Свобода від страху
Розташований у самому серці Нью-Йорка, між островами Мангеттен і Лонґ-Айленд, з Організацією Об’єднаних Націй у його периферійній точці, острів Рузвельт стоїть як пам’ятник 32-му президенту Сполучених Штатів Америки — Франкліну Делано Рузвельту. 15 березня ц. р. конґресмен Керолін Малоні провела в цьому місці прес-конференцію на тему російського вторгнення в Україну. Водночас, десь за милю звідти, у добре помітній із такої відстані ООН, проходило голосування серед членів її Ради безпеки. Конґресмен послала сильний сигнал підтримки народу України, а в Раді безпеки ООН 13 із 15 його членів проголосували за засудження організованого Росією референдуму в Криму. Навіть Китай утримався, і тільки Російська Федерація (РФ) виступила проти.
Випадковий спостерігач зробив би висновок, що це був гарний день для України та її територіальної цілісності й настільки ж поганий – для російських імперіалістичних амбіцій. Проте розчарування й трагедія лежать у гострішій історичній площині.
У січні 1941-го Рузвельт виголосив свою щорічну промову про стан держави. Вона містила в собі думку про чотири свободи: свободу слова та віросповідання, які були закріплені в доповненні до Конституції США, а також свобода від страху — відносно нова концепція, за якою він сподівався отримати від Америки підтримку її європейських союзників у Другій світовій війні. Основна ідея Рузвельта полягала в тому, що індивідууми та народи повинні бути вільними від страху гноблення й окупації. І ті, хто не відчував такого страху, зобов’язані допомогти тим, кому пощастило менше.
За іронією долі, чотири роки потому хворий Рузвельт, супроводжуваний радянськими агентами з власного Держдепу, поїхав у Ялту в Крим і віддав половину Європи своєму тодішньому союзнику Йосипові Сталіну. Він також погодився з введенням додаткового страху, репатріації назад у СРСР для тих, кому вдалося звідти виїхати. Рузвельт був принциповою людиною, але трагічною фігурою в американській і світовій історії.
Зокрема, метою Рузвельта в Ялті було купити мовчазну згоду Сталіна на створення Організації Об’єднаних Націй. При цьому результат був як успішним, так і трагічним. Розчарування проявлялося багато разів – від жовтня 1945 року, коли ООН була сформована, до минулої суботи, під час голосування в Раді безпеки зі засудженням російської аґресії. Тільки одна країна — злочинець — проголосувала проти волі переважної більшості, але вона переважила завдяки своєму постійному потужному праву вето.
У квітні 2008 року Україна мала набути План дій із членства на саміті НАТО в Бухаресті. РФ, яка не тільки не є членом Північно-Атлантичного альянсу, але якраз і була причиною створення НАТО, заблокувала Україні шлях. Президент США Джордж Буш виступав за членство України, але європейці, зокрема Німеччина, нібито з енергетичних міркувань не змогли зробити те, що було би правильним. Членство України було відкладене, після чого ніколи вже серйозно це не обговорювалося. Якби Україні було надано шлях членства в Бухаресті, не було би тепер української проблеми з Кримом.
Дипломатія й економічні санкції – здебільшого сильні інструменти в перемовинах. Тим не менш, вони тьмяніють, коли стикаються з державою, якою керують злочинці. Увесь демократичний світ і чимало росіян розуміють, що РФ із президентом Путіним працює поза нормами цивілізованих міжнародних правил. Демократія та права людини відсутні в Росії. Проте світова спільнота багато разів намагалася включити РФ до цивілізованого світу. Прикметно, що Путін незмінно відповідав тиском, висміюючи цивілізовану поведінку. У минулому його зарозумілість вдовольнялася вузькими наслідками, коли він відмовився дати доступ спостерігачам ОБСЄ за виборами та казав міжнародному співтовариству не вчити РФ демократії , а «навчити своїх дружин готувати щі» (щось на кшталт капусняка). Зовсім недавно Путін навідріз відмовив у доступі до Криму навіть спостерігачам ОБСЄ та представникам ООН. Будапештський меморандум 1994-го й договір про дружбу з Україною 1997 року нічого не важать для Путіна, як і істина чи повага до Гельсінського меморандуму про територіальну цілісність.
Існує тільки один варіант, який допоможе Україні. 28 країн-членів НАТО повинні активізуватися та запропонувати Україні прискорене членство в Альянсі. Український прем’єр Арсеній Яценюк у приватній розмові з представниками НАТО попросив розглянути це. Німеччина та Франція, що продалиcя Росії в минулому, мають визнати й виправити свою помилку. Україна є гідним і готовим кандидатом у НАТО.
НАТО має встояти й виправити помилки в Ялті та Бухаресті. Запитайте в поляків, чехів, угорців, прибалтів і в інших східноєвропейських народів, які недавно стали членами НАТО. Вони готові захищати Україну, може, і тому, щоби захистити свободу від страху в себе. Коли НАТО стане на кордонах РФ, свобода від страху чи, радше, страх може стати такою складовою перемовин, що навіть путінська Росія зрозуміє.
Аскольд Лозинський
Які країни відчинені для українських заробітчан
Цікаво, а де ж інформація про країни, які відчинені для заробітчан?Як допомогти собі та своєму ближньому
Дякую, що приділяєте увагу цій дуже важливій темі. Нажаль, більшість уУкраїнці рятували світ, зокрема, і 1920 року на Віслі
Річ Посполита була ліквідована 1795 року. Тому: Сто років тому 15 серпСпостерігачі ПАРЄ прилетіли до України
Мій коментар видалено. Я це так розумію що моя присутність на цьому са