Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 27, 2021

Терористи в суддівських мантіях

Автор:

|

Лютий 20, 2021

|

Рубрика:

Терористи в суддівських мантіях
Голова ОАСК Павло Вовк

Численні палаци та дорогі авта стали візитною карткою багатіїв в Україні. Звісно, крадуть і в інших країнах, але таку зухвалу систему обкрадання працюючих і пенсіонерів знайдете хіба десь у відсталих країнах світу. Притім, що українці вважаються високоосвіченими, політична система створила можливість перетворити суддів на терористів, котрі без зброї, без бомб досягають неймовірної мети — одних збагачують, інших руйнують, а державу провадять до ліквідації.
Вже всі горобці Києва цвірінькають, мовляв, Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) мав план захоплення влади через вищі суди, які насправді контролювала одна особа — суддя Вовк. Ще влітку 2019-го звинувачення твердило, мовляв, зібрали численні та звані плівки Вовка, які доводять кримінальну справу голови ОАСК. Упродовж понад півтора року, голова суду Вовк то складав повноваження, то знову поновлювався. А сам суд став виконувачем бажань Андрія Портнова, соратника Януковича: вдався до ревізії шкільної програми з історії України та засудив правопис! Дивує, що судді чомусь не проконсультувалися з фахівцями, авторами підручників та мовознавцями, а довірилися Портнову, котрий, переконаний, української історії не читав. Може, не сам суд приймав рішення, він тільки затвердив, підготовлену юристом Януковича Портновим «рішення суду», а задля цього знати історію не потрібно.
Щоб мати кращу уяву про суддю Вовка та ОАСК як «символ» української «справедливости», варто переглянути статтю Софії Середи «ОАСК скасував перейменування Московського проспекту. Чому Зеленський досі не реформував цей суд?» («Радіо Свобода», 11.2.20). У статті цитують юриста Романа Маселка, члена Громадської ради доброчесности: «Павло Вовк завжди співпрацював з владою, виконував їхні побажання і за це а) отримував недоторканність і зберігав посаду, б) можливість отримувати хабарі та впливати на якісь процеси».
Чому суддя Вовк постійно уникає відповідальності? Тому, що це не тільки Вовк. Численні «койоти» також є активними його помічниками, котрі займають і вищі посади та і знайти їх можна в інших судах. Ярослав Юрчишин, член парламентської фракції «Голос», твердить: «За усі свої дії суддя Вовк вже би давно мав відповідати. Але Офіс генерального прокурора постійно блокує активний розгляд цих справ і фактично допомагає судді Вовку уникнути відповідальності».
Як тут не згадати справу зі заступником голови Офісу президента України (ОПУ) Олегом Татаровим, котрий 5 серпня 2020 року Указом Президента України був призначений на посаду заступника керівника ОПУ. Це призначення викликало критику окремих українських громадських діячів, адвокатів, журналістів і політологів. Володимир Зеленський пояснив, що Олег Татаров є професіоналом і, мовляв, «несправедливо всіх людей, котрі очолювали ту чи іншу ланку влади часів Януковича, вважати «старою владою». Татаров — люстрований чиновник із керівних органів Міністерства внутрішніх справ часів Януковича. У часи Майдану регулярно розповідав, що майданівці самі в себе стріляли, а зброї у правоохоронців не було.
Здібності Зеленського оцінювати професіоналізм державних службовців уже викликали сумніви після його другого формування уряду, ОПУ та голови Офісу генерального прокурора. Зрештою, сам президент пояснював раптову заміну молодого і професійного уряду на чолі з Олексієм Гончаруком, що той за шість місяців не показав результатів, яких він сподівався, і пообіцяв зміну уряду, й ОПУ після наступних шести місяців — якщо не буде результатів. Не думаю, що у Зеленського проявилася хвороба Альцгаймера (втрата пам’яті), хоча, всіляке може бути.
Вже наближається рік перебування на державних посадах нових «професіоналів» президента, але замість очікуваного прогресу спостерігаємо регрес із небувалою діяльністю суддів та адвокатів, стосовно антидержавних і антинаціональних рішень корумпованих судів, у т. ч. Конституційного. При цьому всьому, варто нагадати, що після призначення О. Татарова заступником голови ОПУ, журналістське розслідування телевізійного проєкту «Наші гроші» виявило, що заступником Єрмака став не якийсь собі голопупко, який захоче збагачуватись, ні — він уже неабиякий багатій.
Розслідування журналістів «Наших грошей» доводить, що люстрований Татаров став керівником юридичної служби корпорації «Укрбуд» і, починаючи з 2016 року, починає збагачуватися неймовірною швидкістю. Лише Господь знає, чи вже став мільярдером, чи ще «теліпається» між мільйонерами. Якщо взяти до уваги, з якою пристрастю став на його захист сам президент Зеленський і його генеральна прокурорка, то можемо бути певними, що йдеться про мільярдера.
А зараз прирівняйте ставлення до осіб, безпідставно звинувачених у вбивстві журналіста Павла Шеремета: Яна Дугар — волонтерка, військова медичка, ветеранка російсько-української війни; молодший сержант Юлія Кузьменко — відома дитяча лікарка, волонтерка, громадська діячка тa ветеранка російсько-української війни; Андрій Антоненко — музикант, сержант Збройних сил України, ветеран російсько-української війни — який контраст! Крім свого патріотизму, вірності Батьківщині, вони не можуть похвалитися навіть тисячами, не те, що мільйонами гривень. Для них почуття любові до Батьківщини було їхнім дороговказом, задля якого вони не жаліли своїх сил, свого здоров’я, яке було єдиним їхнім багатством. Вони жили ідеями: не як збагатіти, а як допомогти захисникам проти аґресора, як самим залучитися до війни проти жорстокого ворога.
Нечесні люди звинуватили їх у гидкому вбивстві, яке б їм навіть у сні не примарилося, бо ж вони боролися не з білоруським журналістом, а з російським імперським ворогом. Неймовірна, карколомна фантазія звинуватити ветеранів, навіюванням вбивства, була презентована за участі президента Зеленського, міністра внутрішніх справ Авакова та тодішнього генерального прокурора. Цей ганебний вчинок проти патріотів України досі залишається без виправдання.
Тому Київський апеляційний суд учергове відхилив апеляційну скаргу і залишив запобіжний захід п. Антоненкові — під вартою, попри те, що білоруський опозиційний активіст, колишній співробітник антитерористичного спецпідрозділу «Алмаз» Ігор Макар надав судові аудіозапис про те, що в убивстві Павла Шеремета були зацікавлені білоруські спецслужби, що зводить дотеперішні звинувачення українським борцям проти московського окупанта нанівець.
Такі приклади дій українського судочинства є найактуальнішими і дуже відомими, вони пояснюють нам підхід українських судів у Києві: якщо справа торкається мільярдерів, банкірів, таких, як Татаров, Бахматюк, Вовк, Микитась та інші, яких генпрокурорка з неймовірною швидкістю «захищає» перед всілякими «порушеннями процедури», «недостатніми доказами», задля яких можна впродовж лічених годин порушити законодавство — забрати від антикорупційного суду справу, передати до СБУ (порушуючи процес), чи сховатися за «відсутність» того дня (через одноденну відпустку, чи іншу вигадану причину). І все це робиться на очах президента, котрий не дав можливості «молодому урядові» навіть сім місяців для демонстрації «результатів», які він очікував у «посадках». А сьогоднішнім «професіоналам» не вдалося показати «результат» за подвійний час — 12 місяців! Хтось може закинути, мовляв, зима, то як зараз «садити»!?
Таким чином, нереформована судова система в Україні стає найнебезпечнішою ділянкою в безпеці країни — вона перетворюється в прямому розумінні на терористів у суддівських мантіях. А це, своєю чергою, викликатиме опір терористам, котрих не в стані зупинити ні поліція, ні військо (не кажучи вже про президента).
Безкарні антидержавні рішення, мовляв, антикорупційні закони є неконституційними, відверте антиукраїнське рішення щодо української історії, правопису, виправдання мільярдерів, мільйонерів та олігархів усіх калібрів — великих і малих, виправдування прокремлівських аґентів і заплющування очей на антиукраїнське шовіністичне свавілля. Все це може навести на думку, не тільки радикалів, що потрібно щось робити.
І саме тут — на кшталт суду Лінча — можуть розпочати полювання на суддів-терористів, котрі досі безкарно перетворюють шукання в судах справедливости на спосіб корупційного збагачення, на виправдання антидержавної діяльности, на виправдання злодіїв, корупціонерів, перетворюючись із корупціонерів на терористів без стрілецької зброї, але зі смертельними рішеннями навіть для держави.
Як повідомляв «Міст», главу адмінсуду Вовка залишили на посаді.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply