Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 17, 2021

«Журналісти» в ролі пропаґандистів

Автор:

|

Лютий 10, 2021

|

Рубрика:

«Журналісти» в ролі пропаґандистів
Проти Тараса Козака застосували санкції

Заборона проімперських телеканалів в Україні заскочила прихильників аґресора настільки, що вони не встигли вигадати якусь нову брехню, щоб виправдати своє вороже ставлення до України, до жертви російській аґресії. В атаку пішли не тільки юристи, промосковські політики ОПЗЖ, але й журналісти, котрих «обурило» рішення РНБО, задокументоване указом президента Зеленського. Гадаю, що цей Указ увійде в історію, як один із найефективніших у боротьбі з кремлівською пропаґандою й отримає схвалення не лише від своїх виборців, але й від тієї більшости, яка за нього не голосувала. Західні союзники вже висловили своє розуміння та підтримку забороні каналів, які поширювали фейкові новини, дезінформацію та заперечували аґресію й окупацію російським військом української території.
На жаль, із нерозумінням появи цього указу, зголосилися не тільки промосковські політики, але й деякі так звані українські журналісти, котрі своїми заявами та засудженням Указу президента вдалися не до аналізу, чому в країні, яка вже сьомий рік терпить від війни аґресора Росії, але вдаються до перекручених заяв. Вже самі «арґументи» про «свободу слова», «демократію», «справедливість», «порушення конституції» тощо свідчать про те, що цей указ застав їх зненацька, бо ж свобода слова в Україні залишається непорушною, а брехню покарали.
Відомий український журналіст Сергій Грабовський на шпальтах київської газети «День» («Із голови НСЖУ вийшов би знаний захисник «Правды», 3.02.21), звернув увагу Сергію Томіленкові, критикові рішення РНБО, голові Спілки журналістів України, мовляв, історія декого нічому не навчила. Грабовський пригадує голові українських журналістів, що вже понад 100 років тому українці дозволили в першій Українській республіці друкувати газети та журнали — пропаґанду ворожою мовою імперських комуністів, які й займалися антиукраїнською боротьбою та пропаґандою, яку завершили перемогою над молодою Українською Народною Республікою.
С. Грабовський запитує: «Що, історія декого вчить тільки того, що нічого не вчить?» Гадаю, що шановний п. Грабовський «переоцінив» Томіленка, бо ж, коли б знав історію країни, в якій живе, то не вдавався б до погроз звернутися до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), мовляв, це «надзвичайна ситуація». Його поради щодо «справедливого рішення» в українських судах — це те, на чому Медведчук й олігархи вже «їздять» 30 років. Пан Грабовський дуже влучно звернув увагу голові журналістів стосовно «скарги» до суду: «До якого суду вимагає звертатися Томіленко, щоб розглянути справу про відповідальність власників, менеджменту та «журналістів» оцих трьох телеканалів? До Печерського? До Київського окружного? Чи зразу до Конституційного? До судів, просякнутих корупцією та тісно пов’язаних із реальними господарями зазначених телеканалів?»
Нещодавно стало відомо, що британський комунікаційний реґулятор Ofcom повідомив, що відбирає ліцензію в англомовного китайського телеканалу China Global Television Network (CGTN) через порушення британського законодавства про трансляторів. «Наше розслідування показало, що ліцензією CGTN володіє суб’єкт господарювання, який не має редакційного контролю над своїми програмами… Ми не можемо схвалити заявку на передачу ліцензії корпорації China Global Television Network, тому що вона в кінцевому підсумку контролюється Комуністичною партією Китаю, що заборонено законодавством Великої Британії про мовлення», — заявили в Ofcom. CGTN може подати апеляцію або спробувати знову отримати ліцензію, надавши докази редакційної незалежності.
Переглянув різні новини кількох країн, але не зустрівся зі заявами, які би протестували, закидали британцям «заборону вільної думки, свободу преси, демократію» тощо. Дуже можливо, що Томіленко від «українських журналістів» незабаром і звернеться до ЄСПЛ, або, може, московські пропаґандисти ще не довідалися про це? Варто ще й додати, що програми CGTN — китайської мережі телевізійних програм — ніяк не порівняти з брехливими та маніпуляторськими програмами промосковських каналів в Україні. Притім, необхідно зазначити, що Велика Британія не перебуває у стані війни з Китаєм, як це є в Україні після окупації значної території російсько-терористичним військом, яку вона започаткувала гібридною війною «зелених чоловічків».
Звісно, британці повелися по-джентльменськи: покликалися на розслідування і забрали ліцензію. В Україні, де досі не оголошений воєнний стан, який міг уже сім років тому вирішити проблему не тільки з ворожою пропаґандою аґресора, але й з колаборантами «п’ятої колони», так зробити було неможливо. Тому РНБО знайшло інший шлях, а підписаний президентом указ поставив хоч «кому» найзапеклішим і найвідвертішим проімперським каналам, що мало б вплинути і на тих, хто ще спритно ховається під дашком «свободи слова», чи інших назв, не сумісних не тільки з журналістською, чи політичною діяльністю будь-кого, але вони ще й розпалюють національну ворожнечу, переслідують і звинувачують борців за волю України проти російського аґресора, переслідують волонтерів, котрі, недоїдаючи, самі розвозять харчі, чи речі потребуючим захисникам на лінію фронту.
Вже найкращий час, аби всі канали в Україні щодня повідомляли про щоденні новини з лінії фронту. Стежачи за новинами в українських засобах масової інформації, складається враження, що не всі журналісти поінформовані про те, що неоголошена Росією війна Україні триває вже сьомий рік і аґресор щодня то гарматами, то снайперськими рушницями калічить, а то й убиває українських солдатів і цивільних. Сумніваюся, що голова українських журналістів звертав увагу колегам, аби ті писали про щоденні втрати, спричинені російськими снайперами. І дуже сумніваюся, що заборонені телеканали це робили, оскільки їх цікавило більше надавати слово тим, хто «каламутив» чисту правду, щоб виправдовувати кремлівську аґресію, мовляв, це внутрішні проблеми.
Павло Казарин («Радіо Свобода». «Уроки злопам’ятості», 4.02.21) звернув увагу на те, що Томіленко і йому подібні не хочуть визнати: «Проросійські канали торгували невір’ям і цинізмом, брехнею й ненавистю. Топили факти у фейках і намагалися переписати реальність. У їхній картині світу не було анексії Криму та окупації Донбасу. Натомість були розповіді про зовнішнє управління та безпричинну русофобію. Втім, весь їхній бунт проти західного впливу зводився лише до спроби передати ці важелі в руки Москви. Вони робили ставку на свідомих негідників і корисних дурнів. Перші мали робити брудну роботу. Другі — прикривати роботу перших, розмірковуючи про ринок ідей і свободу слова. При цьому обидві групи намагалися уникати розмови про те, що трапилося навесні 2014 року». Куди ж китайським телеканалам до олігархічних промосковських в Україні!
Треба визнати, що підпис президента Зеленського під указом, який увів у дію рішення РНБО, був не тільки актом патріотизму, але й конче потрібним кроком у зміцненні української державности на 30-му році існування Незалежної України! Певна річ, за два роки могло бути вже більше таких рішучих кроків, але будемо сподіватися, що Зеленський на першому важливому указові не зупиниться.
Як повідомляв «Міст», мовлення «112 Україна», NewsOne і ZiK припинили.

Йосиф Сірка

P. S. Запозичаю з блогу С. Грабовського звернення О. Прилипка, з яким цілковито погоджуюся і раджу почитати.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply