Новини для українців всього свту

Saturday, May. 21, 2022

Біженців із України в Європі з кожним днем стає щораз більше

Автор:

|

Березень 29, 2022

|

Рубрика:

Біженців із України в Європі з кожним днем стає щораз більше
Бібліотекарка з Кілії з дітьми

За даними Організації Об’єднаних Націй, загальна кількість українських біженців уже перевищила 1,5 млн людей. Понад половина з них знайшли притулок у Польщі. Багато біженців є і в Словаччині, Угорщині, Румунії та Молдові. Але дедалі більше їх стає в Німеччині. Європейський Союз на забезпечення українських біженців надав 500 млн EUR.

«Уже тиждень живемо у машині»
Цей центр розташований на великій території однієї зі столичних лікарень у Берліні. Це доволі далеко від центру, і припаркуватися десь поруч проблемою ніколи не було. Тепер усі прилеглі вулиці та паркувальні майданчики найближчих супермаркетів забиті автомашинами з українськими номерами.
Жінка середнього віку щось похапцем шукає у багажнику автівки. У салоні — троє малюків і троє дорослих. «Ми з Миколаєва. Жили поруч із військовою частиною. Як почалися вибухи, діти прокинулися. Ми схопили що встигли, тільки найнеобхідніше, і поїхали з дітьми світ за очі, — розповідає біженка Наталя. — Вже тиждень живемо в машині. Дітей у ній годуємо. На заправках візьмемо теплої водички й усе. З нами один чоловік. Він інвалід, до військової служби непридатний. А мій чоловік, мій син і мій небіж пішли територіальну оборону. Новини — це одне, але там, де ми були, просто жах».
З машини вийшла її донька Юлія. «У нас поруч аеропорт. Вибухова хвиля прямо в скло вдарила, світло згасло. Ми без грошей, без нічого стрибнули в машину і поїхали. Рідні, що там залишилися, ховаються у підвалах. Світла немає. Купити нічого не можна. Дитячого харчування немає. Ліків теж. Були на трьох кордонах, але проїхати вдалося через Словаччину, а потім через Польщу. Все, що ми з чоловіком нажили за десять років, залишилося там», — бідкається вона.
Серед біженців на території Центру дуже багато жінок із дітьми. «Ми з Ірпеня. Це Київська область, поруч із Гостомелем. Там зараз ідуть сильні обстріли. Першого дня війни ми прокинулися десь о пів на п’яту від вибухів. Одразу кинулися збиратися, щоб їхати у бік Німеччини, бо у нас тут добрі знайомі. Зібралися за пів години, речей взяли дуже мало. Їхали робочою автівкою чоловіка — йому директор дозволив взяти, щоб сім’ю вивіз. Ми десять років собі у всьому відмовляли, нікуди у відпустку не їздили, збирали на своє житло, а тепер його немає».
Ірина — з Києва, двоє дітей: «24-го рано вранці мені зателефонувала подруга, сказала, щоб збирали дітей, бо почалася війна. На вулиці вила сирена, але ми не дуже поспішали. А потім ми почули вибухи, злякалися, кинули в машину, що було під рукою, і рушили на виїзд із Києва. Корки були жахливі. З подвір’я довго виїхати не могли. На невеликі зіткнення машин уже ніхто уваги не звертав і не зупинявся. Спершу хотіли їхати на дачу, але передумали та вирішили їхати до Тернополя. Їхали 13 годин. Там переночували поїхали до кордону з Польщею. Там простояли три доби. У дитини на другу добу піднялася температура, на третю — у мене. Дісталися до Варшави, а потім і Берліну».
Євгенія — зі Львова, двоє синів: «М старший син Любомир навчався у кадетській школі для хлопчиків у Кропивницькому. Коли о п’ятій ранку мене розбудила подруга, я найперше поїхала заправитися до повного баку, а потім поїхали на схід за сином. Їхали 16 годин. Біля Умані бомбардували військові склади. Тому іноді їхали полями і лісами. Сина забрали, але мама залишилася у Кропивницькому. Машина у нас малолітражна, дводверний старенький «сітроен». Навіть на повному баку далеко не заїдеш. Благала Бога, щоб вистачило пального до наступної заправки. А там — величезні черги, бензин до повного баку не наливали. До кордону їхали теж не забитими трасами, а путівцями, орієнтуючись по старих мапах. Чоловік на кордоні вийшов із машини та попутками поїхав назад. Зараз він у територіальній обороні захищає Львів. А я сама з дітьми поїхала далі. За кермом я менше року, досвіду далеко їздити у мене зовсім немає, але у стресі, рятуючи своїх дітей, жінка чого тільки не зробить».

«Хотіли пожити, насолоджуючись заслуженим відпочинком»
Василь і Людмила зі села на Одещині покинули на сусідів своїх курей, кіз і собак. Пенсіонери кинули все нажите і поїхали до кордону, рятуючись від війни. Так вони опинились у с. Джурджулешти, що у трикутнику трьох країн — України, Молдови та Румунії. Все корисне вмістилися у червону валізу вагою з 10 кг.
Вони промерзли до кісток, бо на дворі було лише два градуси тепла за Цельсієм, дув потужний вітер. Через кордон ішли пішки.
Подружжя не хоче говорити про Росію, політику та війну. Схоже, вони досі бояться когось звинувачувати у тому драматичному становищі, в якому опинилася їхня батьківщина. Пенсіонери сподівалися на спокійне життя на старості. «Після десятиліть важкої праці хотіли пожити кілька років, насолоджуючись заслуженим відпочинком. Замість того довелося тікати від війни», — каже Василь.
Румунська прикордонниця зателефонувала двоюрідному брату Людмили, щоб зустрів родичів. У просторому приміщенні румунські волонтери запропонували чай і каву всім, хто хоче зігрітися. Але літнє подружжя вже не хотіло ні їсти, ні пити, лишень думали, як найшвидше втекти подалі від кордону.
Кордон у Джурджулештах щодня перетинають тисячі українців. Здебільшого власними транспортом. За даними місцевої влади, три чверті з них рухаються далі, до західного кордону Румунії. На кордоні надзвичайне скупчення дорогих автівок. Більшість належить заможним одеситам. Двоє українців перетинають кордон на розкішному білому Audi Q7. Чоловік і жінка показують паспорти прикордонникам і поспіхом покидають контрольно-пропускний пункт.
Волонтерка Маріана, яка вже три години стоїть на холоді і роздає біженцям безкоштовні SIM-карти, дратується. «Багато біженців страшенно мерзнуть, їм нема на чому їхати. А цих лише двоє у такій величезній машині», — зітхає вона. Маріана — українка, але вже 15 років живе у Румунії. З початку війни допомагає біженцям на кордоні, зокрема, перекладами. Батькам дівчини пощастило. Вони приїхали в гості до доньки за лічені дні до того, як усе почалося.

«Погоджуся на будь-яку роботу»
На румунському боці кордону для приймання людей створили всі умови, все працює злагоджено. Однак перш ніж потрапити до Румунії, треба ще пройти молдовський контрольно-пропускний пункт, де й утворюються черги. І в Румунії, і в Молдові люди дуже солідарні з біженцями з України. Українцям, які втікають від війни, допомагає чимало волонтерів. Організували безкоштовний транспорт і тимчасове житло. У Джурджулештах є багато автобусів з молдовськими номерами. Вони везуть біженців до румунського міста Ґалац.
Серед біженців, що прямують повз Джурджулешти, є жінка з міста Кілія Одеської області, де вона працювала бібліотекаркою. Їде до Румунії разом із подругою — у кожної по двоє дітей. Це вже її друга втеча — 2014 року довелося покинути домівку у Криму після окупації півострова Росією. Вона й чути не хоче вже про росіян. І ніколи не хоче повертатися. У Кілії замкнула на ключ двері щойно купленої квартири і пішла, не озираючись. 46-річна жінка розлучена, доводиться виживати самій давати собі раду з двома дітьми. «Я візьмуся за будь-яку роботу», — каже вона.
Починати все з початку на новому місці буде нелегко. Адже доведеться вчити мову. Жінка каже, що зробить усе можливе, аби її діти змогли отримати за кордоном вищу освіту, лишень не повертатися до країн колишнього СРСР». «Ніколи там не було щастя в моєму житті, — каже жінка. — Навіть у ранній юності. У Джурджулештах краще, ніж удома. Принаймні, не чути завивання сирен». Як складеться життя далі, вона не знає. Одне з найзаповітніших бажань стосується людини, через яку вона вже двічі втрачала домівку: «Хочу, щоби Путін сів до в’язниці».
Оператор поромної лінії «Орлівка (Україна) — Ісакча (Румунія)» запровадив безоплатний проїзд для всіх пішоходів і пасажирів транспортних засобів. Плату правлять лише за сам транспортний засіб (легковик, автобус, мікроавтобус або вантажний транспорт). Проте вантажні автомобілі, що передають до України гуманітарну допомогу, за проїзд не платитимуть.
Раніше «Міст» повідомляв, які країни Європи зараз приймають біженців із України.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply