Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 28, 2021

Як нам об’єднати Україну?

Автор:

|

Серпень 26, 2020

|

Рубрика:

Як нам об’єднати Україну?
Українські виконавці не цураються співати мовою окупанта

29-та річниця незалежности України стала нагодою для політиків знову заговорити про неділимість та єдність. Значну частину своєї урочистої промови голова держави присвятив тому, що українцям треба об’єднуватися, що Україна велика і різна, але єдина. На жаль, зміст урочистої промови президента Зеленського дуже відчутно відрізнявся не лише від змісту попередніх святкувань, але й самого місця: замість майдану Незалежности — Софіївська площа. Та і то можна було б якось «проковтнути», якби всі в столиці святкували річницю Незалежности на тій самій площі.
Тим часом у парку ім. Шевченка стартували дві багатотисячні акції — «Марш захисників України» та «Хода ветеранів». Вулицями Києва пройшли учасники війни на Донбасі, родичі тих, хто віддав життя за Україну, медики, волонтери та декотрі політики. Іншими словами, представники тих, хто доклався до того, що Україна не втратила незалежність у новітній війні Росії проти України. І саме цього бракувало у промові Зеленського — згадати і показати тих, хто поклав життя за те, щоб його могли вільно обрати президентом.
Усі вже поінформовані про стан української армії в час, коли на Україну напала Росія. Зрештою, відомо, що Порошенко став президентом України, коли її армія без добровольців і волонтерів не була здатна навіть на найменший опір. Всі знають, що Порошенко міг зробити більше, бо ж його обрали не у другому, але у першому турі вільних виборів, але й не треба принижувати ним досягнуте. Зеленський каже про єдність, а сам вимагає, щоб йому не «пленталися» під ногами (тобто, ті, хто були при владі до нього). Але якщо йдеться про «єдність», то до неї належать не тільки ті відсотки, які голосували за Зеленського і «Слугу народу», але й друга частина, яку з України не викинути.
Здивувало, що талановитий артист на посаді президента досі звертався до «шановних українців», а на святкуванні 29-ого Дня Незалежности вже було звернення до «громадян України», незважаючи на те, що всі вони — українці. Пояснення відсутности параду можна сприйняти, але мовчання Зеленського про воєнний злочин окупаційного російського війська, скоєний проти українського військового медика Миколи Іліна та цинічне вбивство пораненого розвідника Ярослава Журавля всього місяць тому, зрозуміти не можна. Мабуть, саме оцінка боротьби з російським аґресором (якого Зеленський оминає назвати на ім’я) і стала причиною того, що у столичному парку ім. Шевченка стартували дві багатотисячні акції — «Марш захисників України» та «Хода ветеранів». Вулицями Києва пройшли учасники війни на Донбасі, родичі тих, хто віддав життя за Україну, медики, волонтери та декотрі політики, ті «шановні громадяни», яких так бракувало на Софіївській площі. Багатотисячна хода закінчилася велелюдним віче на Майдані Незалежности, що й зробило цей день справжнім всенародним святом на противагу концерту на Софіївській площі.
Офіційне відзначення 29-ї річниці Незалежности, що розпочалося на Михайлівській, а продовжилося на Софійській площі, підтвердило, що нове керівництво України не дуже розуміє ідеї та напрямки, які українці вже здобули у двох Майданах та у шестирічній війні з нерівним і підступним ворогом — Росією. Пан Зеленський своїм виступом довів, що він зробив великий поступ в опануванні державної мови. Щоправда, нагородою людей, які прославилися тим, що їздили на Росію заробляти гроші (Винник, Потап) після анексії Криму й окупації Донбасу — тобто, після початку неоголошеної Росією війни Україні — довів, що йому потрібно ще вчитися, як і кого можна нагороджувати й єднати. А стосовно Потапа, таке враження, що його нагородили за те, що той перед московитами навіть штани скинув, стоячи до них обличчям (коли б хоч задом).
Україна може бути гордою, що вона є європейською державою, в якій вільно практикують свою віру всі громадяни України: православні, католики, євреї, магометани, протестанти та різні менші релігійні спільноти. Рідну мову мають можливість вивчати більші етнічні групи в державних школах. І так, як у всьому цивілізованому світі запроваджена державна мова, яку, на жаль, ще багато хто за 29 років Незалежности не зумів вивчити. І саме тут організатори святкування 29-ї річниці вдалися до провокації, коли на українському святі звучали пісні навіть суржиком, який продемонструвала майже оголена співачка Полякова (поблизу Св. Софії!). Це справило враження, що навіть українська пісня комусь перешкоджала на державному українському святі.
Заради справедливости, варто сказати, що такий концерт і такі учасники, якими були Сердючка та Полякова на таке державне свято в країні, що перебуває у нескінченій російсько-українській війні, не повинен був мати місце на 29-ому році Незалежної. Цей концерт показав Зеленського як актора, котрий хотів запровадити щось нове, відійти від традицій, від реальних проблем, він не запросив справжніх героїв, але таких артистів, котрі надають перевагу не патріотизму, а заробітку. Дуже символічно: патріота Антоненка — ув’язнили, а Винника нагородили.
Можна погодитись зі Зеленським, котрий каже: «Наша військова техніка — сьогодні на сході. І я впевнений, що саме так і має бути. Бо танки, бронетранспортери, літаки — це не атракціон для киян і гостей столиці. В країні, яка захищає свій суверенітет зі зброєю в руках, техніка має бути не в мирному Києві, а на передовій. Там, де вона зараз потрібна». Але ж армія — не тільки військова техніка! Більшість її складу діє без техніки. Українська армія, крім регулярних солдатів має ще й добровольців, волонтерів, котрі й допомогли зберегти суверенітет проти російського аґресора, якого Зеленський у своєму виступі так і не наважився назвати, а шкода, бо аґресор не змінився.
Заклик-вітання групи «1 грудня»: «У цей День Незалежності ми звертаємося до українського суспільства з закликом усвідомити загрозу розбрату і подолати ці роз’єднавчі тенденції. Наш ворог — у Кремлі; він діє як ззовні, так і через відверто проросійські сили всередині України. Але не варто шукати його серед своїх посестер і побратимів, чи навіть серед своїх опонентів. Захист своєї держави, створення потужної сучасної армії та побудова європейської держави на засадах верховенства права і людської гідності є нашим головним пріоритетом і значно важливішим за тактичні відмінності поглядів та інтересів». Він міг навести на думку президента звернути увагу на захисників Батьківщини, котрим, зрештою, завдячує, що його обрали президентом у вільній державі, міг хоч усно загрозити п’ятій колоні, яка, за допомогою кума Путіна Медведчука відверто перешкоджає єдності країни.
Стосовно ж актуальної єдності країни, то потрібно дотримуватися законности всім без винятку, а єдності досягти забороною роз’єднувати те, що належить до держави Україна! Найкращим засобом у цьому надважливому питанні перед будь-якою країною є заборона того, що її роз’єднує. Здається, це настільки зрозуміло, що було б цілковито зайвим щось інше вигадувати. І саме тут президент, зі своєю партією, повинен би розпочати заборону «Опозиційної платформи — За життя», керівники якої їздять за порадами до міжнародно визнаного аґресора за порадами, як краще роз’єднувати українське суспільство. Це був би перший фундаментальний камінь на зміцнення єдності держави.
Надалі фундаментальним каменем стала б заборона московської Церкви в Україні, позаяк уже поширюються новини про парамілітарні групи при парафіях і монастирях Російської православної церкви (РПЦ) в Україні, котрі діють незаконно та нелегально. Заборона мала б припинити діяльність в Україні діяльність російських олігархів та банків, які фінансують російських терористів, тобто, не тільки роз’єднують країну, але й хочуть її ліквідувати. Безболісною повинна б стати заборона засобів масової інформації (ЗМІ), які відверто підтримують московську окупацію українських земель та анексію Криму, які своєю писаниною, мовленням сприяють московській пропаґанді.
Юрій Самовілов, співак із Донецька сказав, що він — дитина незалежності. І він вважає, що потрібно об’єднуватися заради майбутнього, а його неможливо досягти, якщо ворогові створювати плацдарм для антиукраїнства у Верховній Раді України, у ЗМІ, в банках і російській Церкві. Пан Самовілов вважає: «Спільна історія. Важка історія. Для різних частин України вона різна, але в той самий момент і спільна. Спільне горе. І спільне майбутнє. Я наполягаю на тому, що треба дивитися в майбутнє… Заради спільного бажання жити краще».
А краще не буде, доки в українському парламенті сидітимуть відверті вороги української держави, доки московська брехлива пропаґанда буде поширюватися у ЗМІ, доки РПЦ в Україні буде називати себе українською, а олігархи визначатимуть, кого обирати до парламенту та на президента. Зрештою, допоки, власть імущі не зрозуміють, що тільки забороною брехні, ворожої аґентури й пропаґанди, а також підвищеної поваги до свого минулого, до своєї мови й культури, своєї держави кращого майбутнього бути не може.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply