Новини для українців всього свту

Sunday, Jul. 3, 2022

Як Білорусь відповідатиме за участь у війні в Україні

Автор:

|

Червень 21, 2022

|

Рубрика:

Як Білорусь відповідатиме за участь у війні в Україні
Олександр Лукашенко, нелегітимний президент Білорусі

Олександр Лукашенко, нелегітимний президент Республіки Білорусь (РБ), намагається всіляко відгородитися від участі в російсько-українській війні, проте намагається виправдати дії Путіна. Так, він стверджує, що Російська Федерація (РФ) розв’язала повномасштабну війну в Україні для того, щоб показати, що на неї треба зважати. Він укотре повторив одну з головних тез кремлівської пропаґанди про «утиски» російської мови в Україні. «У російських військових немає прагнення захопити Україну», — брехливо запевнив він і ще раз згадав про те, що РФ і РБ нібито перебувають під ударом. «Нам треба думати про те, як захиститися, запобігти та не допустити плацдарму, звідки був би можливий напад», — заявив білоруський диктатор.

Підготовка до вторгнення?
Нещодавно цілі залізничні ешелони з важкою зброєю перекинули до Брестської області Білорусі, що межує Волинською областю України. До переліку відвантаженої техніки входили 37 бойових машин піхоти, дві вантажівки «Урал», панцерник БРДМ-2, тягач БТС-4, п’ять зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) «Оса» та дві бази для них. Багато машин були позначені червоним квадратом.
Крім цього, помітили колону військової техніки, яка рухалася з Мінська у бік Слуцька. Вона перевозила шість ЗРК С-300, командні пункти до них і пускову машину.
Зараз основні зусилля Збройних сил (ЗС) РБ зосереджені на посиленні охорони державного кордону. У прикордонних із Україною районах відбувається ротація білоруських підрозділів спецпризначення. Під час перевірки бойової готовності військ провели збори зв’язківців та інженерно-технічного складу.
Також білоруські військові мінують у прикордонних із Україною районах лісові дороги, об’їзні шляхів і мостів. Загроза завдавання російсько-терористичними військами ракетних та авіаційних ударів по Україні зберігається.
Білоруські військові до 11 червня тренувалися створювати ударні групи та вантажити їх для відправки до кордону України. Після цього деякі підрозділи повернулися до пунктів постійної дислокації.
Своєю чергою, Лукашенко заявив, що планує збільшити чисельність ЗС РБ до 80 тис. осіб, а також припустив, що білоруським військам, можливо, доведеться воювати за Західну Україну, щоб її «не відтягнув Захід».

Юридичний статус
Яким же є юридичний статус РБ у війні РФ проти України? З початку гарячої фази російсько-української війни Мінськ називають співаґресором. За допомогу у конфлікті, а саме за надання своєї території російським військам для нападу на Україну, проти білоруського уряду запровадили безпрецедентно жорсткі західні санкції.
Водночас у нещодавній доповіді Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ) стверджують, що РБ не є учасницею цього міжнародного збройного конфлікту, поки сама не вчиняє актів насильства або інших дій, які були б прямою участю у бойових діях.
Однак Каміль Клисінський із варшавського Центру східних досліджень, однозначно вважає РБ аґресором. «Згідно з міжнародним правом, Білорусь є співаґресором, адже добровільно надала свою територію для ЗС РФ, аби ті здійснили акти аґресії проти України. Завдяки цій підтримці російські війська за два дні підійшли до Києва, взяли Чорнобиль та інші міста на півночі України», — зазначає він.
Також, за словами експерта, треба враховувати, що РБ надала російському війську свою інфраструктуру — з білоруської території залітають ракети у бік України, до нападу залучили білоруську залізницю, медичну інфраструктуру і, ймовірно, надають паливо з Мозирського нафтопереробного заводу.
Катерина Дейкало з білоруського Гельсінського комітету, нагадує, що надання своєї території для здійснення нападу однієї держави на іншу чітко кваліфікує як аґресію резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 1974 року. Втім, це не єдиний документ, норми якого порушив Мінськ своїми діями.
«Надавши свою територію для нападу, Білорусь порушила низку своїх зобов’язань щодо України, зокрема, принцип незастосування сили або погрози силою. Крім того, між країнами укладений Договір про дружбу, добросусідство та співпрацю, який виключає можливість аґресії. Загалом аґресію Білорусі визнала міжнародна спільнота», — стверджує вона.
Щодо заяви ОБСЄ, юристка пояснює, що тут немає помилки чи суперечності, позаяк потрібно розділяти право, порушене до початку конфлікту, та право, яке регулює сам збройний конфлікт. «Учасник конфлікту — це той, хто бере участь у бойових діях, у цьому випадку їх лише двоє — РФ та Україна. Крім того, у своїй доповіді ОБСЄ вказує, що Білорусь, надаючи територію, не є учасницею конфлікту, так само, як і країни НАТО не беруть участі у війні, хоча й передають зброю Україні», — зазначає вона.

Виплат компенсацій не уникнути
З факту визнання РБ аґресором, хоч і не активним учасником війни, випливає, що рано чи пізно Мінськ таки зіштовхнеться з відповідальністю. «Якщо Україна притягне Білорусь до відповідальності, то їй доведеться відповідати за скоєне. Це залежить від багатьох факторів: вимагатиме Україна відповідальності Білорусі, вдасться все вирішити дипломатичним шляхом чи доведеться йти до суду, і буде ця вимога до теперішнього уряду чи до нового. Але у будь-якому разі Україна має і матиме право притягати Білорусь до відповідальності», — запевняє п. Дейкало. Стосовно форми відповідальності йдеться про компенсацію. «Її обсяг розраховуватимуть сторони або суд, але лише за те, що Білорусь зробила — тобто за надання території для аґресії», — каже вона.
Політолог Клисінський вважає, що може йтися лише про спільні з РФ репарації або компенсацію. «Білорусь сама по собі цього робити не буде, а Росія, вочевидь, почне щось виплачувати аж після Путіна. Наразі ж воєнні репарації від РФ можливі лише шляхом заморожування національних резервів і передачі їх українській стороні, — пояснює він. — У випадку Білорусі також враховуватимуть, якщо її військові не братимуть участь у війні безпосередньо».
Крім цього, часто можна почути арґумент, що РБ не може відповідати за допомогу у війні в Україні, бо її уряд не визнають нелегітимним. Проте ніхто на міжнародній арені не скасовував визнання держави Білорусі і вона залишається суб’єктом міжнародного права. «Для цілей відповідальності державі присвоюють дії її посадових осіб та органів, навіть якщо ці особи перевищують повноваження або неправомірно прийшли до влади. Проте під час розгляду питання про компенсацію Україна не може не враховувати політичну кризу всередині самої Білорусі», — каже п. Дейкало.

Політична відповідальність за Бучу
Ще одне важливе питання у контексті білоруської співучасті в аґресії — відповідальність за воєнні злочини, приміром, за звірства рашистів у Бучі. Катерина Дейкало запевняє, що загалом держава не може відповідати за воєнні злочини, якщо вона не є учасницею воєнного конфлікту. «Наш шматок відповідальності — це співучасть в аґресії, порушення принципу незастосування сили або погрози силою. Хоча це не виключає особистої відповідальності вищих посадових осіб, якщо їхню провину за ці дії доведуть», — уточнює вона.
Натомість Каміль Клисинський вважає, що РБ у будь-якому разі відповідальна за воєнні злочини якщо не юридично, то політично. «Якби Білорусь не надала своєї території, росіянам не вдалося б так швидко дійти до околиць Києва й окупувати їх», — каже він.
Щодо особистої кримінальної відповідальності, то ніхто не притягуватиме до відповідальності простих білорусів, відповідати доведеться Лукашенку. «Прості білоруси не несуть особистої відповідальності за аґресію, але якщо мова зайде питання про виплату компенсацій, то, певна річ, держава братиме гроші з бюджету, тобто побічно це позначиться і на них. Звісно, білоруси не винні в тому, що відбувається, але певна відповідальність усе ж має відчуватися. Бо якщо ми не відчуватимемо відповідальності за якусь свою бездіяльність чи багаторічне прийняття ситуації, то не зможемо збудувати нічого якісного та нового», — вважає п. Дейкало.

Саботаж військових
Водночас Світлана Тихановська, лідерка білоруської опозиції, розповіла, що режим Лукашенка наказував білоруським військам наступати в Україні, але вищий офіцерський склад його не виконав. «Білоруська армія не готова на таке ні морально, ні технічно. Там є до 10 тис. людей, які готові йти на барикади, бо не усвідомлюють, що таке війна. Але основний склад, білоруські солдати не розуміють, чому вони повинні воювати проти українців, наших сусідів, які мають до нас лише позитивні відчуття, заради амбіцій двох диктаторів», — каже вона.
Жінка також поділилася, що на початку війни, коли ризик наступу білоруських військ був найбільшим, комітети солдатських матерів і демократичні ініціативи переконували білоруських солдатів переходити на бік ЗС України, якщо їх таки примусять наступати. Вона впевнена, що поточні військові навчання білоруської армії є лише спробою диктатора привернути свою увагу та створити враження, що він має вагомий вплив на геополітичній арені. Однак попри злочинну участь режиму Лукашенка в російській аґресії, білоруський народ прагне зберегти добросусідські відносини з Україною.
За словами п. Тихановської, в її оточенні є військові експерти, які мають джерела в номенклатурі політичного керівництва РФ, які діляться вагомою інформацією. Вона сподівається, що в момент слабкості режиму Лукашенка частина номенклатури та військові командири перейдуть на бік демократичної опозиції або відмовляться виконувати накази. А також додала, що підпільно військові експерти встановлюють контакти з деякими вищими військовими чинами в Білорусі.
Як повідомляв «Міст», влада Білорусі зачищає бібліотеки від книжок нобелівської лавреатки.

Євген Клен

About Author

Meest-Online