Новини для українців всього свту

Sunday, Aug. 1, 2021

Що діється в УГКЦ через 70 років після псевдособору

Автор:

|

Березень 10, 2016

|

Рубрика:

Що діється в УГКЦ через 70 років після псевдособору

Папа і патрарх

Не хочу, щоби мені закинули, що я виступаю проти нашої Церкви чи Ватикану, тому пишу ці рядки дуже обережно. Мабуть, тому, що теперішній стан справ у католицькій церкві так приголомшує через останні події, пов’язані з Папою, деякі сучасні події стають для нас яскравішими і навіть дещо перебільшеними. Ось два свіжі приклади.
Була Українська католицька церква Святого Духа у Честері (штат Пенсильванія). Її продали, бо так було треба. Не було парафіян. Не було можливості церкву втримати. Парафію перенесли й об’єднали з іншою — парафією Св. Петра і Павла з Кліфтон-Ґайтсі, де також закрили церкву. Купили обидві парафії нову церкву у Свартмор, і назвали її Святих Мироносців, але чомусь охрестили Східною католицькою церквою. Мабуть, для того, щоб туди ходили не тільки українці. Відчувалася також нова політика — в одне число церковного бюлетеня вже нової церкви включили англомовний додаток на тему «Теологія ікони». Там є такий абзац: «Російська традиція. Християнська Росія почала у Києві хрещенням Князі Володимира 988 року, і помимо нападів монголів, правління татар і майже постійних внутрішніх непорозуміннь, відносно постійний розвиток тамтешньої іконографії був можливим. За Успенським і Лоським, власне у Росії найкраще було досягнуто процвітання традиції ікони. Приклади цього можна ще побачити у Софійському Соборі у Києві. Ікони спочатку завозили з Греції, а тамтешні школи тоді лише зароджувалися. Важливим також було заснування Печерського монастиря — це початок російського монашества».
Церква належить до Філадельфійської архієпархії Української католицької церкви. Я переслав ці матеріали до архієпархії. Не знаю, чи була якась реакція, бо мені ніхто не відповів.
Також нещодавно у газеті Стемфордської єпархії «Сівач» вийшла стаття про зустріч Франциска і Кирила під заголовком «Папа і Патріарх: Дві години братніх розмов про Близький Схід, Україну і традиційні цінності». Стаття було прямим передруком зі сайту www.credo-ua.org. «Credo — католицький суспільно-релігійний часопис, що висвітлює питання віри в сучасному світі, й розрахований на читачів, які хочуть жити свідомою вірою».
На веб-сайті сказано, що з 2006 року канцлер Кам’янець-Подільської дієцезії о. Віталій Воскобойник відновив видання часопису на дієцезіяльному рівні. Крім Хмельницької та Вінницької областей, він розповсюджується у Києві, Львові й інших містах України. А також в Америці. Стаття була зовсім не критична та з’явилася у «Сівачі» без жодного коментаря. Редагує «Сівач» Наталія Сточанин.
Не знаю, чи сестра Сточанин читала статтю, але дозвольте подати уривок із неї: «Першим після підписання декларації висловився Патріарх Московський. «Ми провели дві години у братніх розмовах», — сказав Патріарх Кирил і додав, що це була змістовна розмова, яка дала можливість відчути один одного. Патріарх сказав, що відтепер дві Церкви можуть разом працювати для того, щоб не було війни. Щоб усюди шанувалося людське життя й окроплялись основи моралі. Папа Франциск сказав, що розмова була дуже відвертою. «У цьому діалозі я відчував присутність Святого Духа», — сказав Папа. Святійший Отець подякував усім, хто долучився до організації зустрічі, зокрема і президенту Куби Раулю Кастро. Папа сказав, що у майбутньому Куба може стати столицею діалогу».
70 років тому Сталін насильно ліквідував Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ). Одним із його головних інструментів знищення став нещасний український священик о. Гавриїл Костельник. 1941 року НКВС заарештувало й убило Богдана Костельника, єдиного сина священика. Невідомо, чи участь о. Гавриїла у влаштуванні та присутності на «соборі» НКВС у березні 1946 року, а також його подальша діяльність були спричинені загрозою безпеці панотця, його дружини, і з яких міркувань він пішов на цю співпрацю. У будь-якому випадку через два роки НКВС, імовірно, вбило й о. Костельника.
Нещодавно на зустрічі з українськими владиками Папа висловився про 70-ту річницю Львівського псевдособору. УГКЦ 1946-го насильно ліквідували не тільки Сталін, о. Костельник, але й Російська православна церква Московського патріархату, з очільником якої Папа зустрічався в Гавані й обіймався. Але про це понтифік не згадав. Наші владики натомість видали звернення до Папи в справі гуманітарної допомоги наших потерпілим через війну братам і сестрам у цей рік милосердя. Кажуть, надія живе вічно.
Не зважаючи на те, що Франциск переконував, що у Гавані він відчував присутність Святого Духа, я дуже у цьому сумніваюся. Боюся, щоб Святий Дух не залишив нас зовсім. Слово і діло — за папою. Наше духовенство і наш народ не можуть більше терпіти. Святий Дух буде там, де буде справедлива та милосердна поведінка. Досі ми, українці, цього від Святого престолу не відчули.
Що впливає на наше духовенство, що воно таке сумирне? Не знаю. Одне прохання до них: більше не гніть своїх хребтів. Вони й так уже досить зігнуті. Ви представляєте не тільки себе, слухняних речників Апостольської Церкви, але і Церкву-мученицю, і народ, який в ім’я Боже поніс не менше страждань, ніж інші народи, а, може, і більше. В ім’я того народу і його Церкви введіть себе гідно, бо на нашому боці правда, а також неоцінений моральний авторитет.

Аскольд Лозинський

Від редакції. Ми не завжди поділяємо погляди наших авторів, але вважаємо, що кожен має право на власну думку.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply