Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 27, 2021

Після виведення американських військ Афганістан захоплює «Талібан»

Автор:

|

Липень 30, 2021

|

Рубрика:

Після виведення американських військ Афганістан захоплює «Талібан»
Бойовики «Талібану»

Після початку виведення американських військ із Афганістану там дуже активізувалася терористична організації «Талібан». Там заявили, що контролюють 85 % території країни і підняли прапор над прикордонним ключовим прикордонним пунктом між Афганістаном і Пакистаном. А сусідній Туркменістан почав стягувати до афганського кордону свою військову техніку.

Відсутність альтернативи
Зараз визнана влада Афганістану відверто слабка, ще з минулого року приблизно половина території країни все одне вона не контролювала. А західні партнери готові підтримувати офіційний уряд лише дистанційно та туманно натякають на можливе повернення на тлі загострення ситуації. Отже, країну, яка безперервно воює вже понад 40 років, знову чекають випробування. І ключовим постає запитання: хто отримає від усього цього вигоду?
Опосередковано винні в цьому різні адміністрації США з різними поглядами та підходами до афганського питання. Звісно, за 20 років змінювалися обставини та пріоритети, і, наприклад, логіку Джорджа Буша-молодшого 2001-го, після 11 вересня, зрозуміти не важко: на США зухвало напали, реакція мала бути відповідною. А от починаючи з Барака Обами настрої у Вашинґтоні почали змінюватися, контингент військ постійно скорочували, хоча успіхів у побудові більш-менш демократичної влади у Кабулі не було. Втім, реально успішним кроком стало створення стабільної офіційної влади у Кабулі на чолі із Ашрафом Гані, яку нібито визнавали основні племінні утворення, проте і це виглядало як таке собі самозаспокоєння.
А всередині Афганістан як був, так і залишився поділеним між впливовими групами. Ватажок Хекматіяр підписав мирну угоду з офіційною владою дише 2016 року, ватажок Дустум хоч і є послідовним прихильником світської держави, все ж завжди міряв усе вигодою своєю національної узбецької общини. Й усюди «Талібан», впливу якого реально протиставити щось було важко.
Адже складно протистояти силі, що пропонує прості виходи із складних питань: усе буде стабільно, у тебе буде робота, але ти маєш виконувати наші релігійні настанови. Про все інше потурбуємося ми. У цьому й полягає секрет успіху талібів.
Жодної альтернативи західні партнери офіційної влади в Кабулі так і не запропонували. Найпоказовішою є угода між талібами й адміністрацією Дональда Трампа 29 лютого 2020 року, яка, власне, й відкрила дорогу до виведення військ НАТО з Афганістану. Й адміністрації Джо Байдена доводиться не просто виконувати цю угоду, а й власні передвиборчі обіцянки.

Швидко ситуацію не вирішити
Втім, аналітики не бачать швидкого виходу з ситуації, тобто, повторення історії 1996-го, коли «Талібан» пройшовся Афганістаном військовою хвилею та силою захопив владу у країні. Сходознавець Ігор Семиволос так малює картину майбутнього: «Якщо «Талібан» захоче вести війну з Кабулом, попереду — ще місяці війни. Адже угоди між талібами й американцями передбачали досягнення мирної угоди між урядом та талібами. «Талібан» хоче бути легітимною владою, а не просто ісламістами, які захопили країну. А для цього потрібен певний формат законної передачі влади». Та й не всі провінції контролює чинна влада, відтак, талібам доведеться вести діалог із іншими представниками еліти — передусім, племінною аристократією та представниками узбецької та таджикської меншин».
На словах таліби кажуть, що зацікавлені лише у внутрішньому контролі Афганістану. Тобто планів зовнішньої експансії в них немає. Проте питома вибухонебезпечність реґіону та релігійне протистояння в ньому, створюють цю загрозу апріорі. Щоб там хто казав, але ідея «всесвітнього халіфату» та створення мусульманського світу в Євразії нікуди не поділася. Ба більше: саме на території Афганістану знайшли собі притулок багато ісламістських активістів, проповідників і бойовиків із терористичних організацій «Ісламська держава», «Аль-Каїдп» й інших. А вербували їх здебільшого з числа мешканців бідних країн Центральної Азії — Узбекистану, Киргиз стану та Таджикистану.
Події в Афганістані спонукали реагувати всі сусідні держави. Проте, ця реакція відмінна. Якщо Іран та Пакистан просто посилили свої війська на кордонах і зосередилися на моніторингу ситуації, то Таджикистан та Узбекистан швидко відчули загрозу. Вже зараз із півдня через їхні кордони евакуюють тисячі афганських військових і цивільних осіб, які можуть стати жертвами талібів. Але ще вагомішою причиною для нервування у Душанбе та Ташкенті є експорт ісламістських активістів і бойовиків під виглядом біженців. В обох країнах добре знають, що таке релігійний фундаменталізм. А причин для невдоволення населення Узбекистану та Таджикистану — вище голови, тут і агітувати нікого треба, достатньо намалювати заманливу картинку.

Двоє зацікавлених гравців
Втім, проблеми країн, що перебувають на лінії дотику з вибухонебезпечним Афганстаном — це ще пів біди. Поряд розгортається куди більш вагома інтрига. Є два гравці з протилежними інтересами — Китайська Народна Республіка (КНР) і Російська Федерація (РФ). Ці країни усі старанно робили вигляд, що не до кінця розуміють сутність «Талібану». Правильно було б сказати, що вони швидше підігравали ісламістам проти США та НАТО. Мовляв: нехай тепер ці «ліберали» мучаться самі. При цьому і пекінський, і московський режими мали контакти з талібами, пояснюючи це необхідністю рахуватися зі реальним співвідношенням сил і практичним вирішенням нагальних питань.
Але от цілі у КНР і РФ щодо талібів протилежно різні. Атож, таліби змусили американців піти і можна глузувати з цього приводу скільки завгодно, але вже завтра постане питання: що тепер робити з талібами?
У КНР відповідь на це запитання проста: економічних важелів, що можуть реально зацікавити талібів та дати їм можливість заробити не бракує. Пекін будує свої інфраструктурні проєкти, входить у видобуток та обробку сировини, будує газо- та нафтогони, впроваджує електрифікацію. Таліби ж гарантують безпеку та отримують відсоток у бюджет. І Пекіну байдужне до прав людини, освіти для дівчат, паранджі у жінок чи доступу до Інтернету.
Для РФ загроза реваншу талібів матиме більше проблем. Москва, хай і формально, але останні 15 років продовжує охороняти південний кордон Таджикистану. Побоювання Душанбе та Ташкенту — не вигадка: потік ісламістів під виглядом біженців скоро стане стримувати неможливо, умов для облаштування реальних біженців ці країни не мають, недвозначну жорстку позицію займе у цьому питанні й Казахстан. І постає запитання: куди всі ці біженці прориватимуться далі, де ще є можливість розсіятися та знайти собі якусь роботу та заробіток? Однозначно в РФ.
Чи потрібні там такі заробітчани та нові співгромадяни? Мільйони вихідців з Центральної Азії (таджики, узбеки, киргизи) вже мешкають у РФ, а їхнє молоде покоління отримує російські паспорти. Наразі ці общини не заявляють про себе в політичному чи якомусь іншому контексті. Проте, рівень їхньої концентрації стає загрозливим. Та й суто демографічний фактор у мусульманських родинах ніхто не скасував, шкільні класи з переважно мігрантським складом дітей — уже реальність деяких реґіонів РФ.
А якщо в цей масив людей інтегруються підготовлені та спеціально навчені люди з ісламського світу. Ті, хто знають про ідею «всесвітнього халіфату» не з телевізора, а сприйняли її ще з дитинства. Простори та ресурси Росії при обмеженій кількості власного населення чим не плацдарм для ісламістів?
Звісно, цю загрозу в Москві бачать, саме тому Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ, нещодавно провів на кілька днів перемовинах у Ташкенті, а представники «Талібану» офіційно прибули на закриті перемовини до Москви. І це при тому, що талібів у РФ визнали терористичною організацією.

Проблема Москви
Відкрите військове протистояння на кордонах Афганістану з центрально-азійськими колишніми радянськими республіками може перетворитися на довгу війну із великими жертвами, Москві це зараз не потрібно. Відкупитися від талібів — а чим? Пустити ситуацію напризволяще означає, що вже за лічені місяці отримати всередині РФ навчене воювати потужне підкріплення ісламістському підпіллю.
Отже, відхід НАТО з Афганістану стає найбільшою проблемою саме для Москви. І вона цю проблему успішно проспала, поки воювала з Україною, Європою та Сполученими Штатами. Тобто протистояла колективному Заходу, якій міг би стати союзником РФ саме в протидії ісламському фундаменталізму. Але кремлівській верхівці було важливіше показати масштаб своїх апетитів — мовляв, увесь пострадянський простір — це територія нашого впливу. Здається, американці це почули і зрозуміли по-своєму: Ваша територія впливу? Тоді й розбирайтеся з усіма проблемами. А ми просто підемо.
Тож маємо зафіксувати певну позитивну тенденцію для України: Кремлю найближчими місяцями, швидше за все, буде не до України в військовому контексті. Для аґресора може розпочатися чергова серія «афганського синдрому». Тоді українці мають час як на спостереження, так і на посилення.
Як повідомляв «Міст», «Талібан» підняв прапор над прикордонним пунктом.

Віктор Чопа, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply