Новини для українців всього свту

Sunday, Jul. 25, 2021

Сіярто зажадав реанімувати «закон Ківалова-Колесниченка»

Автор:

|

Липень 05, 2021

|

Рубрика:

Сіярто зажадав реанімувати «закон Ківалова-Колесниченка»
Петер Сіярто

У Будапешті очікують повернення скасованого парламентом і Конституційним судом.

«Просимо»
Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто вкотре втрутився 21 червня у внутрішні справи України. Після своєї заяви в Парламентській асамблеї Ради Європи в Страсбурзі, що «в державах-членах РЄ мають бути надані гарантії для використання мови меншин в освіті, культурі та державному управлінні», він, відповідаючи на запитання зі залу, уточнив, що «йдеться про відновлення такого права для угорців».
Дослівно ж розповів: «Звичайно, ми були розчаровані, коли побачили, що після підтримки нами європейських прагнень України парламент ухвалив рішення проти прав меншин у сферах освіти, медіа та державного управління. Зараз ми просимо Україну повернутися до ситуації, яка була. Ми не просимо про додаткові права, ми просимо повернути те, що вже мало місце, повернути те, що угорська меншина вже мала».
У київському інтернет-виданні «Європейська правда» зауважили з цього приводу: «Він не став уточнювати, що має на увазі під питанням «державного управління мовами меншин»; очевидно, йдеться про так званий «закон Ківалова-Колесниченка».
Тому нагадаємо, що внесений у Верховну Раду депутатами від проросійської «Партії регіонів» Вадимом Колесніченком і Сергієм Ківаловим закон «Про засади державної мовної політики» був ухвалений українським парламентом 3 липня 2012 року з порушенням Конституції, норм регламенту та процедури розгляду. Відтак, Верховна Рада скасувала його 23 лютого 2014 року. А 28 лютого 2018-го Конституційний суд визнав неконституційним і таким, що втратив чинність.
Частина 7 статті 7 цього закону передбачала: «У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, здійснення заходів щодо розвитку, використання і захисту регіональної мови або мови меншини, передбачених цим законом, є обов’язковим для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян – суб’єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб».
Угорський міністр завершив 21 червня свою заяву побажанням: «Україна може відновити дію законодавства різними шляхами. Не наше питання говорити про те, що конкретно має бути зроблене, але ми просимо проконсультуватися з представниками меншин і діяти так, як вони просять. Меншини мають підтвердити, що отримали назад те, що колись мали».

«Суперечить»
В Україні на пропозицію Сіярто реанімувати скасований закон відреагувала лише депутатка з пропрезидентської парламентської фракції «Слуга народу» Ірина Верещук. 23 червня вона пояснила в ефірі київського телевізійного «4 каналу»: «Згідно з Конституцією України, єдиною державною мовою є українська. Усе, що пов’язано з функцією держави, має відбуватися на державній мові. Не можна говорити про те, що ми маємо дозволити державне управління мовою нацменшин, бо це суперечить Конституції. Інша справа, коли ми говоримо про освітні послуги у приватних школах – тут може бути викладання угорською мовою».
Верещук також цілком слушно зауважила: «У нас є чимала українська меншина, яка проживає в Угорщині. Чи ми пред’являємо претензії на те, щоб українською мовою здійснювалося, наприклад, судочинство в Угорщині або місцеве самоврядування?».
Чому ж угорці вимагають від українців те, чого не допустили б у себе? Правозахисник Тарас Попович попередив 1 червня: «Заступивши наприкінці травня до головування у Комітеті міністрів Ради Європи, Угорщина оголосила про основні пріоритети в роботі, серед яких зокрема – й сприяння захисту національних меншин. Москва одразу ж підхопила й виокремила саме цей аспект майбутнього піврічного угорського головування, хоча він, безумовно, не єдиний. Очевидно, що своїми закликами й діями Москва фактично провокує Угорщину до загострення відносин з Україною. Тому аналітики схиляються до думки, що найближчим часом варто очікувати на посилення антиукраїнської риторики й розкручування дискредитаційної кампанії з провокуванням Будапешта до різких заяв та звинувачень».
Правозахисник пояснив: «Будь-які найменші приводи для конфліктів, зокрема і між Будапештом й Києвом, у першу чергу вигідні Москві, бо ідеально лягають у канву російської пропагандистської кампанії, яка спрямована на дезінформування та дискредитацію дій України і водночас ніби виправдовує та легітимізує російську агресію в Криму та на сході України. Інтереси ж Росії на угорському напрямку очевидні, адже вона як ніхто інший зацікавлена в нагнітанні питання національних меншин в Україні, бо таким чином може демонструвати вигідний для себе наратив про Україну, як про країну, де утискаються права національних меншин і, на думку Москви, не лише російськомовних».

«Доведеться»?
Утім, можливо, Сіярто заохотила до його заяви репліка президента України – коли 20 травня Володимира Зеленського запитали на пресконференції про будівництво доріг, він пояснив: «Дуже складно на Закарпатті. Коли в угорців якісна інфраструктура, а ми нічого не робимо для Закарпаття. Немає нічого. Ні лікарень, ні великих підприємств, ні доріг. Така різниця у розвитку угорських і українських територій створює соціальну напруженість. Всі ці люди щодня бачать, як в Угорщині, куди вони їздять, все це є. Я хочу, щоб вони хотіли бути українцями. І щоб вони пам’ятали, що вони угорська меншина, частково, але, щоб вони були українцями. Щоб вони не хотіли брати ті паспорта. Я знаю деталі, я відчуваю ризики. Таких меншин у нас багато. І захищати меншини нам доведеться, тому що ми будемо мати у майбутньому ще Донбаси і Крими».
От Сіярто й вирішив конкретизувати те, яким, на його думку, мав би бути захист угорської меншини в Україні. Тим паче, що українські високопосадовці й до цього давали угорцям приводи для припущень про свою поступливість у спірних питаннях.
Приміром, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба повідомив 13 травня: «На нашій зустрічі в Братиславі міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто і я домовилися продовжити діалог з питань освіти та меншин з належним дотриманням національного законодавства України».
Сіярто запевнив того ж дня, що в Братиславі «був досягнутий прогрес, який дає привід для обережного оптимізму». Міністр пояснив, що домовився з Кулебою якомога швидше скликати після тривалої перерви засідання українсько-угорської міжвідомчої робочої групи з питань освіти. На його думку, «здається, намічається рішення, яке могло б допомогти закарпатським угорцям виявитися в кращому положенні щодо використання рідної мови».
А посол Угорщини в Україні Іштван Ійдярто твердив в опублікованому 18 червня інтерв’ю: «Зараз наші позиції все ближче і ближче одна до одної. Є гарне поле для компромісу».
Ще й спонукав до нього, по суті, шантажем: «Зустріч прем’єра Угорщини й президента України відбудеться. Але тоді, коли всі наші проблеми будуть позаду».

«Недружні дії»
Утім, проблеми між сусідами створюють якраз угорці. Приміром, у квітні вони продемонстрували на Закарпатті, що не всі з них налаштовані на «належне дотримання національного законодавства України» – у Виноградові не приймали в дитячий садок дитину, батьки якої не володіють угорською мовою.
А 29 січня Берегівський суд замінив випробувальним терміном вирок закарпатському угорцю попередній вирок йому – три роки позбавлення волі – за те, що він написав у «Фейсбуку», що «Закарпаття потрібно від’єднати від України». Частина 1 статті 110 Кримінального кодексу України кваліфікує це як заклик «з метою змін меж території та державного кордону України»
Голова делегації Верховної Ради в Парламентській асамблеї Ради Європи Єгор Чернєв попереджав: «Через своїх агентів впливу Угорщина намагається спровокувати угорців Закарпаття на недружні дії щодо української держави. З іншого боку, є Росія, яка підтримує такі прагнення угорської влади та надає їй економічну і моральну підтримку. Опираючись на Кремль і виступаючи в ролі його п’ятої колони в НАТО і ЄС, офіційний Будапешт намагається реалізувати й свої власні амбіції».
Як повідомляв «Міст», Сіярто приїхав, побачив, але не переміг.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online