Новини для українців всього свту

Friday, Jun. 18, 2021

Церковні пристрасті

Автор:

|

Березень 31, 2016

|

Рубрика:

Церковні пристрасті

Папа і патрарх

Після 25 років незалежності, мабуть, настав час синодам і соборам обох головних наших віросповідань подумати про потребу переходу на один календар разом із цілим світом. Бо це не зробили лише кілька країн — Росія, Сербія й інші. І досі — Україна.
Після зустрічі у Гавані (Куба) глав двох Церков — західної та східної, я поневіряюся різними церквами — протестантськими та православними. Поки що не знайшов те, що мені потрібно. Категорично відмовився від римо-католицьких. Інколи вчащаю до греко-католицьких.
Цього Великодня ми пішли з родиною в неділю на Великдень до Церкви Св. Івана Хрестителя у Виппані (штат Нью-Джерзі). Чотири рази я виходив із церкви через згадку про папу, кілька хвилин постояв на дворі, і тоді повертався. Немов на злість мені священик двічі під час проповіді згадав Франциска. Я ледь не переконав себе, що священик зробив це через мене, але ж це — не так. Тому вирішив, що це мине з часом, коли Церква перестане молитися за папу, точніше — за Франциска.
Моєму обуренню була причина. Днем раніше ми були у тій самій церкві, щоб посвятити кошики за нашою традицією. Вирішили залишитися на воскресну утреню та великодню літургію. Вже на початку священик почав подавати інструкції обходження Церкви з плащаницею англійською мовою. Розпочалася відправа. Все — англійською! Я звернувся до сусіди, чи це буде двомовна відправа? Він пояснив, що Утреню та Літургію правлять виключно англійською мовою і що щойно завтра вранці буде відправа українською. Я перехрестився і покинув церкву. Вийшла зі мною й уся моя родина.
Для кого і для чого це було? У цій церкві щосуботи під вечір відправляється англійською недільна Літургія для англомовних парафіян. Незважаючи на мою особисту позицію, що навіть цього непотрібно, а радше можливе читання Євангелія та казання проповіді англійською. Врешті у суто англомовній літургії бракує будь-якої краси української відправи, що вирізняє її від інших, немає співу тощо.
Однак цього року вперше на Великодню суботу було впроваджено Воскресну утреню та недільну Літургію виключно англійською. Чому? Змінилася демографія парафії чи змінився парох? Демографія якщо й змінилася, то хіба лише більшим припливом новоприбулих із України. Не вони впровадили англійську мову. Прийшов новий парох. Мабуть, це було його рішення. Чи питався когось — не знаю. У будь-якому випадку він почав серйозну деукраїнізацію парафії. Чи зробив це панотець із власної ініціативи? Він не міг діяти без дозволу владики.
Колись по селах і малих містечках в Україні та на нових поселеннях у діаспорі парох був чи не єдиним, хто мав вищу освіту. Всі зверталися до нього не тільки заради духовного натхнення, але і національного та громадського проповідництва. Отці були провідниками громад. Казали, який парох — таке й село. Зараз це минулося. Громади та парафії наповнені людьми не тільки з вищою освітою, але й часто з вищою, ніж сам панотець. Громада має розпоряджатися парафією спільно з ним. На жаль, за моїми спостереженнями, декотрі наші священики та владики обох віросповідань у діаспорі поки що до такого не дійшли. І це — одна з причин, чому парафії занепадають. І чому наші церкви переповнені тільки на Різдво і Великдень. Священики — це духовні пастори. Нехай їхня паства буде стадом овець, але не баранів.
Церква Св. Івана Хрестителя у Виппані — лише один приклад. А таких прикладів, на жаль, є більше. У цьому питанні потрібне пробудження не тільки наших владик і священиків, але й вірних. Мовчки неможливо вирішувати питання. Вони просто будуть або не будуть частиною Церкви.
Церква — це не чотири стіни з духовним опікуном і цивільним адміністратором. Церква — це сукупність вірних, організованих територіально для спільного пошуку зв’язку з Господом Богом і тим самим забезпечення власного спасіння. Церква не повинна бути вигідною для її вірних, але вона має їх влаштовувати. Церковній громаді треба спільно обмірковувати всі складнощі та потреби. Вагомою частиною нашого українського церковного обряду є наша українська мова. Тому ми й перейшли зі старослов’янської на українську. Наші церковні пісні та музика прославилися на весь світ. Вони притягають вірних до прославлення Господа Бога та до молитви. Заберіть це — і ви знищите нашу духовність.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply