Новини для українців всього свту

Sunday, Jul. 25, 2021

«Українці, простіть мені…»

Автор:

|

Березень 03, 2016

|

Рубрика:

«Українці, простіть мені…»

Папа і патрарх

Цих слів дуже бракувало на прес-конференції папи римського в літаку під час його повернення до Риму з Мексики. На запитання французького журналіста про покривдження українців свою зустріччю та спільною декларацією з Кирилом, понтифік розповів про своє знайомство з Блаженнійшим Святославом, але не назвав його Патріархом, а лише Верховним Архієпископом.
Українська греко-католицька церква (УГКЦ) на своїй інтернет-сторінці подала новину, що мала на меті пояснити, що саме мав на увазі глава Римо-католицької церкви (РКЦ): «Це — дискусійний документ. Слід додати, що Україна переживає війну, період страждання. Існують різні інтерпретації».
У Всесвітній мережі з’явилася транскрипція стенографії цієї прес-конференції. Виявилося, що виступ папи УГКЦ подала у скороченій формі, хоча й не вказала про це. А там були ще й такі слова понтифіка: «Кожен має свою власну ідею про цю війну, як вона почалася, хто її почав». Тобто, виходить, що ці слова замовчали, щоб хоча б якось вибілити Святійшого Отця, та не розповісти своїм вірним, наскільки кривдним є він для українського народу.
Як це часто буває, приховування виявилося гіршим за саму подію. Наша Церква має обов’язок не тільки захищати інтереси своїх вірних, а також казати правду, навіть коли ця правда — невигідна. Божі заповіді стосуються всіх, навіть церковних ієрархів.
На доручення папи владики з України на чолі з Блаженнійшим Святославом поїхали у Ватикан. Там вислухали директиви глави РКЦ: не втручатися в політичні справи навколо «насильства та суспільного неспокою» в Україні. Не знаю, чи наші владики відповідали щось папі, але гадаю, що ні. На прес-конференції глава УГКЦ скромно сказав: «Наша Церква впродовж століть свідчить, що єдність зі Святійшим Отцем не тільки не позбавляє східної ідентичності, а й допомагає відкрити універсальні цінності Вселенської Церкви, вийти за межі власної провінційності та вузьке коло національної приналежності». Ось так антиукраїнський папа зламав хребет ієрархії нашої Церкви.
Чи ця справа закінчена? Звісно, ні. Мають бути наслідки — реакція мирян, але тільки по своїй власній совісті і то — не для покарання, а для християнського прощення, однак щойно після висловлення жалю за гріхи та слів папи: «Українці, простіть мені».
До того часу вірні УГКЦ мають відкласти реверанси в бік глави РКЦ. Наприклад, просити своїх душпастирів не згадувати Франциска у церковних відправах. Мабуть, із огляду на дисципліну та слухняність, свяшеники на таке не погодяться.
Як же тоді проявляти своє невдоволення? Згідно з власною совістю. На жаль, ми живемо у світі, де багато, в т. ч. й Апостольською Церквою, вирішується грішми. Вірні УГКЦ у такому разі мають утриматися від так званого Петрівського фонду, відмовитися від пожертв на римо-католицькі інституції, університети тощо.
Якщо українські католицькі церкви, які я відвідую, не приймуть мораторій на поминання та молитви за папу, я з чистою совістю буду молитися в українських православних і протестантських церквах, у яких, до речі, я і так молюся, коли я перебуваю в Україні.
Принципи мають переважати над знайомством чи дружбою. Святий Томас Мур, коли до нього звернувся його добрий друг, король Англії Генрих УІІІ з проханням підтримати його у намаганні переступити церковні закони, відповів, що, мабуть, король діє згідно з власною совістю, а він (Томас) має діяти згідно зі своєю. Тому, коли король діє за совістю, то опиниться на небі, а якщо Томас задля дружби піде проти власної совісті, то опиниться у пеклі. Чи король залишить небо і переселиться в пекло задля дружби?
Хтось може зауважити, що така відповідь — не у дусі християнського прощення. А от і ні. Бо перед прощенням має відбутися виявлення жалю та визнання свого гріха. До цього не можна вважати Франциска блудним сином. Бо той звернувся до батька зі словами жалю та болю, і лиш тоді отець йому простив і прийняв із відкритими обіймами.
Ми не почули жодного жалю та перепросин від папи, а з боку УГКЦ, крім інтерв’ю Блаженнійшого, з’явилися тільки нещирі намагання офіційних осіб і душпастирів вибілити главу РКЦ: «Боремося проти російської дезінформації та пропаганди».
Коли б не було папської ініціативи, то не було б зустрічі з дияволом. Після тієї ганебної зустрічі та декларації понтифік не тільки не кається, а зухвало йде у наступ проти нашої Церкви та народу, затикаючи рота її очільникам.
Як би не змальовували зустріч і декларацію церковні достойники Апостольської столиці та УГКЦ, ця подія не матиме духовних наслідків, а лише політичні. Текст декларації незабаром забудуть, залишиться тільки політична її частина: легітимізація Московського патріархату (МП) і «руського міра». Залишиться також, може, на довгі роки, теперішній папа, котрий або не розуміє, або не хоче розуміти політичних наслідків своїх дій не тільки для українців-католиків, але й для православних українців, котрих понтифік закликає шукати канонічність у МП, і всіх українців, котрих глава РКЦ закликає припинити «громадянську війну». Якщо не буде відповідної й ефективної реакції, то Франциск гнутиме свою лінію, що він, до речі, вже робить. Обов’язком християн є навернути блудних синів навіть тоді, коли наші Церковні достойники виявилися безхребетними.
Великий муж нашої Церкви, патріарх Йосиф, спілкуючись із нашими владиками, часто казав: «Не гніть хребтів». Як нам потрібно такого душпастиря сьогодні! Але його немає і тому миряни мають підняти свій голос, але тільки по своїй власній совісті.
Хтось може сказати, що мої зауваження — занадто гострі та не в християнському дусі. Можливо, вони й є гострими, але вони — наскрізь християнські. Наслідуючи Христа ми повинні реагувати так, як реагував Спаситель, не дозволяючи, щоб із Божого дому робили торговисько. Не дозволяймо, щоб Церкву Христа перетворили на антиукраїнський політичний ринок.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply