Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 18, 2021

Коли вже українці вилікуються від московського опіуму?

Автор:

|

Жовтень 05, 2021

|

Рубрика:

Коли вже українці вилікуються від московського опіуму?

Ліна Тесленко була, на жаль, рідкісною журналісткою на Міжнародному форумі у Києві, присвяченому 100-й та 75-й річницям штучного голоду 1921-1922 і 1946-1947 рр., а також пам’яті жертв Голодомору-Геноциду 1932-1933 рр. Її інформаційна стаття про цей міжнародний форум в газеті «Україна молода» вказує на велике значення нових доказів про ті величезні втрати, яких завдала українцям комуністична «імперія зла», як її назвав американський президент Р. Рейґан.
Л. Тесленко зазначає, що «мета форуму, як наголошують його організатори, — актуалізувати обговорення в українському суспільстві та міжнародній спільноті теми Голодомору-Геноциду 1932-1933 рр. та інших штучних голодів в Україні; об’єднати суспільство задля поширення правди про злочини, вчинені комуністичним тоталітарним режимом».
Неохоча участь у Форумі українських засобів масової інформації (ЗМІ) свідчить про те, що брехня про кількість жертв Голодомору, яку поширює кремлівська пропаґанда, та невизнання його, віддзеркалюється на всіх ЗМІ в Україні. Звісно, що «тон подав» президент В. Зеленський, замість якого міністр культури О. Ткаченко передав його неофіційне привітання учасникам форуму та зачитав кілька речень із виступу глави держави під час його візиту до Вашинґтона. Іншими словами — Офіс Зеленського не вважав за потрібне хоч формально привітати учасників цього міжнародного форуму, присвяченого винищуванню українців голодом.
Голодомор був і залишається для Кремля дуже драстичною темою, то, можливо, в Офісі президента України (ОПУ) не хотіли «дражнити» кремлівського «історика-любителя». На щастя, в Україні є достатньо не тільки патріотичних, але й мудрих людей, які розуміють важливість відновлення історичної пам’яті. Так склалося, що третій президент України Віктор Ющенко, який першим надав питанню збереження національної пам’яті, про цю страшну траґедію загальнодержавної ваги, єдиний «заступав» усіх президентів України на Форумі. «Московська політика як така є коренем нашого лиха. Сатанинство, що розгортається у наших опонентів навколо теми Голодомору, не випадкове. Бо пам’ять — це невід’ємний компонент національного усвідомлення України», — зазначив він.
Доречно буде пригадати, що в Канаді вже 20 років тому українська діаспора на відзначанні 70-річча Голодомору заявляла про 10 млн жертв. На жаль, це число заперечували не лише російські, а й різні українські історики, для яких дозволена кількість жертв мала обмежуватися 3-4 млн. В. Сергійчук роками доводив окремими працями, що число жертв Голодомору 1932-1933 рр. було, принаймні, у 2,5 разу вищим за «дозволене» Кремлем.
ЗМІ України зі своєю неуважністю до міжнародного форуму «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо» навіть не звернули увагу на головну сенсацію, повідомлену генералом-лейтенантом СБУ М. Герасименком, заслуженим юристом України: «2009-го було порушено кримінальну справу № 475 (за фактом влаштування на території України масового голоду в 1932-1933 рр.).
Це був дуже складний процес, адже в слідчих не було ні методик, ні тактик розслідування цього непростого злочину. Тоді була допущена велика помилка, адже проведені експертизи не дали відповідь на запитання про кількість жертв. Експертизу зробила одна невідома демографиня, її не підтримав жоден відомий демограф. Було виведене число 3 млн 941 тис. українців.
У демографів є такі цікаві терміни, як «надсмертність» і «середня смертність». Використовуючи їх, було визначено число загиблих українців. СБУ не провела інших експертиз, хоча була вказівка Генеральної прокуратури України призначити комплексну експертизу, залучивши істориків, економістів, статистів та інших фахівців. Тим часом саме це число стало «гуляти» по Україні й усьому світі як єдино правильне. Хоча воно й було занижене в 2-2,5 разу.
І тільки 2019 року розпочали нове кримінальне провадження, у результаті якого напрацювали дуже великий обсяг матеріалу. Я як експерт знайомився з цими матеріалами. Провели сім складних експертиз, у результаті яких була чітко визначена кількість втрат: 10,5 млн осіб. Саме це число необхідно зафіксувати і піти по всьому світу. І не може бути більше ніяких дискусій.
Пан Герасименко вважає, що ця кількість жертв ще не остаточна, з ним погоджується і проф. Сергійчук, який вважає, що до Геноциду слід додати і загиблих українців за межами України — на Кубані, Нижньому Подонні, Слобожанщині, Поволжі, в Казахстані, про яких також не можна забувати.
Світлана Маркова, директорка Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-Геноциду, підтримує В. Сергійчука. Вона наголошує: якщо йдеться про геноцид української нації, то маємо брати ширше, ніж межі України. Тому варто говорити про втрати нації загалом, а не тільки України, якою вона була на мапі 1930-х рр.
Переконливим прикладом стосовно «гри з числами» п. Ющенко навів приклад: «Я хотів би провести аналогію з Другою світовою війною. 1946 року Сталін у газеті «Правда» публікує число втрат — у «годы Великой Отечественной войны понесли невосполнимые потери в 7,4 млн человек». Потім приходить Хрущов і робить невеличку поправку (я це із сарказмом кажу) — не 7,4 млн, бо у німців 7,6 млн, а, виявляється, 12 млн людей, поправка на 5 млн! Приходять часи Брєжнєва, і вустами маршала Гречка на Красній площі оголошують число 24 млн. Приходить Горбачов — 27 млн. Приходить Олександр Яковлєв (академік, один з ідеологів «перебудови». — Авт.) і називає число 29-31 млн. Це я до того кажу, що московська лженаука у дуже багатьох питаннях підсовує українській науці факти, на які не варто звертати увагу. Бо вони нас вводять в оману».
Отже, ні на провідних телевізійних каналах, де тривають такі запеклі дискусії про п’яних, чи під наркотичним дурманом «слуг»-водіїв, про зрадників державних таємниць, про продажних суддів, чи депутатів, корупціонерів, яким усе дозволяють тощо, не повідомили про сенсаційне підтвердження — втрати Голодомору сягають понад 10,5 млн! Невже ж «багатостраждальний» у домашньому ув’язнені кум Путіна, нецивілізований вчинок когось із «позбавлених недоторканости» «народних» обранців важливіший за знищених понад 10 млн українців!?
Українські історики цю сенсацію довели скрупульозною працею, тому вражає байдужість до неї деяких політиків, на чолі з ОПУ та «провідними» телеканалами, які продовжують мовчати про надважливий факт — геноцид українців 1932-1933 рр. спричинився до того результату, який панує зараз в Україні.
Митрополит Православної церкви України Епіфаній, у своїй промові зазначив: «Колективна, національна пам’ять відіграє важливу роль у житті кожного народу». Багато з українських політиків та ЗМІ довели своїм ставленням до міжнародного форуму про Голодомор, що вони поза «колективною національною пам’яттю». Міжнародний форум міг багатьом відкрити шлях до пізнання страждань жертв, що могло наблизити їх до розуміння і значення для майбутнього самого поняття — колективна національна пам’ять.
Звісно, що олігархічну систему України історія страждань народу не цікавить, бо їх цікавить, як обікрасти країну, тобто народ, як вивести гроші в офшори, як збагатити свої статки, які утримують на закордонних рахунках, щоб із них, випадково, не скористалися, у якийсь спосіб, громадяни, яких вони обікрали. Таке враження, що олігархи та «слуги народу» перебувають на тому самому рівні, коли мова йде про минуле України, на жаль, вони мають багато послідовників і у ЗМІ відновленої та невивченої державности Батьківщини.
Шкода, що навіть провідні ЗМІ не звернули увагу на сенсаційне наукове підтвердження нової кількості жертв Голодомору — 10,5 млн, що повинно українським дипломатам допомогти у зверненнях до цивілізованих парламентів світу визнати Голодомор Геноцидом українського народу.
Як повідомляв «Міст», закордонні українці — важливий партнер у визнанні Голодомору.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online