Новини для українців всього свту

Sunday, May. 16, 2021

У Сербії знайшлася жінка, котра оголосила війну «Газпрому»

Автор:

|

Квітень 21, 2021

|

Рубрика:

У Сербії знайшлася жінка, котра оголосила війну «Газпрому»
Зорана Михайлович

Енергетичні сектори багатьох держав перебувають у числі головних об’єктів російського впливу за кордоном. Вишукуючи в енергетиці слабкі місця, Кремль потім за допомогою «Газпрому» та його труб прив’язує до себе «жертву». Яскравим прикладом такої стратегії в балканському реґіоні є Сербія. У цій державі «Газпрому» вдалося встановити контроль майже над всією енергетикою. Така ситуація не влаштовує ні Європейський Союз (ЄС), куди планує інтегруватись Сербія, ні США, які хочуть позбавити Москву її ключового важелю впливу на Белград і на Балкани загалом.
Торік у сербському уряді відбулась перестановка, яка стала хорошим сигналом і для енергетичної незалежності цієї держави, і для її євроінтеграції. На посаду міністра гірничої справи та енергетики Сербії призначили Зорану Михайлович, котра відома своєю відверто прозахідною позицією. Однак можливості цієї міністерки багато в чому залежать від політичних розкладів як усередині країни, так і від того, яку політику щодо Сербії вестиме нова адміністрація США.

Ворог Кремля
Зорана Михайлович повернулась на посаду міністра гірничої справи та енергетики Сербії, звідки її усунули за наполяганням Москви 2014-го. Це сталося лише через два роки після того, як вона почала дратувати росіян чітко визначеною проєвропейською стратегією розвитку сербської енергетики.
Цікаво, що після звільнення міністерки всі ключові посади в сербському енергетичному секторі зайняли представниками відверто проросійської Соціалістичної партії Сербії: від Александара Антича, наступника п. Михайлович, Аци Марковича, президента державної компанії «Електроенергетика Сербії», до Душана Баятовича, генерального директора державного газового оператора Srbijagas, котрого вважають основним проросійським елементом у сербській енергетиці.
Зв’язок між сербськими соціалістами та Кремлем яскраво ілюструється тим, що їхній лідер і теперішній спікер сербського парламенту Івіца Дачич після кожних парламентських виборів у Сербії літав до Москви на консультації, темою яких було те, з ким соціалістам, котрі завжди перебували в ідеальній позиції третьої сили (а тепер навіть другої), треба формувати правлячу коаліцію.
І ось наприкінці 2020 року Зорана Михайлович знову увійшла до міністерського кабінету, з якого її «попросили» шість літ тому. Про те, що вона знову буде для Кремля «кісткою в горлі» засвідчили її вже перші кроки на посаді.
Так, перше, що зробила п. Михайлович після того, як вступила на посаду, це скликала засідання керівників усіх енергетичних компаній у країні і вигнала з нього керівника Srbijagas Баятовича через «неповагу до інститутів уряду Сербії».
Водночас міністерка почала потужну публічну атаку на Баятовича. «Гадаю, що це не нормально, коли генеральний директор Srbijagas має щомісячну зарплату 2,4 млн динарів (понад 20 тис. EUR), коли середньомісячна заробітна плата в енергетичній галузі становить близько 65 тис. динарів. Тобто простим робітникам потрібно буде в середньому пропрацювати 38 років (тобто всю свою кар’єру) для того, щоб заробити те, що заробляє генеральний директор Srbijagas за один місяць. Ми дуже скоро це змінимо і більше так не буде», — пообіцяла Зорана Михайлович.
Також вона взялась й за саму Srbijagas, реорганізація якої, є однією з умов угоди Белграду з Європейським енергетичним співтовариством. «Ми зобов’язались в угоді, яку підписали зі співтовариством ще до 2014 року, що будемо робити конкретні кроки у реформуванні Srbijagas. До 20 жовтня 2020-го ці зобов’язання не виконували, і ми стали на один крок ближчими до суперечки з співтовариством», — запевнила п. Михайлович. Вона також повідомила, що вирішення цієї проблеми вже розпочалось. Зокрема, наприкінці 2020 року уряд прийняв рішення про реорганізацію Srbijagas, в рамках яких провели розподіл газорозподільної діяльності компанії.
Крім цього, міністерка демонстративно проігнорувала церемонію відкриття газогону «Турецький потік-2», яка відбулася 1 січня ц. р. і на якій, зокрема, були присутні президент Вучич, директор Srbijagas Баятович, посол Росії в Сербії Боцан-Харченко та колишній міністр гірничодобувної та енергетичної Антич.
Зорана Михайлович ніколи не приховувала свого неґативного ставлення до участі Сербії в російських енергетичних проєктах. Так, будучи членом партії G17 — меншого партнера в урядовій коаліції, вона відкрито виступала проти продажу «Газпрому» 2008 року за «мізерні» 400 млн EUR (однак із політичною гарантією, що через Сербію буде збудують газогін «Південний потік») державної нафтової компанії NIS A. D.

Палки в колеса
Попри весь запал і мотивацію Зорани Михайлович реформувати сербську енергетику та вивести її з-під контролю Москви, є ряд факторів, які обмежують її можливості.
По-перше, чи зможе президент Вучич у відносинах з Заходом і Росією надалі продовжувати свою політику «сидіння на двох стільцях», що, своєю чергою, залежить від того, висуне йому Захід ультиматум щодо визнання незалежності Косово, чи ні. Сербський лідер у своєму драматичному зверненні до нації від 6 листопада 2020 року заявляв, що такий ультиматум є неминучим.
Якщо б Захід погодився на компроміс, який би давав Сербії можливість уникнути рішення, яке б не прийняв жоден сербський уряд й яке відкинув би референдум, то Александр Вучич продовжував би сидіти на «західному кріслі» і цим давав би можливість для посилення енергетичної незалежності Сербії.
Якщо ж тиск на президента Вучича з боку Заходу щодо визнання Косово посилиться, то це може штовхнути його в обійми Москви і тим самим поховати надії як на реформу енергетики, так і на євроінтеграцію загалом. У такому випадку для Зорани Михайлович буде проблематично не лише продовжувати реформи, але й утриматися в своєму кріслі.
Другою причиною, яка обмежує можливості Зорани Михайлович, є проблеми в самій галузі. Дотепер спроби Белграда збільшити споживання природного газу були доволі непереконливими. Остання урядова енергетична стратегія передбачає скорочення на 31 % видобутку газу 2023-го (видобуток газу всередині країни зараз задовольняє близько 20 % внутрішнього споживання з очікуваною тенденцією до зниження. Водночас, скорочення використання вугілля до 2030 року очікують на рівні менше 3 %. В таких умовах, той же газ із «Турецького потоку» не вносить суттєвих змін в енергетичний сектор Сербії, а лишень забезпечує надходження російського газу з двох напрямків — через Угорщину та Болгарію — що також не можна назвати диверсифікацією, адже і газ, і постачальник в обох випадках є російським.
Зорана Михайлович намагається змінити цю ситуацію. «Для енергетичної безпеки необхідно, щоб газ ішов від різних постачальників. Тоді ми будемо мати арґумент вести перемовини про ціну на газ із Росією», — заявила міністрерка й анонсувала нові проєкти: відновлення будівництва газового інтерконнектора між Сербією та Болгарією (Ніш-Дімітровград), який дозволить у перспективі закуповувати каспійський газ, газ із Близького Сходу, а також скраплений природний газ із терміналу в грецькому Александрополісі. Для кращого розуміння ситуації навколо інтерконнектора слід додати, що зараз ціна на газ, який Сербії постачає «Газпром», залишається однією з найвищих в Європі, а процес будівництва газової перемички Ніш-Дімітровград до цього часу успішно блокували «друзі Кремля» як у Белграді, так і в сусідній Софії.
Для довершення картини, яка зображує сербський енергетичний комплекс, варто зазначити, що 70 % сербської енергетики — це вугільні теплоелектростанції, які є застарілими та неефективними. Збитки приблизно 13 центів за кожну кВт/год. виробленої електроенергії, а реальна ціна виробництва електроенергії в Сербії становить близько 18 центів за кВт/год. Погіршує ситуацію й те, що 76 % сербських запасів вугілля — в Косово, тобто країні доводиться ще й здійснювати недешевий імпорт енергоносія. Перехід же сербської енергетики з вугілля не може бути швидким без значної фінансової допомоги з ЄС, яку зараз навряд чи можна очікувати.
Загалом можна сказати, що призначення Зорани Михайлович міністром гірничої справи та енергетики Сербії з її відвертою прозахідною орієнтацією, є важливим кроком з боку президента Вучича. Таким чином він демонструє Заходу, що готовий надалі активно співпрацювати, зокрема, в напрямку реформування сербського енергетичного сектора.
Як повідомляв «Міст», «Газпром» уперше в історії почав працювати собі на збиток.

Ігор Федик, «Главком»

About Author

Meest-Online