Новини для українців всього свту

Thursday, Jul. 7, 2022

Де в РФ зростає тотальне невдоволення Путіним

Автор:

|

Червень 18, 2022

|

Рубрика:

Де в РФ зростає тотальне невдоволення Путіним
Могили дагестанців, які загинули в Україні

Російська Федерація (РФ) уже четвертий місяць воює в Україні, Кремль розповідає, що все нібито «йде за планом», але навіть всередині країни, попри тотальне закручування гайок, закрадаються сумніви щодо реалістичності цього «плану». Цікаво, що серед убитих в Україні рашистів не зустрічаються жителі Москви та Санкт-Петербурґу. Натомість повно є бурятів, тувинців, дагестанців і чеченців.

Заколот у Південній Осетії
Південна Осетія, тимчасово окупована територія Грузії, існує лише завдяки Москві. Оплату Кремль вирішив взяти південноосетинськими солдатами, яких кинули воювати в Україну. Ось тільки в березні ц. р. майже 300 південноосетинських солдатів влаштували заколот, відмовилися від вторгнення і повернулися додому. До цього шоку додалася наступна публікація в Інтернеті запису розмови між деякими солдатами, які повернулися, і Анатолієм Бібіковим, тодішнім президентом «республіки». Солдати розкритикували російське військове керівництво і поцікавилися, чому їх відправили воювати за Росію до Україну. Солдатський заколот і неприйняття війни підготували ґрунт для того, щоб Бібілов програв на виборах у реґіоні 8 травня.
Відтак новий ватажок Південної Осетії вирішив відмовитися від «референдуму про приєднання» до РФ, який мав відбутися 17 липня. Рішення прийняли через «невизначеність правових наслідків питання, яке виносять на референдум». Так Алан Гаглоєв тимчасово зупинив дію указу свого попередника Анатолія Бібілова про проведення псевдореферендуму. Рішення прийняли, щоб провести «консультації» з Кремлем. «Терміново провести з російською стороною консультації по всьому комплексу питань, пов’язаних із подальшою інтеграцією Республіки Південна Осетія і Російської Федерації», — йдеться в так званому указі голови окупаційної адміністрації. Він заявив про «неприпустимість одностороннього рішення референдуму з питань, що стосуються законних прав та інтересів РФ».

Боротьба з націоналізмом
По інший бік Кавказу, власне, у РФ, розташована Північна Осетія-Аланія, жителі якої мають спільну культуру та мову зі своїми південними побратимами. Там війна теж струснула політику. У квітні колишньому північноосетинському борцю за маріонеткові республіки Росії на сході України висунули звинувачення за новим законом про дискредитацію Збройних сил РФ, прийнятим для придушення протестів і заяв проти війни в Україні. Активісти Північної Осетії засудили звинувачення як політично вмотивоване. Ще більше невдоволення виникло після того, як 11 травня іншому північноосетинцю, який пережив теракт у Беслані 2004 року, коли загинули більше 300 людей, оголосили звинувачення в розпалюванні ненависті, коли той закликав перейменувати вулицю Леніна у Владикавказі, столиці Північної Осетії, на честь осетинця. «Матері Беслану», група активісток, які представляють жертви теракту, це звинувачення засудили.
Кремль, як і раніше, побоюється націоналізму на Кавказі — етнічно розмаїтому реґіоні, завойованому та поневоленому Росією в XIX ст., місці жахливих депортацій і масових убивств, скоєних її російськими та радянськими правителями, і неспокійному й досі.
Москва заборонила марші, які мали бути присвячені 21 травня — річниці геноциду російською імперською армією черкесів — етнічної групи, яка переважно проживає в трьох північно-західних кавказьких республіках — Адигеї, Кабардино-Балкарії та Карачаєво-Черкесії. Проте сотні людей зібралися у різних місцях, і поліція проводила арешти. Однак це навряд чи спровокує ширший рух, навіть незважаючи на те, що повідомлення про геноцид з боку Росії щодо українців у ході війни змушують активістів черкеської діаспори проводити паралелі з історією свого народу.

Інгушетія та Дагестан
Війна відчувалася і в Інгушетії, ще одній нібито автономній етнічній республіці, розташованій між Північною Осетією та Чечнею. У бою в Україні загинув небіж Юнус-Бека Євкурова, заступника міністра оборони РФ і колишнього лідера реґіону. Незабаром після цього на його похорон прибули сам Євкуров та інгуські старійшини. Відсутність натяків на заворушення різко контрастує з 2018 роком, коли спалахнули значні місцеві протести після зміни Кремлем кордону Інгушетії на користь сусідньої Чечні.
Неросійські меншини з Кавказу й інших околиць путінської імперії переважають серед російських сил, що борються в Україні, та серед тих, хто загинув у путінській війні за «єдність етнічного слов’янства». Згідно з публічними некрологами та повідомленнями в соціальних мережах, Дагестан займає перше місце за загальною кількістю загиблих на війні з усіх адміністративних реґіонів Росії. З огляду на співвідношення з кількістю населення, Північна Осетія-Аланія має майже в 400 разів більше жертв війни порівняно з Москвою. В Інгушетії та Кабардино-Балкарії також значно переважає співвідношення населення та кількості тих, хто загинули на російсько-українській війні.

А що в ОРДЛО?
В окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) також назрівають масові бунти громадян України, незаконно мобілізованих до лав російської армії. За даними правозахисників, за останні два тижні у лавах «армії» ОРДЛО зброю склали тисячі людей. Чоловіки масово відмовляються ставати «гарматним м’ясом», тож готують акції протесту «рекрутів» та їхніх дружин проти ватажків терористичних організацій «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка». Зафіксували навіть випадки перестрілки між примусово мобілізованими місцевими жителями та російськими військовими.
А останні вже готові вбивати своїх генералів, які змушують їх іти в наступ. Про це свідчать телефонні розмови, перехоплені Службою безпеки України. «У Донецькій області контрактники Росії мало не розстріляли генерала Валерія Солодчука та його охорону, які приїхали, щоб приборкати «бунт» і змусити «відмовників» продовжувати воювати. Але солдати виконувати наказ відмовилися. Тож російський генерал ганебно втік із передової», — повідомили в українські спецслужбі.
Ось деякі подробиці цієї розмови: «У нас батарея практично вся у відмову пішла. Він почав стволом махати, стріляти: «Я, каже, вас завалю, якщо не поїдете туди!» І все. Тут пацання йому: «Йди, каже, вали!». Чеку з гранату висмикнув і каже: «Ну давай, застріли мене! Разом підірвемося тут». Спецназівці на нас теж стволами тикати почали, ми на них стволами. Коротше, мало не перестрілялися всі. Він у свій «бобик» сів і поїхав», — розповів дружині російський солдат. За словами військового, чию розмову записала СБУ, від їхньої бригади (більше 600 осіб) залишилася лише третина, решта загинули або поранені.
А в підрозділах зі складу 106-ї та 76-ї повітрянодесантних дивізій військовослужбовців, які відмовились від подальшої участі у бойових діях, повертають із Луганської області на територію Російської Федерації РФ.

Каталізатор
Це викликало певні порівняння з ранніми етапами радянської війни в Афганістані, коли до складі сил вторгнення залучили багато солдатів із неросійських районів. Пізніше радянська армія передислокувала війська з радянських республік Середньої Азії з передових позицій, побоюючись, що вони надто м’яко ставляться до афганського цивільного населення.
Деякі оглядачі навіть стверджують, що війна в Україні, яка зустріла дуже мало опору в самому серці Росії, призведе до національного пробудження в периферійних реґіонах РФ, подібно до того, що сталося після виходу радянських військ із Афганістану. Відлуння тієї війни розпочалося з невеликих антивоєнних демонстрацій у Таджикистані 1982-го, через три роки після вторгнення. Невдоволення війною також сприяло масштабним заворушенням у Казахстані 1986-го, що стало найбільшим проявом місцевого націоналізму у радянській Середній Азії за десятиліття. Ланцюжок подій, розв’язаний непопулярною війною Радянського Союзу, сприяв виникненню перших паростків руху за незалежність у Центральній Азії.
Ігор Ейдман, російський опозиціонер і соціолог, хоча й наразі виключає бунт серед звичайного населення РФ, але вважає, що це може статися після поразки Путіна в Україні. «Невдоволення, страх, низький моральний рівень та ідейна мотивація. Це може стати ключовою проблемою для Кремля. Можливо, навіть фатальною. Головна проблема для Путіна — те, що в нього закінчується слухняне гарматне м’ясо. Якщо бойові дії продовжать із таким же запалом, то російські військові можуть просто побігти. Адже 80-90 % армії — люди абсолютно демотивовані. Ми це бачимо з прослуховувань — навіть серед офіцерства наростає невдоволення», — зазначив він.
На думку експерта, окупанти «посипляться», якщо Україна продовжить свій доблесний опір. Крім того, в силовому та оборонному секторах Путіна існує низка внутрішніх протиріч — між Федеральною службою безпеки та Генеральним штабом, між «кадировцями» та спецслужбами, росіянами та представниками ОРДЛО, бурятами та чеченцями. «У разі військової поразки Кремля режим різко здасть. Влада Путіна похитнеться, його перестануть сприймати як «пахана», який завжди і скрізь перемагає. Це викличе війну всіх проти всіх — і в елітах, і в каральних структурах. Й ось у цій ситуації фатального бардаку й може статися бунт, який зруйнує чинну владу», — наголосив він.
Як повідомляв «Міст», серед убитих в Україні рашистів не зустрічаються жителі Москви та Санкт-Петербурґу. Натомість повно бурятів, тувинців, дагестанців і чеченців.

Євген Клен

About Author

Meest-Online