Новини для українців всього свту

Saturday, Dec. 4, 2021

Боснія і Герцеговина опинилася на межі розпаду

Автор:

|

Листопад 17, 2021

|

Рубрика:

Боснія і Герцеговина опинилася на межі розпаду

Крістіан Шмідт, представник міжнародної спільноти у Боснії та Герцеговині, у своїй нещодавній доповіді Організації Об’єднаних Націй (ООН), попередив, що цій країні загрожує неминуча небезпека розпаду й існує реальна перспектива повернення до збройного конфлікту.

РФ проти РБ
Ще в своєму першому звіті з моменту вступу на цю посаду він попереджав, що Боснія зіткнулася з найбільшою екзистенційною загрозою післявоєнного періоду. А тепер стверджує, що якщо сербські сепаратисти здійснять свою загрозу відтворити власну армію, розділивши національні збройні сили на дві частини, то туди доведеться відправити велику кількість миротворчих сил ООН, аби зупинити в країні сповзання до нової війни.
Британська газета The Guardian нагадує, що зараз міжнародні миротворчі обов’язки у Боснії покладені на сили Європейського Союзу (ЄС) Eufor чисельністю 700 осіб. Свою чергою, НАТО зберігає в Сараєво офіційну штаб-квартиру.
«Навряд чи комусь відомо, що понад чверть століття після закінчення війни невелика європейська військова місія, як і раніше, розміщена в Боснії та Герцеговині. Її мета — допомагати підтримувати безпечну ситуацію та навчати боснійські збройні сили, — повідомляє німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung. — У тому, що про цю місію навряд чи хтось знає, і полягає її успіх. В останні два десятиліття ситуація в Боснії та Герцеговині була настільки стабільною, що європейським військам жодного разу не довелося вдатися до військових дій. А їхня тривала присутність у країні служила для перестрахування».
Крім цього, за необхідності можна за кілька днів збільшити миротворчі сили там на кілька тисяч солдатів, приміром, шляхом переміщення військ із Косово, або на основі існуючих угод із окремими державами, які на вимогу можуть надати свій резерв.
Однак Російська Федерація (РФ) може покласти край цій домовленості, позаяк мандат європейської місії має щороку продовжувати Рада Безпеки (РБ) ООН. А там Москва зараз встає впоперек дороги. Не вперше, але, мабуть, ще завзятіше, ніж у попередні роки, коли все ж вдавалося дійти згоди. Адже таким чином Кремль хоче виторгувати поступки в обмін на свою згоду.
Так, Москва вимагає закрити Офіс високого представника (OHR). Цей колись могутній орган із нагляду за повоєнним порядком у Боснії, втім, уже багато років тому втратив свою політичну актуальність і переважно перебуває на самоврядуванні. Останнім часом OHR очолював Крістіан Шмідт, але його не визнають ні в РФ, ні в контрольованій боснійськими сербами половині країни — Республіці Сербській. Якщо Москві не вдасться домогтися закриття OHR, то вона хоче, принаймні, ще більше послабити його авторитет.
«Новий конфлікт відбувається на тлі радикалізації боснійської внутрішньої політики, яка в такій формі не спостерігалася вже давно, — пише Frankfurter Allgemeine Zeitung. — Її рушійною силою є Мілорад Додік. Він уже багато років заявляє, що хоче відокремити Республіку Сербську від Боснії шляхом проведення референдуму про незалежність». «Ми є свідками явної ескалації. Це більше, ніж звичайна криза останніх 20 років», — поділилося добре поінформоване джерело газети у Сараєві.
Теоретично, у розпорядженні ЄС є засоби для того, щоби політично зупинити потенційно руйнівну для держави діяльність Додіка. З 2011 року діє санкційний режим, який можна використовувати щодо політиків, які загрожують державному суверенітету чи територіальній цілісності країни. Серед іншого ЄС може накласти заборону на в’їзд до себе або заморозити рахунки. Однак цей меч лише потенційно гострий, адже для цього, як зазвичай буває в таких випадках, знадобиться одноголосне рішення всіх держав-членів унії», — пояснює видання.

Нестійке утворення
Боснія і Герцеговина — держава у північно-західній частині Балканського півострова, що межує на півночі та заході з Хорватією, на сході з Сербією, а на півдні та сході з Чорногорією. Її населення станом 2012 рік, коли проводили останній перепис, становило 3 879 296 осіб — 48 % мусульман-боснійців (суніти), 37 % сербів і 14 % хорватів. Переважна більшість населення сповідує іслам.
Глава держави — президент, посада переходить до одного з членів Президії за принципом ротації на термін вісім місяців. Президія має повноваження на чотири роки. У Боснії та Герцеговині є двопалатний законодавчий орган і тричленне президентство, до складу якого входять члени кожної основної етнічної групи. Однак повноваження центрального уряду вкрай обмежені, позаяк країна, в основному, децентралізована та складається з двох автономних утворень: Федерації Боснії та Герцеговини та Республіки Сербської, з третім підрозділом — округом Брчко, яким керує місцеве самоврядування.
Збройні сили Боснії і Герцеговини призначені для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави. Містять сухопутний і військово-повітряний компоненти. Збройні сили були утворені 2005-го на основі Армії Федерації Боснії і Герцеговини й Армії Республіки Сербської. Вони налічують 16 тис. бійців. Армія комплектується за національним принципом із розрахунку: боснійці — 45,9 %, серби — 33,6 %, хорвати — 19,8 %, інші — 0,7 %.

Про походження земель
У перші століття після нашої ери територія Боснії і Герцеговини входила до складу Римської імперії піл назвою провінція Іллірія. Про заселення цієї землі слов’янами є достеменна інформація починаючи з VI ст. У XII ст. Боснія потрапляє у васальну залежність від Угорщини. Спроби угорських королів посилити вплив католицької церкви призвели до створення там місцевої Патаренської церкви (різновидність богомильства). На початку XIV ст. бани (правителі) Боснії розширюють свої володіння за рахунок сусідніх земель, у т. ч. приєднують Герцеговину. При бані Тврткові (1353-1391) Боснія добивається повної незалежності.
У другій половині XV ст. Боснію і Герцеговину, ослаблену феодальними міжусобицями, завоювали османи. Більшість феодалів прийняла іслам і зберегла значною мірою свої володіння та привілеї. Також навернулася більшість віруючих Патаренської церкви, у той час, як православні та католики головно залишилися вірними християнству.
У 1850-1860-ті рр. у Боснії і Герцеговині широко розгорнувся національно-визвольний рух. 1875-го проти соціального і національного гніту місцевих феодалів та османської влади вибухнуло велике Герцеговинське повстання, яке підтримали Сербія та Чорногорія, внаслідок чого Османська імперія 1876 року опинилася в стані війни з Сербією та Чорногорією, а потім і з Росією (1877-1878). За рішенням Берлінського конґресу 1878-го, який переглянув Сан-Стефанський мирний договір 1878 року, Австро-Угорщина одержала право тимчасово окупувати Боснію і Герцеговину. Ця окупація затягнулася на 30 літ і закінчилася анексією Австро-Угорщиною 1908-го. Ґабсбурґи здійснювали примусове онімечування слов’янських народів, насаджували католицизм. Та народи Боснії та Герцеговини відстоювали свою незалежність. 1918 року Боснія і Герцеговина увійшла до складу новоствореного Королівства сербів, хорватів і словенців, яке 1929-го перейменували в Югославію.
1941 року Югославію окупували гітлерівські війська. Народи Боснії і Герцеговини повстали і вели вперту боротьбу проти нацистських окупантів і маріонеткових режимів. Боснія і Герцеговина стала ареною масової партизанської боротьби. Народно-визвольна армія Югославії визволила Боснію та Герцеговину 1945-го.

Новітня історія
Боснія і Герцеговина стала республікою Югославії 1945 року, а в результаті виборів 1990-го комуністів замінили націоналісти. Тоді ж на Боснію і Герцеговину поширився сербсько-хорватський конфлікт і 1991 року прикордонні райони країни сербська зайняла армія. Республіка заявила про суверенітет, але проти виступили серби, які хотіли, щоб республіка залишалася частиною Югославії. Виникли жорстокі конфлікти на національному ґрунті. У квітні 1992-го ЄС та США визнали незалежність Боснії, і в травні її прийняли в ООН, але громадянська війна тривала — серби висунули свою точку зору «етнічної чистоти». 1993 року план ООН із мирного врегулювання конфлікту відкинули. Контингент сил ООН не раз атакували. Щоб зняти блокаду Сараєва, 1994-го війська НАТО провели серію бомбардувань сербських позицій.
Конфлікт закінчився підписанням Дейтонських угод 14 грудня 1995 року. Вони передбачали збереження єдиної держави, що складається з двох частин: Мусульмано-хорватської федерації та Республіки Сербської. 2010-го країна отримала план дій щодо вступу в НАТО, а 2016-го подала заявку на вступ до ЄС.
За публікаціями деяких засобів масової інформації, у березні 2018 року РФ планувала збройний конфлікт у цій країні. Мета Кремля — через конфлікт між сербами і боснійцями не допустити вступ країни до ЄС. Для цього вона озброювала та фінансувала як сербів, так і боснійців. До цього на початку 2017-го Москва планувала здійснити державний переворот під час парламентських виборів у сусідній Чорногорії.
Як повідомляв «Міст», найбільші шанси на членство у Євросоюзі до 2025 року мають Сербія і Чорногорія. Однак чотири інші держави (Боснія і Герцеговина, Македонія, Албанія і Косово) ще можуть їх наздогнати.

Євген Клен

About Author

Meest-Online