Новини для українців всього свту

Tuesday, May. 11, 2021

Китайці хочуть повністю асимілювати всіх мусульман у країні

Автор:

|

Листопад 03, 2020

|

Рубрика:

Китайці хочуть повністю асимілювати всіх мусульман у країні
Один із таборів для перевиховання.

Китайська влада вже збудувала 380 таборів для так званого перевиховання меншин, зокрема, уйгурів, боротьбу з якими вони провадять уже давно. Особливо активно табори будують останні два роки. Як дослідили в австралійському аналітичному центрі ASPI, це суперечить твердженням офіційного Пекіна про згортання цієї «системи перевиховання». Табори розташовані на крайньому заході країни. Для утримання представників мусульманських меншин наразі діють 14 таборів. Деякі з них і досі будують, що підтверджують супутникові знімки. Аналітики припускають, що змогли знайти й ідентифікувати більшість закладів утримання під вартою. Під час дослідження центр спирався на свідчення осіб, котрим вдалося покинути табори. Доволі часто такі заклади розташовані біля промислових об’єктів, що може свідчити про використання примусової праці.

Від незалежності до поневолення
Уйгури — народ тюркського походження, корінний народ Східного Туркестану, тепер Синьцзян-Уйгурського автономного району Китайської Народної Республіки (КНР). Їхня загальна чисельність перевищує 10 млн осіб, з яких приблизно 9,5 млн осіб мешкає у Синьцзян-Уйгурському автономному районі, а також в інших реґіонах КНР, зокрема у великих містах.
Процес формування уйгурського етносу був складним і тривалим. Їхні пращури — кочові племена Східного Туркестану — відігравали значну роль у державі Хунну (III ст. до Р. Х. — IV ст.). У письмових джерелах предків уйгурів згадують із III ст. У III-IV ст. уйгури входили в об’єднання, яке в династійних китайських хроніках називали гаогюй (високі вози). У V ст. у китайських джерелах з’явилася нова назва цього етносу — теле (візники). Значна група племен теле міґрувала на захід, у степи Казахстану та Південно-Східної Європи. Тих, хто залишилися у центральноазійських степах, підкорили тюрки. Основні землі теле були тоді у Джунгарії та Семиріччі. Проте 605 року, після зрадницького побиття західнотюркським Чурин-каганом кількасот вождів теле, провідник уйгурів вивів свої племена у Хангайські гори, де вони створили окрему державу, яку назвали Токуз-огузи (дев’ять племен). У V-VIII ст. уйгури входили до каганату жужанів, а потім другого Тюркського каганату. Процес етнічної консолідації уйгурів закінчився у VIII ст. після розпаду Тюркського каганату й утворення Уйгурського каганату на річці Орхон.
У XVII-XVIII ст.ст. у Східному Туркестані існувала держава уйгурів, яку в 1759-1760 рр. захопили маньчжурські володарі Китаю. На новій території китайський уряд утворив провінцію Синьцзян, де розмістив свої війська. 1764-го у долину річки Ілі переселили кілька тисяч уйгурів. Національне пригнічення та жорстока експлуатація спричинили масові повстання уйгурів проти поневолювачів. Боротьба уйгурів проти маньчжурського ярма тривала доти, доки у 1864-1867 рр. під час чергових повстань, підтриманих дунганськими утікачами, державність серед уйгурів була відроджена. У Східному Туркестані створили п’ять держав — Кучарське ханство, Дунганське ханство, Хотанське ханство, Таранчинський султанат і Кашгарське ханство. У межах цих держав об’єдналося все мусульманське населення Синьцзяну: уйгури, дунгани, казахи, таджики та киргизи. Однак загроза з боку Цінської імперії спонукала до згуртування уйгурських держав на основі найбільш могутнього Кашгарського ханства. Згодом усі султанати, ханства, емірати Східного Туркестану опинилися під владою Кашгара. Нова держава отримала назву Єттишар. Уйгурську державу на той час визнали Османська, Російська та Британська імперії. Але у Китаю були свої погляди на землю уйгурів. Уже 1877-го Цінська імперія відновила свою владу над усім Синьцзяном. Наслідком цих завоювань стали страти тисяч мусульман краю, переселення частини уйгурів у межі Російської імперії та посилення національно-релігійного гніту. Проте це лише сприяло подальшій консолідації уйгурського народу, який не полишав надії на визволення.
1921 року на з’їзді представників уйгурів у Ташкенті давня самоназва «уйгур» була відновлена як загальнонаціональна. Двічі — 1933-го і 1943 року уйгури скидали китайське ярмо та відновлювали державу під назвою Східнотуркестанська республіка. Однак 1949-го, при потуранні СРСР, комуністичний Китай окупував і анексував землю уйгурів, приєднавши її до КНР у формі Синьцзян-Уйгурської автономії. Відтоді триває безперестанна боротьба уйгурського національно-визвольного руху проти китайської влади.

Репресії та переслідування
Зі знищенням останньої уйгурської державності 1949-го та з утворенням 1955 року Синьцзянь-Уйгурського автономного району влада КНР проводить цілеспрямовану політику асиміляції уйгурів, насамперед шляхом масового переселення та штучного обмеження народжуваності. Попри досягнення під владою КНР у галузях освіти, охорони здоров’я, культури становище уйгурського народу ускладнене демографічною, етнічною та релігійною політикою китайського уряду. Якщо 1949-го в Уйгурстані проживали близько 300 тис. китайців, у т. ч. 100-тисячна армія Гоміньдану, то пізніше тули переселили, за різними оцінками 15-18 млн етнічних китайців. Тенденція зберігається й досі. Так, за переписом 2000 року частка уйгурів у Синьцзяні становила 45 %, хоча у 1960-ті рр. — 70 %. За таких умов у середовищі уйгурів відбувається зростання ісламського екстремізму та репресій на це з боку держави у відповідь.
Наприкінці 2016-го Пекін посилив гоніння уйгурів, встановивши у всьому реґіоні системи спостереження та створивши центри масового утримання під вартою. Правозахисники стверджують, що в таких установах примусово утримують до 1 млн уйгурів та інших мусульман. Після звільнення з таборів уйгури продовжують перебувати під постійним наглядом, при цьому свобода їхнього пересування суворо обмежена. За даними експертів, багатьох із них примушують працювати на фабриках міжнародних компаній, зокрема, німецьких.
Найчастіше уйгурів позбавляють волі внаслідок судових псевдопроцесів.
Правозахисники наголошують, що в’язнів піддають у таборах «політичній і культурній індоктринації»: їх примушують вивчати північнокитайський діалект (мандарин) і співати «хвалебні оди» Комуністичній партії Китаю.
При цьому приводом для ув’язнення у табір для перевиховання може стати будь-який прояв уйгурами своєї релігійної або культурної приналежності. Корану на книжковій полиці може виявитися достатньо, щоб людина провела в таборі кілька місяців і навіть років.
А в деяких випадках інтерновані уйгури мають самі вибирати собі «злочин». Журналістам Deutsche Welle вдалося знайти чотирьох колишніх в’язнів із трьох різних китайських таборів, котрі підтвердили цю інформацію.

Свідчення очевидців
Жінка роздивляється знімок на екрані смартфона: на ньому — кілька будівель, оточених високим парканом. Там, під високим флагштоком, відбувалася ранкова перекличка, а в іншій будівлі — судові процеси, точніше, псевдопроцеси. За її словами, обвинувачені не мали можливості отримати юридичну допомогу, виступити на свій захист або щось заперечити. Розповідаючи це, жінка тихо ридає.
Про час, проведений в центрі інтернування вона згадує з жахом: свавілля начальства, допити, на які її сусідок із камери часто викликали серед ночі, бруд і постійний страх. «Там жахливі умови, вони позбавляють тебе останнього ковтка свободи», — запевняє уйгурка. Її досі переслідують нічні жахіття, і вона зізнається, що втратила здатність радіти життю.
За словами жінки, їй надали список із 75 правопорушень і запропонували вибрати одне з них, яке вона не вчиняла, але за яке її потім судили та відправили до табору. Троє інших жінок розповідають, що в списку були вказані такі речі: носіння хіджабу, вчинення намазу, контакти з родичами за кордоном тощо. «Я їм казала, що нічого з цього не робила, але вони все одно змусили мене вибрати собі «злочин». Нам погрожували, що ми залишимося в таборі, поки не виберемо одне з порушень», — розповідає жінка, котра просила не називати її ім’я з міркувань безпеки. У підсумку вона вирішила вибрати собі «злочином» поїздку за кордон: вони з чоловіком їздили в сусідній Казахстан.
Їй вдалося остаточно виїхати до Казахстану лише після звільнення з табору. Втім, вона ще не отримала там посвідки на проживання. Крім цього, жінка остерігається, що китайська влада може переслідувати її родичів, котрі залишилися в Синьцзяні.
За словами колишніх в’язнів, після того, як вони вибирали собі «злочин», їх викликали до так званої зали суду й оголошували вирок. «Тоді в’язні мали казати: я каюся у своєму злочині й обіцяю більше так не чинити», — розповідає жінка, засуджена до двох років позбавлення волі.
Як повідомляв «Міст», у Китаї виявили новий небезпечний вірус.

Євген Клен

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply