Новини для українців всього свту

Friday, Apr. 16, 2021

Мінськ став новим об’єктом протистояння між США та РФ

Автор:

|

Червень 21, 2020

|

Рубрика:

Мінськ став новим об’єктом протистояння між США та РФ
Олександр Лукашенко

До Республіки Білорусь (РБ) надійшла перша партія нафти зі США. Танкер NS Captain доправив до порту Клайпеди (Литва) 80 тис. т нафти сорту Bakken. Перші 17 залізничних цистерн із американським «чорним золотом» уже прибули на нафтопереробний завод «Нафтан» у білоруському Новополоцьку. Угоди досягнули в лютому ц. р. під час візиту до Мінська Майка Помпео, державного секретаря США. Тоді він пообіцяв, що «США готові забезпечити РБ нафтою на 100 %».
Однак усі розуміють, що в цьому випадку йдеться не лише про економіку. Ще рік тому президент Російської Федерації (РФ) навіть уявити не міг, що його нібито вірний союзник Олександр Лукашенко, президент РБ, зважиться аж на такий демонстративний поворот у бік Заходу. Щоб зрозуміти, чому Мінськ став новим об’єктом геополітичного протистояння між США та РФ, треба одразу позначити дві позиції. По-перше, в РБ 9 серпня відбудуться чергові президентські вибори, про що тижневик «Міст» писав тиждень тому. По-друге, наляканий подіями в Україні Путін почав усіляко тиснути на Лукашенка щодо практичної реалізації проєкту створення такої собі Союзної держави РФ і РБ, вигаданої далекого 1999-го.

Позиція РФ
«Основна гра на виборах буде між владою, яка хоче «самозберегтися», та РФ, яка намагатиметься посилити контроль над РБ. Дехто сміється і каже: «Ви вже дістали нас цими розмовами про анексію». Але це цілком реально. Уже є Грузія, є Україна, є анексія, є війна. Росія — це не лише імперія в наших очах, вона сама це декларує і визнає відповідну ідеологію. А відомо: якщо імперія не захоплює чергову територію, вона помирає. Путін помирати не збирається», — розповів білоруській службі «Радіо Свобода» Олександр Мілінкевич, кандидат від опозиції у президенти Білорусі 2006-го та 2010 року, котрий відмовився брати участь у цьогорічних виборах.
Нагадаємо, що в грудні 1999 року підписали Договір про створення Союзної держави РФ і РБ. Документ передбачає утворення єдиного політичного, економічного, військового, митного, валютного, юридичного, гуманітарного та культурного простору. Крім цього, передбачається уніфікація законодавства, державної символіки та валюти, а також створення єдиного парламенту й інших органів влади.
Досі більшість положень документу залишаються на папері. Але тепер Путін, схоже, вирішив зробити все, щоб остаточно «прив’язати» Мінськ до Москви. «Проєкт поглибленої інтеграції, на яку покладали велику надію в Кремлі, зайшов у глухий кут. Він призвів до нафтової війни на початку року, яка болісно відобразилася на білоруській економіці. До пандемії коронавірусу Путін і Лукашенко підійшли з великим багажем взаємних образ, роздратувань і претензій», — розповів Ігор Ільяш, журналіст телевізійного каналу «Бєлсат», який транслюють із території Польщі.
Наразі головним суперником «бацьки» на майбутніх виборах вважають Віктора Бабарику, колишнього голову правління «Бєлгазпромбанку» (білоруської дочірньої компанії російського газового монополіста «Газпрома»), мало кому відомого за межами країни. Білоруські сайти захоплено пишуть про нього, як про «альтернативного опозиційного» кандидата. Чоловік ніколи не бавився в політику (сам Лукашенко появу конкурента в притаманному йому стилі описав такими словами: «Вистрибнув із-під плінтуса»), але спромігся в рекордні терміни зібрати необхідні для реєстрації кандидатом у президенти підписи та навіть встиг організувати кілька велелюдних публічних акцій.
Сумніви в тому, чи не стирчить тут «рука Москви», залишаються. «Ризиками для Кремля завжди була євроатлантична інтеграція Мінська або жорстка «білорусизація». Лукашенко — це не мрія Кремля, а дуже суперечливий і складний партнер. Але весь час у повітрі висів ризик приходу до влади націоналістичної та прозахідної опозиції, і з цієї причини Лукашенко здавався для Москви більш-менш оптимальним. Я скептично ставлюся до тези, що Бабарика може бути ставлеником Кремля. Це не та особа, котра може слугувати маріонеткою. Але можна прийняти тезу, що Бабарика може стати більш передбачуваним для Кремля, ніж Лукашенко. Він буде відстоювати білоруський суверенітет, але водночас не буде проводити євроатлантичну інтеграцію», — розповів ресурсу ex-press.by Петро Рудковський, керівник Білоруського інституту стратегічних досліджень.
А щоб до Лукашенка краще дійшло, в Москві «заговорили гармати». Декотрі російські військові експерти прямо заявляють: вже сьогодні потрібно готуватися до можливого повалення білоруського «бацьки». «Треба формувати пул проросійських політиків із білорусів, котрі проживають на території РФ, які могли б у разі необхідності там відразу посісти відповідальні посади. Якщо в РБ почнеться щось подібне до того, що було в Україні, у нас повинен бути план дій. Як виявилося, коли в Україні відбулися події, у нас якщо і був план, то лише з приводу Криму. Що буде, якщо в Мінську почнуться заворушення якісь, дестабілізація в момент транзиту влади? Тут ми не повинні упустити свій шанс», — заявив Михайло Алєксандров, експерт Центру військово-політичних досліджень РФ.

Позиція США
На цьому тлі дії США нагадують палицю з двома кінцями. Початок постачання нафти однозначно позбавляє Путіна вкрай важливого важеля впливу на Білорусь. Зіскочивши 2015-го з російської «газової голки», Україна позбавила Кремль можливості диктувати якісь політичні умови (скажімо, відмову від вступу до Європейського Союзу і НАТО) під загрозою чи припинення поставок, чи підняття ціни. РБ досі сиділа на російській «нафтовій голці», але тепер ситуація починає змінюватися.
Коментуючи відвантаження першої партії нафти для РБ, п. Помпео заявив, що «ця угода зміцнює білоруський суверенітет і незалежність, демонструє, що США готові надати торгові можливості американським компаніям, зацікавленим у виході на білоруський ринок». «Білоруська сторона продовжить діяти в інтересах зміцнення партнерських стосунків із США, які, на наше переконання, є внеском у загальні зусилля з подолання протиріч в Євро-Атлантиці та Євразії», — відповів йому Володимир Макей, міністр закордонних справ РБ.
Також у квітні ц. р. Дональд Трамп оголосив про призначення повноважного посла США в РБ — уперше за 12 років. Вашинґтон відкликав свого посла в Мінську 2008 року, з того часу дипломатичне представництво США очолювали тимчасові повірені у справах. Новим послом стала Джулі Фішер, котра раніше займала посади у НАТО, а також була дипломатом в Україні, Грузії та РФ.
Але одразу й ложка дьогтю. Минулого тижня адміністрація США продовжила дію санкцій щодо низки керівників РБ, у т. ч. проти самого Лукашенка. «Дії та політичні ініціативи певних представників уряду РБ та інших осіб, спрямовані на підрив демократичного процесу й інституцій, порушення прав людини у зв’язку з політичними репресіями, та участь у корупції, продовжують становити виняткову загрозу для національної безпеки та закордонної політики США», — йдеться у повідомленні Білого дому.
Здавалося б, навіщо підштовхувати Лукашенка до рішення «лягти» під Путіна? Але це якраз наочний приклад того, в чому полягає різниця між демократією та диктатурою. Режим Лукашенка справді й досі не позбувся висунутих проти нього давним-давно звинувачень у схильності до тоталітаризму та повністю підпадає під американські вимоги щодо оголошення (або продовження) санкцій. «Бацька» править країною з 1994-го, і цьогорічні президентські вибори для нього — вже шості (!). Скасувати санкції — означало б визнати, що його стиль правління має право на існування. Натомість за диктатури такі питання вирішують дуже просто — відповідне «кишенькове» законодавство переписують за одну ніч так, як забажає «господар». Що з двох способів життя виберуть білоруси на виборах 9 серпня, побачимо.

Ігор Берчак

До слова
Дипломатія, націлена на пошуки способів завершення війни на Донбасі, триває, але не ефективно. І головна проблема полягає в тому, як РФ підходить до цих дипломатичних зусиль. Про це під час відеоконференції, організованої Atlantic Council, заявив Курт Волкер, спеціальний представник Державного департаменту США з питань України в 2017-2019 рр. «Коли я тільки почав працювати в уряді в 1980-х рр., то був аналітиком розвідки. І колега, чий стіл був поруч із моїм, повісив на стіну плакат з фразами, які повторювали інструкції КДБ. Там було написано: «Не визнавай нічого, все заперечуй, висовуй зустрічні звинувачення». Це точний опис того, як РФ поводиться з дипломатією «Нормандського формату» та перемовин у Мінську. Вона заперечує свою умисну участь в аґресії проти України, у гібридній війні. Вона не визнає жодну відповідальність за контроль над двома так званими народними республіками. Й РФ звинувачує Україну в порушенні мінських угод», — зазначив дипломат.

Як повідомляв «Міст», у Білорусі поновили антипрезидентські протести.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply