Новини для українців всього свту

Monday, Mar. 8, 2021

Африку охопили масові заворушення

Автор:

|

Лютий 01, 2021

|

Рубрика:

Африку охопили масові заворушення
Заворушення у Тунісі

Хвиля насильства нещодавно затопила деякі країни Африканського континенту на додачу до катаклізмів, що тривають уже довгий час, зокрема, й громадянська війни у Лівії.

Туніс
Весь січень Туніс стрясають антиурядові протести. Демонстранти блокують дороги, будують барикади з палаючих автомобільних покришок, вступають у сутички з правоохоронцями. Ті ж у відповідь застосовують сльозогінний газ.
Хвилювання в країні розпочалися з відзначення річниці «Жасминової революції», що сталася через бідність, повсюдне безробіття та погіршення економічних умов, у результаті якої повалили президента Зін ель-Абідін Бен-Алі. Революція в Тунісі 2011 року сталася через самоспалення вуличного торговця, котрого образила офіцер поліції, та спричинила масові безлади в цілій низці країн Близького Сходу, які отримали назву «Арабська весна».
Теперішні протести відбуваються на тлі гострої соціально-економічної кризи, посиленої пандемією. Поліція вже затримала 877 осіб, котрі брали участь у масових заворушеннях. Халед аль-Хаюні, офіційний представник Міністерства внутрішніх справ Тунісу, заявив, що більшість із них — неповнолітні, а також мають судимості. У відповідь Amnesty International закликала негайно звільнити всіх заарештованих. «Ніщо не дає дозволу силам безпеки розгортати непотрібні заходи, навіть якщо вони реагують на акти спорадичного насильства», — заявили правозахисники.
Інформаційна аґенція France-Presse зазначає, що зіткнення відбуваються, переважно, в робітничих районах туніських міст, хоча конкретний привід до теперішніх безладів залишається незрозумілим. Своєю чергою, інформаційна аґенція Reuters вважає, що жителі Тунісу не задоволені результатом перевороту 2011 року. Хоча революція й принесла в країну демократію, рівень життя суттєво не покращився: жителі все так само страждають від безробіття та низької якості державних ресурсів.
Зокрема, третина молоді в країні зараз перебуває без роботи, а економіка 2020 року, як вказує Бі-бі-сі, скоротилася на 9 %. Найбільше від пандемії постраждала туристична галузь, що є важливою частиною економіки Тунісу.
Водночас Euronews повідомляє, що приводом до демонстрацій стало відео, що з’явилося в соціальних мережах, на якому був зображений поліціянт, котрий брутально поводиться з пастухом, чиї вівці потрапили до будівлі місцевої адміністрації.
Нові заворушення почалися після настання комендантської години, запровадженої в рамках боротьби з пандемією коронавірусу. З кожним днем акції непокори стають усе масовішими, а їхня географія стрімко розширюється. Гурти молодиків, вік яких, за оцінками силовиків, не перевищує 25 років, б’ють вітрини крамниць, автомобілі, що стоять на вулиці, а також грабують державні установи та фінансові організації.
Туніська влада вже ввела в кілька провінцій країни підрозділи національної армії для захисту державних установ і боротьби з масовими заворушеннями.

ЦАР
Останніми тижнями знову занурилася в насильство й інша африканська країна — Центрально-Африканська Республіка (ЦАР) — яка, здавалося, повільно виходила з громадянської війни 2018 року. Безлади насамперед пов’язані з президентськими виборами 27 грудня 2020-го, у ході яких президента Фостен-Арканжи Туадера начебто переобрали на новий термін уже в першому турі. Однак цей результат активно заперечили як політична опозиція, так і збройні групи країни. Вони створила новий рух «Коаліція патріотів за зміни» (CPC), аби повалити теперішню владу. CPC, судячи з усього, пов’язана з Франсуа Бозізе, колишнім главою держави, котрого не допустили до теперішніх виборів президента.
«Ці рухи контролюють дві третини країни, але, по суті, вони борються за збереження своїх теплих містечок і їхній альянс не виходить за рамки таких завдань», — пояснює Ханс де Марі Хенгоуп із аналітичного центру «Міжнародна кризова група».
Нездатність CPC здійснити свій план зі захоплення влади пов’язана і з втручанням російських військ. У січні 2018 року Москва здійснила військову інтервенцію в ЦАР, аби підтримати тоді ще дуже слабкий уряд, скориставшись вакуумом, який залишила міжнародна спільнота, зокрема, Франція. «В обмін на цей захист Центрально-Африканська Республіка відмовилася від значної частини свого суверенітету», — йдеться в звіті Атлантичної ради. Російська допомога полягала в забезпеченні Збройних сил ЦАР зброєю, інструкторами та військовими. Серед цих людей рідко зустрічаються представники регулярних військ, в основному, це найманці з приватної військової компанії «Ваґнер», дуже близької до Кремля. Наприкінці грудня 2020 року відбулося масове перекидання цих найманців у ЦАР, що дозволило дати відсіч CPC, — пише Танґі Бертеме, оглядач французької газети Le Figaro. — Москві необхідно було врятувати свого союзника і показати свою рішучість. За підтримки літаків-розвідників найманці з Росії зробили неможливим захоплення Банґі, столиці ЦАР.
Зрештою, лише половина зі зареєстрованих виборців змогли висловити свою думку на цих виборах, що й підірвало легітимність голосування і президента. «Підтримка організації виборів в таких умовах незрозуміла, — вважає Наталія Духан, аналітикиня з неурядової організації The Sentry. — Міжнародна спільнота заперечує це і відмовляється бачити, що така виборча криза лише посилює інші кризи».
Попри заворушення, уряду ЦАР, який підтримує Європейський Союз (ЄС) і міжнародне співтовариство, все ж вдалося зберегти результати голосування. Та один із найбільших парадоксів цієї кризи полягає в тому, що доля маленької республіки й її 5 млн жителів дуже мало, якщо взагалі цікавить, решту світу, проте криза фактично вже набула міжнародного характеру. Крім російських військ, великий контингент, також наприкінці грудня, в Банґі надіслала Руанда. Ці військові зіграли велику роль в боротьбі проти CPC. Офіційна влада Кіґалі стверджує, що цей контингент використовують винятково для підтримки руандійських солдат, задіяних у місії Організації Об’єднаних Націй, на яких напали повстанці. «Насправді ж руандійці, як і росіяни, передусім, прагнуть захистити свій доступ до копалень, особливо до алмазів», — пояснює один місцевий підприємець.
Франція як колишня колоніальна держава десятиліттями виконувала в ЦАР роль намісника, а тепер умила руки. Французькі військові, котрі заявляли, що «кожні десять років втручаються в Банґі», цього разу спостерігають за конфліктом здалеку. Раптове припинення останньої французької операції «Сангаріс» у жовтні 2016 року, здійснене всупереч думці уряду ЦАР, створило вакуум. Порожнечу поквапилася заповнити Москва, на превеликий подив Парижа, розгубленого від несподіваного російського втручання в справи держави, в яких, як він вважав, у нього не було конкурентів. «ЄС і Франція не виробили жодної політики в ЦАР. Париж повністю паралізували росіяни, — аналізує Ролан Маршал, експерт Національного центру наукових досліджень. — Таким чином, голоси Парижа та Брюсселя майже не чутно, хоча ЄС і залишається найбільшим інвестором в цю країну, а Франція насилу намагається знову там закріпитися».
Ілюстрацією цього безсилля слугує телефонна розмова між Еммануелем Макроном і Фостен-Арканжи Туадерою. І хоча президент Франції певною мірою задовольнив прохання свого колеги про військову підтримку, влаштувавши переліт винищувачів «Міраж-2000» над повстанцями, антифранцузькі нападки в пресі й Інтернеті не припинилися. Після другого телефонної розмови між двома лідерами відбувся новий переліт французьких винищувачів.
Втручання Руанди рука об руку з росіянами ситуацію лише ускладнює. Президент Макрон, як і два його попередники, зробив нормалізацію відносин із Кіґалі одним зі своїх пріоритетів в Африці, тому прагне уникнути будь-якої напруженості з Руандою. Проте Франція зберігає й деякі переваги. На додачу до її обізнаності з реаліями ЦАР, вона підтримує міцні зв’язки з кількома реґіональними гравцями, зокрема, Чадом і Конґо.
«Тепер Хартумську угоду, підписану між повстанськими групами й урядом ЦАР за підтримки Росії в лютому 2019-го, порушили. Її укладали винятково з перспективою спокійно організувати президентські вибори, але вона провалилася й учорашні союзники стали антагоністами», — зазначає п. Маршал.
Збройні сили ЦАР опинилися віч-на-віч із повстанцями, а «яструби» в центральноафриканському уряді відчули, що їхні зв’язки з росіянами та руандійцями їх зміцнюють, що й веде до загострення протистояння. Вони навіть не дали можливості реґіональній організації Економічне співтовариство країн Центральної Африки організувати посередництво, зробивши вибір на користь конфронтації. «Треба бути обережними. Уряд, схоже, не прагне до умиротворення, повстанці більше не хочуть миру й їм немає ніякого діла до людей», — заявив Le Figaro один неназваний дипломат. Посередництво обіцяє стати ще вразливішим, оскільки у всіх збройних груп — дуже різні амбіції. У такому контексті існує реальний ризик серйозних втрат серед цивільного населення, — застерігає п. Духан. — Знайти основу для обговорення буде складно, адже учасники політичної опозиції повністю відійшли на другий план на користь самих тільки збройних груп».
Як повідомляв «Міст», після спалення корану в Швеції розпочалися заворушення.

Євген Клен

About Author

Meest-Online