Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 17, 2021

Масові протести в світі

Автор:

|

Жовтень 30, 2019

|

Рубрика:

Масові протести в світі
Протести в Чилі

Протистояння влади і громадян, що відбуваються останнім часом у багатьох країнах, особливо загострилися минулого тижня. У жовтні сотні тисяч людей вийшли на вулиці в Іраку, Іспанії, Лівані, Чилі й Еквадорі. Мітинги в Гонконзі не припиняються з весни, а в Парижі — з осені минулого року. Влітку масові протести охопили Чехію, Польщу, Алжир і Судан.
Зокрема, у Чилі не вщухають заворушення, спричинені підвищенням вартості проїзду в метрополітені в столиці країни. Через це в місті ввели режим надзвичайного стану. Близько 1 млн чилійців 25 жовтня вийшли на акцію протесту в центрі Сантьяґо, щоб висловити незгоду з політикою уряду і присутністю військових на вулицях. Таку оцінку чисельності озвучила Карла Рубілар Бараона, мер столиці. «Чилі сьогодні переживає історичний день. У столичному реґіоні проходить мирна маніфестація», — написала вона у Twitter.
Проте мирною вона залишалася недовгою. Група маніфестантів спробувала підпалити вхід у розташовану на центральній площі міста станцію метро. В інцидент втрутилися правоохоронці. Вони також застосували водомети для розгону мітингарів в іншій частині міста.
Себастьян Піньєра, президент Чилі, відреагував на ситуацію тим, що попросив усіх міністрів подати у відставку. «Хочу сформувати новий кабінет», — заявив він 26 вересня. — Ми перебуваємо в новій реальності». Глава держави також повідомив, що «якщо дозволять обставини, він має намір скасувати надзвичайний стан у всіх регіонах».
Запекле протистояння триває і в Іраку. 25 жовтня там загинули понад 100 людей. Ще близько 1,8 тис. людей отримали різноманітні тілесні ушкодження. Поліція застосовувала сльозогінний газ і шумові гранати. Це вже був другий спалах насильства з початку місяця. Учасники антиурядових виступів вимагають від влади посилення боротьби з корупцією, покращення водо- й електропостачання, створення робочих місць і поліпшення незадовільної ситуації з безпекою. У відповідь 26 жовтня Адель Абдель Махді, прем’єрміністр Іраку, наказав елітним контртерористичним спецпідрозділам зайняти вулиці Багдада.
А внаслідок сутичок мітингарів із правоохоронцями в різних частинах Ефіопії в п’ятницю загинули 62 демонстрантів і п’ятеро поліціянтів. 13 людей загинули від кульових поранень, решта — від травм, отриманих внаслідок побиття, зокрема, камінням. Причиною масових безладів стало повідомлення Джавара Мухаммеда, місцевого політичного активіста, про тиск на нього з боку влади країни. Він розповів, що його перебування в Аддіс-Абебі опинилося під загрозою, позаяк із його будинку зняли державну охорону.
27 жовтня антиурядові виступи в Гонконзі знову переросли в сутички між демонстрантами та поліцією. Правоохоронці застосували для розгону натовпу демонстрантів, котрі зібралися неподалік порту, сльозогінний газ, перцевий спрей, водомети та гумові кулі. Кількох учасників масової антиурядової акції, котрі прагнули продемонструвати свою солідарність з мусульманами та журналістами, затримали.
У кожного з цих протестних рухів є власні, місцеві причини, але всі вкупі вони демонструють, що може статися, коли відчуття несправедливості починає поєднуватися з масовим відчуттям зниження соціальної мобільності. Це пояснює Джефрі Сакс, професор із питань сталого розвитку, політики й управління у сфері охорони здоров’я в Колумбійському університеті. Він написав такі книги, як «Кінець бідності», «Загальний добробут», «Ера сталого розвитку», «Побудова нової американської економіки» і «Нова зовнішня політика: за межами американської винятковості».
Науковець зазначає, що заворушення спалахнули в трьох містах, які входять в число найбільш багатих у світі, — Парижі, Гонконґу та Сантьяґо. Всі три міста — взірець економічних успіхів. У Гонконзі подушний дохід дорівнює приблизно 40 тис. USD, у Парижі — понад 60 тис., а в Сантьяґо — близько 18 тис., що є одним із найвищих показників у Латинській Америці.
Але населення цих міст невдоволене ключовими аспектами свого життя. За даними Всесвітньої доповіді про щастя 2019 року, громадяни Сянгану, Франції та Чилі вважають, що в багатьох сенсах їхнє життя паралізоване.
Сянган перебуває на 66-му місці за рівнем сприйняття суспільством особистої свободи вибору у визначенні життєвого курсу, Франція — на 69-му, а Чилі — на 98-му.
При цьому фонд Heritage Foundation та Університет ім. Саймона Фрейзера вважають, що Гонконґ має найвищий ступінь економічної свободи у світі, хоча самі жителі реґіону при прийнятті рішень про своє життя на свободу вибору не сподіваються. У всіх трьох країнах міська молодь, якій не довелося народитися в багатстві, втратила надію знайти доступне житло і пристойну роботу.
У Гонконзі рівень цін на нерухомість (щодо середніх зарплат) — один з найвищих у світі. А в Чилі спостерігають найвищий рівень нерівності доходів серед усіх країн, які входять до Організації економічної співпраці та розвитку — клубу країн із високим рівнем доходів.
У Франції діти з елітних сімей упродовж життя користуються величезними перевагами. А через дуже високі ціни на житло більшість людей виявляються вичавленими з центральних ділових дільниць, і, щоб потрапити на роботу, їм доводиться користуватися особистим або громадським транспортом. Саме тому значна частина суспільства особливо чутлива до будь-яких змін у цінах на транспорт, що й продемонстрували вибухи протестів у Парижі та Сантьяґо.
Гонконґ, Франція та Чилі далеко не на самоті стикаються з кризою соціальної мобільності та невдоволенням з приводу нерівності. У США спостерігають різке зростання випадків суїциду й інших ознак відсутності соціального добробуту (наприклад, масові вбивства) на тлі безпрецедентного зростання нерівності та падіння суспільної довіри до уряду.
Без сумніву, на США чекатимуть нові соціальні вибухи, якщо продовжуватимуть проводити узвичаєну політику, у т. ч. економічну. Для запобігання такому результату треба зробити певні висновки з трьох згаданих випадків. Для всіх трьох урядів протести стали несподіванкою.
Втративши зв’язок із суспільством і не знаючи про його настрої, влада не змогла передбачити, що політичні рішення, які здавалися цілком помірними (закон про екстрадицію в Гонконзі, підвищення паливного податку у Франції, підвищення цін на проїзд в метро в Чилі), спровокують масовий соціальний вибух.
Але, мабуть, найважливіше і менш дивовижне — те, що традиційних економічних індикаторів добробуту вкрай недостатньо для вимірювання реальних настроїв у суспільстві. Показник валового внутрішнього продукту вимірює середній дохід в економіці, але він нічого не повідомляє про розподіл доходів, про те, як люди оцінюють справедливість/несправедливість, про відчуття фінансової уразливості в суспільстві і про багато інших характеристик (до прикладу, довіра до уряду), які серйозно впливають на загальну якість життя.
У відомих економічних рейтинґах не враховують суб’єктивні настрої в суспільстві. Наприклад, оцінка справедливості, свобода вибору при прийнятті життєво важливих рішень, чесність уряду чи ступінь довіри між співгромадянами в суспільстві майже не враховують.
Аби дізнатися про ці настрої, треба прямо питати суспільство про задоволеність життям, про відчуття особистої свободи, про довіру до уряду та співвітчизників і про інші аспекти суспільного життя, які серйозно впливають на якість життя і, відповідно, на перспективи виникнення соціальних заворушень.
Економічне зростання без справедливості й економічної стійкості — рецепт для заворушень, а не добробуту. Людству треба надавати набагато більше державних послуг, активніше перерозподіляти доходи від багатих до бідних, збільшувати державні інвестиції, які спрямовують на досягнення екологічної стійкості.
Навіть ті рішення, що видаються розумними, до прикладу, згортання паливних субсидій або підвищення цін на проїзд в громадському транспорті для покриття його збитків, спричинятимуть масові заворушення, якщо їх прийматимуть в умовах низької суспільної довіри, високого рівня нерівності та всеохопного почуття несправедливості.

Євген Клен

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply