніколи не була». 
Але 24 березня Ентоні Блінкен, державний секретар США, і Жозеп Боррель, за їхніми словами, «погодилися координувати зусилля в реагуванні на конфронтаційну поведінку та закликали Росію припинити цей шлях». «Ми говорили про наші спільні занепокоєння, про аґресію Росії, особливо проти її сусідів», — уточнив керівник американського зовнішньополітичного відомства.
А коли президент Сполучених Штатів закликав 25 березня ЄС до співпраці зі США у вирішенні нагальних світових проблем, Шарль Мішель не лише погодився, а й наголосив: «США й ЄС постали перед зростаючою міжнародною загрозою авторитарних режимів, які зловживають, або перекручують правила, використовують нові засоби (дезінформацію, кібер- та гібридні загрози), щоб нападати на демократію всередині та ззовні. Ці режими загрожують демократії, правам людини і порядку базованому на правилах, принаймні, настільки ж, як це робили режими часів «холодної війни».
Статус авторитарного режиму РФ підтвердила 24 березня й Державна дума, доповнивши положення «посаду президента Росії можна займати не більше двох термінів» в конституції уточненням «не поширюється на тих, хто займав посаду глави держави до набрання чинності поправок до конституції». Ця дозволило Путіну залишитися у Кремлі ще два терміни.
Тож політтехнолог Борис Тизенгаузен дійшов такого висновку: «Росія отримуватиме санкційні пакети. Вмовляти РФ уже ніхто не буде».
Як повідомляв «Міст», в Україні масштабної атаки РФ остерігаються не всі.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply