Новини для українців всього свту

Tuesday, Jan. 25, 2022

Яку мету переслідує Путін щодо України

Автор:

|

Грудень 07, 2021

|

Рубрика:

Яку мету переслідує Путін щодо України
Путін

Для Російської Федерації (РФ) головне — повернути свій вплив на Україну. Москва хоче отримати гарантовані, закріплені конституційно, важелі впливу на українські справи.

Дестабілізувати Україну зсередини
Не можна сказати, що це якась нова мета Путіна. Кремлівська машина займається цим уже 30 років. Активна фаза почалася 2014 року, коли РФ окупувала Автономну Республіку Крим (АРК) і зважилася на військову інтервенцію на сході України. Путін дав чітко зрозуміти, що не розмовлятиме зі Зеленським, поки той не капітулює. І Москва створює для цього умови, які б могли призвести до зміни влади в Україні.
За словами Максима Хилька, директора програми «Російські та білоруські студії», скоротивши транзит газу та заблокувавши постачання казахського вугілля, Кремль провокує виникнення енергетичної кризи в Україні, вочевидь, розраховуючи, що можливі перебої із електропостачанням і опаленням узимку стануть наслідком зростання соціального невдоволення, яким кремлівська пропаґанда не втратить нагоди скористатися. «Розрахунок може бути на те, що кумулятивний ефект від низки соціально-політичних проблем на тлі загрози масштабного вторгнення російських військ підштовхуватиме українську владу до хибних рішень, якими спробують скористатися не лише проросійські сили, а й інші опоненти Зеленського. У Москві вже не раз давали зрозуміти, що воліли б бачити в Україні іншу, більш готову до односторонніх поступок владу», — пояснює він.

Врятувати власний рейтинґ
До кінця чергового президентського терміну Путіна залишилося зовсім мало. Так, змінами до конституції він їх обнулив і може правити РФ хоч до самої смерті. Проте в березні 2024-го росіяни все ж підуть на виборчі дільниці. І навіть в такій автократичній країні, як Росія, влада мусить звітувати перед народом, демонструючи якісь здобутки. А якими можуть бути досягнення, коли країна восьмий рік живе під західними санкціями за свої аґресивні військові дії?
Експерт нагадує, що за даними опитування російської соціологічної аґенції «Левада-Центр», у жовтні ц. р. рейтинґ Путіна впав до найнижчого за останні дев’ять років рівня — 53 %, що помітно нижче, ніж довіра росіян до армії — 61 %. «Минулого разу Путіна врятувала патріотична істерія на тлі окупації Криму і вторгнення на Донбас 2014 року. І хоча ситуація зараз суттєво інша, але постійно вірус «побєдобєсія» зберігає міцні позиції серед електоральної опори путінського режиму», — пояснює він.

Окупувати більше територій
Мета Путіна загарбати ще більше українських територій можлива за реалізації двох попередніх сценаріїв. Якщо в Кремлі вирішать, що другий військовий похід проти України зміцнить їхні рейтинґи, а спроби розхитати українську державну машину, яка б не могла швидко ухвалювати рішення, спрацювали, РФ цілком може на це піти.
Можна скільки завгодно казати, що країнам зараз невигідно вести повномасштабні війни, а зручніше гібридними методами, до прикладу, міґрантами на польсько-білоруському кордоні. Проте Москва не шкодує грошей на нові газогони, які невідомо коли окупляться, щоб покарати Україну, а Європу — тримати на короткому повідку.
Тому брязкання зброєю біля українських кордонів — підготовка до широкомасштабного наступу. Американські військові експерти повідомляють, що Москва своїми військами оточила Україну з усіх боків. Скупчення російських військ біля м. Єльня, що за 300 км від українського кордону, та нарощування сил в окупованій АРК може свідчити про плани наступу як із півдня, так і з півночі. Плюс до майже 2 тис. км спільного кордону з РФ додалася ще 1 тис. спільного кордону з Білоруссю, яку Кремль фактично поглинув.
За словами Михайла Самуся, заступника директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань, якщо говорити виключно військово-стратегічною мовою, у Москви залишається невирішеним питання наземного коридору до півострова. «Росія досягла блокади України через Керченську протоку, закривши Азовське море. Але для Москви було б дуже непогано відрізати Україну від виходу до моря взагалі. Перше в цьому плані — це наземний коридор. Друге — постачання води. І третє — взагалі позбавлення України виходу до моря», — пояснює він.

Змусити підписати новий «Мінськ»
У випадку блискавичної військової операції РФ, Україна може опинитися в ще більш невигідному становищі, ніж у лютому 2015-го, коли підписувала «Мінськ-2». Тоді росіяни оточили українські сили в Дебальцевому. «Мінськ-1» підписували після Іловайського котла. Тому не варто сподіватися, що Москва не розіграє цю карту знову.
Марія Золкіна, політична аналітикиня фонду «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва» вважає, що у Путін має на меті створити такі умови, коли перезапуск перемовин відбуватиметься з урахуванням нових обставин для України, які, з точки зору Росії, мають бути гіршими. «Чи це буде «Мінськ» за російським сценарієм, чи повне обнулення і вихід на нові домовленості — питання другорядне. Росіяни вперлися в стіну, українці так само. РФ сім років наполягала на своєму сценарії мінських домовленостей і зараз не зможе поступитися. Тому оптимальний для Москви сценарій — обнулення, а потім вийти на якусь нову домовленість. Але для цього має бути підготовка. Якщо Київ не готовий домовлятися, треба зробити, щоб він був змушений це зробити», — пояснює вона.
Втім, Сергій Солодкий, перший заступник директора центру «Нова Європа», вважає, що для Кремля головне — повернути свій вплив на Україну. Підписання документа, який до цього вестиме — лише інструмент, але не самоціль. У цьому випадку Москві байдуже, повертатиме вона цей вплив через старий «Мінськ», чи через новий, чи взагалі без мирного плану, а внаслідок усних домовленостей. Суть все одно не зміниться — Росія хоче важелі впливу на українські справи. «Наразі головним розглядається надання певних прав окремим реґіонам України, які могли б блокувати прозахідний курс держави. Москва вже остаточно усвідомила, що українська влада не піде на поступки. Це і провокує нервозність РФ, додаткове залякування західних урядів, аби ті тиснули на Київ. Думаю, Росія прагне все ж не досягнення нового «Мінська», а реалізації старого за російськими інтерпретаціями, хоча такі інтерпретації не поділяють ні в Парижі, ні в Берліні, ні у Вашинґтоні», — прокоментував експерт.

Геополітичний шантаж США й ЄС
Усі експерти сходяться на думці, що брязкання РФ зброєю біля українських кордонів — не лише елемент тиску на Україну. Під час весняного загострення, коли Росія стягнула туди ледь не всю свою військову армаду, Путін досяг головного — йому зателефонував Байден і зустрівся з ним у Женеві (Швейцарія). І це після того, як Байден назвав Путіна вбивцею.
Марія Золкіна вважає, що це масштабна спроба РФ перезавантажити відносини зі зовнішнім світом. Путіну вдалося домогтися «холодного миру» зі США, але для комфортного політичного життя йому треба повернутися до тісних відносин із Європою. «І те, що зараз відбувається — частина однієї гри. З одного боку, він намагається через газогін «Північний потік-2» й енергетичний шантаж повернути Європу до business as usual із РФ. І йому це непогано вдається. З іншого — починає екстремальні речі на кшталт міґраційної кризи на польському кордоні», — наголошує вона.
Сергій Солодкий додає, що це стара російська звичка: чергова ескалація є запрошенням до нових перемовин, на яких Москва зголошується вирішити проблему, яку сама ж і створила. А шантаж і залякування — стандартний набір підходів на службі російського дипломата. «Путін, схоже, не полишає надії, що одного дня політика шантажу таки спрацює. Зараз російська пропаґандистська машина використовує чіткий наратив: саме Україна несе відповідальність за ескалацію і взяла курс на силовий сценарій. Утім, на тлі повідомлень про планування Москвою нападу на Україну путінський аґресивний задум став надто очевидним», — вважає він.
Проте Захід побоюється можливого повторення історії з безпрецедентним скупченням російських військ біля українських кордонів цієї весни. Росія стала аґресивнішою. І «червоні лінії», про які так любить згадувати Путін, Кремль постійно пересуває. Якщо раніше загрозою своїй національній безпеці Москва називала вступ України до НАТО, то зараз вона готова до силового протистояння, аби не допустити поглиблення оборонної співпраці Києва з Вашинґтоном і Лондоном.
Максим Хилько також вважає, що загрозлива активність російських військ може стати застереженням членам Північноатлантичного альянсу від додавання амбітних положень щодо України до нової Стратегічної концепції НАТО, яку мають ухвалити під час Мадридського саміту в червні 2022-го.
Також брязкання зброєю він пов’язує зі своєрідною відповіддю Москви на посилення безпекової співпраці Києва з Лондоном та Вашинґтоном. Кремль не приховує свого роздратування реалізацією підписаних торік документів про співпрацю у військовій і військово-технічній сферах між Україною та Великою Британією.
Із неприхованим невдоволенням у Москві сприйняли підписання 31 серпня Рамкової угоди щодо стратегічних основ оборонного партнерства Між міністерствами оборони України та США, а також 10 листопада нової Хартії стратегічного партнерства. Нервову реакцію Кремля викликало й постачання до України нових партій американського озброєння (лише 15 листопада Україна отримала зі США 80 т боєприпасів), а також нещодавній візит до Києва міністра оборони США Остіна. Розрахунок на те, що загроза масштабної ескалації змусить західних союзників України зменшити обсяги військової співпраці», — підсумовує експерт.
Як повідомляв «Міст», Україна в НАТО — найгірше жахіття Путіна.

Христина Зеленюк, ТСН

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply