Новини для українців всього свту

Thursday, Feb. 2, 2023

Що чекає на Росію після війни

Автор:

|

Грудень 06, 2022

|

Рубрика:

Що чекає на Росію після війни
Китайська версія розподілу РФ після закінчення російсько-української війни

Варіантів закінчення війни два: або перемога, або поразка. В поразку не вірю, бо українці звикли перемагати. Тому буде військова та політична поразка Російської Федерації (РФ). Для когось закінчення війни — це коли Збройні сили України (ЗСУ) виженуть російські війська з території Батьківщини і візьмуть під контроль українсько-російський кордон. Але для мене — ні, хоча, безперечно, це буде наша довгоочікувана перемога. Але ось війна, на жаль, на цьому не закінчиться. Хто заборонить РФ обстрілювати нас зі своєї території навіть після підписання капітуляції? Варіант, що в Москві зміниться уряд і це одразу приведе до закінчення війни — це надії інфантів. Адже війну з Україною зараз підтримує критична більшість росіян. Війна з Україною — це єдиний шанс для Кремля пояснити громадянам, чому вони не мають роботи та грошей.
Якщо до влади прийде Кадиров, це не дасть швидкого закінчення війни, але кінець Росії стане кумедним. Якщо до влади прийде якийсь умовний ліберал із так званої партії миру, то йому доведеться розвінчати «культ особи Путіна», що «він аґент Ірану і робив усе для розвалу Росії та щоб посварити росіян із братами-українцями».
Та це не дасть швидкого закінчення війни, адже серед росіян є багато тих, хто підтримує «священну війну», але то кінець РФ стане ще кумеднішим.
Варіант, що наприкінці війни в перемогу Україна буде вписаний крах РФ, громадянська війна між суб’єктами федерацій, гарний, але, знову ж таки, це не швидке закінчення війни, а лише зміщення фронту та перенесення гарячої фази у тліючу.
Нам потрібно прийняти, що війна з Росією — надовго. І перемога може бути ефемерною, адже підпис РФ на будь-якому документі нічого не вартий. Тому варто вивчати досвід виживання Ізраїлю у затяжному військовому конфлікті.
Москва витратила на «модернізацію» російської армії 1 трлн USD. Уявляєте, що було б, якби ці гроші не вкрали чиновники-міністри-полковники-генерали і навіть солдати? Кремль програв війну генералам Корупція, Брехня та Пропаґанда. Путін припустився стратегічної помилки, повіривши у власну пропаґанду, що всі, кому він платив гроші, його друзі і заплющать очі на його злочини.
Кожен крок, кожне рішення колективного Путіна, це крок до краху імперії. Що б вони не робили, які б політичні чи військові стратегії не застосовували, росіяни програли. Останні кроки Путіна — надіслати перемовником президента малесенької африканської держави, вийти зі зернової угоди-зайти в зернову угоду, оголосити десатанізацію світської держави, бомбардувати електротрансформаторні підстанції, оголосити мобілізацію росіян без оголошення військового стану та війни, домовлятися з міжнародними підтримками —навіть не цвяхи в труну його репутації, це вже груда землі на могилу Росії.
Міти про технологічну та військову міць Росії канули в лету, оголивши її імпортозалежність, некомпетентність, і радянську жадібність прапорщика, який прагне винести з частини навіть використані аркуші паперу.
Пропаґанда, яку РФ так стрімко вкидала у світ, зрештою, перемогла саму Росію, адже критична маса росіян повірила у ворогів вітчизни. І в те, що весь світ голодує і живе гірше за них.
Надії диктатора на короткочасну війну впали, а до тривалої гарячої фази він був не готовий. Перепочинок, політична та оборонна стратегія, обрана Україною 2015-го зіграла проти Путіна, переконавши його, що млява фаза війни послабила Україну, а світ втомився від прохань українців про допомогу.
Гаряча фаза «Київ за три дні» провалилася й оголила всі лиха росіян: злидні, дефіцит бюджету, імпортозалежність, корупцію. Ба більше того, гаряча фаза та гучні обіцянки зруйнувала все, що в чому так довго переконували пропаґандисти: міць Росії, «підтримка Заходу», лояльність Європи, «один народ», моральність росіян.
На тлі перемог та брехні рейтинґ диктатора зростав, як і бажання росіян знищити Україну. А тут раз, і мобілізація, хочеш знищувати, бери іржавий автомат і гайда під Бахмут. Побачивши війну зблизька, росіяни заволали: «А де ж наша міць, нанотехнології, нанозброя, промені смерті й узагалі, де армія, ми ж мобілізований резерв, що ніколи не воював?». Настало здивування: «А де ж обіцяне імпортозаміщення, радість від перемог над європейськими компаніями?».
Розробляючи стратегію окупації та поглинання України, Путін був упевнений у кількох факторах: байдужість міжнародних інстанцій і спільноти на ситуацію з окупацією України; згоду критичної більшості українців з «визволенням», мінімальний опір і навіть його відсутність; швидка гаряча фаза «Київ за три дні» з подальшою капітуляцією уряду та швидким призначенням гауляйтерів.
Звісно, перебуваючи в наркотичному маренні, володар Кремля не вів розрахунків ні економіки, ні імпорту, нічого, що робило його вразливим. А тепер світ залишиться глухим і німим до страждань і голосінь РФ. Усім буде однаково. Чи голод там, холод, воші заїдають чи сифіліс роз’їдає, сарана там чи бубонна чума. Світ буде цікавити лишень охоронний периметр із чумними, і наскільки висока та міцна стіна між Мордором і світом.
Коли розвалився СРСР, колективний Захід був сповнений позитиву та емпатій. Тому голодній Росії дали «ніжки Буша», її годували Україна, Казахстан, США та Німеччина.
Виробництвам у РФ давали замовлення, продукцію випускали у світ, робили її конкурентоспроможною. Росіян випускали у світ і брали на роботу в європейські кампанії. Якби не це, Росія просто зжерла б себе і продовжила розпад, вже остаточно розчиняючись у небуття, втрачаючи суб’єкти федерацій.
Росію тягнули за вуха в цивілізацію і не стали забивати цвях у її труну. Світ вірив, що жителі страшного радянського ґетто, отримавши довгоочікувану свободу, збудують сучасне, демократичне суспільство, а не в’язницю. Ніхто не міг і подумати про те, що, вийшовши з ґетто, росіяни знову збудують… ґетто. Путін убив всю віру в те, що Росія може бути цивілізованою країною. І чим довша війна, тим менше охочих допомагати РФ.
Війна увійде до кожного дому росіян не ефемерними пропаґандистськими «на Київ, на Берлін», а повістками, похоронками, зниклими безвісти, судами з доведення смерті, очікуваннями виплат, яких не буде. Продовольчою кризою, безробіттям, рекрутуванням жінок і підлітків віком від 15 років. Зростанням бідності, падінням прибутків, дефіцитом товарів, харчів і послуг. Буде падіння рубля, автопрому, купівельної спроможності, фармацевтики, стоматології, оптики, медицини.
Сільськогосподарські підприємства не зможуть провести посівну. Масово закриваються птахофабрики, інкубатори, відсутні свиноферми та молочні ферми, санкції позбавили сільське господарство можливості купувати насіння, а своєї насіннєвої бази Росії немає, як і селекційних.
Якщо буде постачання пальмової олії, а це 90 % продукції, що виготовляється в РФ, то якось виживуть. Осінь 2023-го покаже Росії кузькіну матір, тобто повну відсутність кукурудзи, пшениці, сої. Містяни відчують повний дефіцит харчів, а селяни отримають нову продрозверстку — курка-млєко-яйце.
Російські експерти вказують на високу ймовірність продовольчої кризи в РФ 2024 року на тлі зростання бідності та падіння прибутків населення набагато швидкими темпами, ніж міститься в позитивних доповідях, які лягають на стіл Путіну. Горезвісні 1990-ті здадуться роками процвітання та достатку для росіян порівняно з 2023-2024 рр. Проблеми в галузі медицини та забезпечення потреб у лікарських засобах також зафіксовані як критичні.
Доповідь без рожевих окулярів, обережно спробував донести диктатору Микола Патрушев, але, Путін відмахнувся, росіяни міцні, нам би українців перемогти, а в них є свинки, зерно, «оксанки» для російських мачо. У Росії ще немає розуміння того, що не для них Україна жито вирощувала, а «оксанки» давно мріють, як спіймати російського мачо в приціл снайперської гвинтівки.
Виходячи з того, що міжнародна політична та економічна блокада Росії набере сили лише до кінця 2022-го, а до другого кварталу 2023 року увійде до завершальної фази перспективи «голоду-2024» занадто оптимістичні, і проблеми накриють росіян до кінця 2023-го.
Ленінградська область перейде на самозабезпечення. Це вже жарт. З розрахунку, що злидні та голод завжди тягнуть за собою бандитизм. Добре озброєні вбивці, вчорашні мобілізовані, збиватимуться за інтересами, а «братки» 1990-х здадуться росіянам ясельною групою дитячого садочку.
Не вірю, що в РФ розпочнуться протести, мітинґи й інші дії, спрямовані на зміну влади чи її політики. Могилізація не призведе до масових повстань, росіяни жертовно помиратимуть у надії, що «ось-ось» щось зміниться. Натомість погроми в крамницях і канібалізм дозволять реґіонам бути наполегливішими у вимогах самостійності і навіть взяти під контроль міста, де перебувають критичні маси заробітчан, здатних тероризувати місцеве населення.
Зараз опрацьовують плани виходу із «кризи»: оголосити про культ особи Путіна та перекласти всю відповідальність на нього, або оголосити про розпад РФ в створення національної держави, яка не є відповідальною за справи РФ і не є її правонаступником. Щоб вийти з-під санкцій, можливо, на території Росії створять аналог Європейського Союзу, єдиний закон для всіх, єдина валюта, єдиний безвіз між реґіонами, вчорашні суб’єкти федерації стають вільними республіками, Росія зникає назавжди, але де-факто всіх контролюватиме Кремль.
Ласкаво просимо до пекла, росіяни! Страх вийти на вулицю, страх голоду, страх холоду, страх вимкнення світла, страх бути з’їденим, страх мобілізації, страх викрадення в рабство, страх втратити роботу, страх втратити стабільність, страх втратити країну.
Можливо, Бог послав українцям такого сусіду не дарма, а для наполегливої та тривалої роботи над собою, для викорінення в нас раба та совка, для усвідомлення себе нацією та громадянами, вільними від народження.
Як повідомляв «Міст», російські еліти з жахом спостерігають за ситуацією в своїй країні.

Олена Степова, ІС

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply