Новини для українців всього свту

Saturday, May. 8, 2021

Франція визнала свою відповідальність за геноцид у Руанді

Автор:

|

Квітень 13, 2021

|

Рубрика:

Франція визнала свою відповідальність за геноцид у Руанді

Еммануель Макрон

Франція відповідальна за геноцид народності тутсі в Руанді 1994 року. До такого висновку дійшла спеціальна комісія, створена у травні 2019 року. Еммануель Макрон, президент Франції, доручив комісії з 15 вчених та істориків з’ясувати, що ж відбувалося в Руанді в період з 1990-го по 1994 рік. Організовуючи розслідування, він сподівався, що висновки приведуть до катарсису, дозволивши покласти край претензіям і звинуваченням, які понад чверть століття затьмарюють французько-руандійські стосунки.
У представленій минулого тижня французкам лідером 1200-сторінковій доповіді йдеться, що Франція не є співучасницею злочину в Руанді, однак несе «важку відповідальність» за події, які згодом призвели до різанини представників етнічної меншини тутсі.
Як встановили автори доповіді, у період геноциду французька влада сліпо підтримувала панівний режим, користувалася у своїх взаєминах із руандійським урядом незаконними практиками, не змогла вчасно усвідомити факт геноциду, а також була винною в колоніальному мисленні. «Франція була пов’язана з режимом президента Габ’ярімани, котрий заохочував расистські розправи, не побачила, як насувалася біда, і тим самим сприяла загостренню кризи», — заявив Вінсент Дюклер, глава комісії. Він зазначив, що Париж залишався байдужим, не реагуючи на всі попередження. «Але якщо говорити про співучасть у геноциді, то в ньому замішана вся світова спільнота», — наголосив історик.
На території Руанди історично жили дві народності — тутсі та хуту. Тутсі були етнічною меншиною, але в колоніальний період саме вони займали вище становище в суспільстві. Після отримання незалежності 1962 року хуту, позаяк їх була більшість, з легкістю виграли вибори на всіх рівнях, після чого в країні почалася дискримінація тутсі.
Багато хто з тутсі втікали в сусідні країни, зокрема, до Уґанди. Там наприкінці 1980-х рр. колишні біженці заснували Руандійський патріотичний фронт, до якого увійшли як тутсі, так і помірні хуту, котрі мали за мету покінчити з етнічним конфліктом і створити в Уґанді загальнонаціональний уряд.
1990-го загони фронту вторглися на територію Руанди з наміром повалити чинний уряд. Почалася громадянська війна. У жовтні 1990 року, коли Франція була залучена у справи Руанди, її уряд заявив про свою прихильність демократизації країни та вирішив сприяти укладенню мирних угод між урядом Руанди і Руандійським патріотичним фронтом.
4 серпня 1993 року підписали Арушські угоди, відповідно до яких французька військова присутність мала поступитися місцем миротворцям Організації Об’єднаних Націй (ООН). Та 7 квітня 1994-го у Руанді розпочався геноцид народності тутсі, а також помірних хуту, що призвело до знищення 800 тис. осіб.
Формальною причиною для геноциду стала катастрофа літака, на якому 6 квітня летіли президент Руанди Жувеналь Габ’ярімана і президент Бурунді Сіпрієн Нтаріаміра. Габ’ярімана належав до хуту, тож військові звинуватили в авіакатастрофі тутсі. Після цього в країні провели етнічні чистки.
Франція в те, що відбувається, не втручалася. У перші кілька днів із країни евакуювали експатів. Однак французи відмовлялися вивозити тутсі, навіть тих, хто працювали на французькі компанії.
Після цього впродовж двох місяців Париж не вдавався активних дій. Лише в середині червня Франція, отримавши мандат ООН, ввела військовий контингент і створила гуманітарну зону на південному заході країни, де змогли сховатися біженці. У відповідь Руанда висунула звинувачення на адресу Франції в співучасті в скоєнні геноциду та в підтримці уряду, сформованого представниками хуту, а також у наданні допомоги злочинцям під час їхньої втечі.
Франція завжди заперечувала твердження про те, що стала на бік режиму хуту і не змогла зупинити кровопролиття. 2019 року президент Макрон вирішив поставити в цьому питанні крапку. «Руандійська криза закінчилася катастрофою для Руанди і поразкою для Франції», — ідеться у висновку комісії.
Історики зазначають, що відповідальність Франції має суто політичний характер, оскільки «французька влада довгий час виявляла незрячість у своїй підтримці расистського, корумпованого і жорстокого режиму».
Джессіка Мвіза, віцеголова асоціації Ibuka France, яка займається питаннями геноциду тутсі, вважає, що такі терміни, як «важка відповідальність», не є новими для Парижа, але зазначає, що їхнє входження в політичний дискурс є позитивним сигналом. «Є ще багато негаціонізму, особливо у Франції, через присутність на її території тих, хто здійснював цей геноцид, та їхніх сімей, і той факт, що політики нарешті вживають ці різкі слова, сам по собі — крок уперед, адже таким чином винні не зможуть відчувати безкарність», — вважає вона.
Своєю чергою, руандійський уряд привітав доповідь французьких істориків, назвавши її важливим кроком до загального розуміння ролі Франції в геноциді. Незабаром опублікують звіт про розслідування, замовлене владою Руанди.
Як повідомляв «Міст», Макрон пообіцяв приїхати до Росії на 75-річчя Перемоги.

About Author

Meest-Online