Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 30, 2022

Чому Україні варто зберегти ядерну зброю

Автор:

|

Жовтень 25, 2022

|

Рубрика:

Чому Україні варто зберегти ядерну зброю
Підписання Будапештського меморандуму

Семен Резнік — письменник, журналіст, публіцист, до еміґрації з СРСР працював у московському видавництві «Життя видатних особистостей». У США працював у російській службі «Голосу Америки», друкувався у різних англомовних та російськомовних виданнях. Стаття «Чому Україні варто зберегти ядерну зброю» була надрукована автором у The Washington Times у грудні 1993-го, але вона й досі актуальна. Переклад українською — Самсона Кацмана.

«Згідно з нещодавніми повідомленнями преси, президент Клінтон особисто телефонував президенту України Леоніду Кравчуку, щоб висловити невдоволення рішенням парламенту України, який проголосував за приєднання до Договору про скорочення стратегічних наступальних ядерних озброєнь, але висунув дві умови. Рада погодилась ліквідувати ядерні арсенали України, якщо країни Заходу, по-перше, гарантують її безпеку та територіальну цілісність та, по-друге, відшкодують витрати на демонтаж і ліквідацію ядерних ракет.
У розмові з Леонідом Кравчуком Біл Клінтон наполягав на тому, що Україна має позбутися свого ядерного арсеналу без жодних умов. В іншому випадку, погрожував президент, Сполучені Штати припинять економічну допомогу Україні.
За умов жорстокої економічної кризи загрозу сприйняли як ультиматум. Кравчук поспішив запевнити Білий дім, що зробить усе можливе, щоб задовольнити вимоги президента США. Він пообіцяв повторно спрямувати договір на затвердження парламенту в новому складі, одразу ж після виборів у березні наступного року. Зараз саме час нам запитати себе: чи справді ядерне роззброєння України відповідає життєвим інтересам Сполучених Штатів?
Ми, ясна річ, глибоко стурбовані перспективою безконтрольного поширення ядерної зброї. Це зробить міжнародне становище ще небезпечнішим, ніж зараз. Ядерне озброєння таких країн, як Ірак або Північна Корея, особливо за їхньої відмови допустити міжнародну інспекцію на місцях, викликає обґрунтовану стурбованість. Більшість аналітиків та офіційних осіб, які визначають зовнішню політику країн Заходу, розглядають проблему ядерної зброї України у тому самому контексті нерозповсюдження.
Але це зовсім інша проблема. Україна ніколи не створювала своєї власної атомної бомби. Вона успадкувала частину ядерних арсеналів Радянського Союзу після розвалу комуністичної наддержави. Україна має такі самі моральні та юридичні права на радянську спадщину, як і Росія. Ядерні ракети на землі України залишаються в тих же місцях, де вони були розміщені радянськими стратегами, тому навіть із суто технічної точки зору тут немає жодного поширення. Єдина відмінність полягає у тому, що влада, відповідальна за ядерні арсенали колишнього СРСР, тепер перебуває не лише в Москві, а й у Києві. Це посилює головний біль американських учасників перемовин, але в тому й полягає їхня робота, щоб долати такі труднощі. Те, що у них побільшало турбот, не означає, що зросла загроза нашим національним інтересам.
Україна — друга за величиною держава серед колишніх радянських республік та одна з найбільших у Європі. За територією вона більша за Францію й трохи поступається їй за чисельністю населення (52 млн). Україна — одна з найрозвиненіших у промисловому та сільськогосподарському стосунку республік колишнього СРСР. Вона багата на природні ресурси — вугілля, залізо та багато іншого, — але вона не має своєї нафти і не має коштів для її закупівлі на світових ринках. Це робить країну залежною від російських постачань. Заборгованість України Росії швидко зростає. За 18 місяців від часу запровадження своєї валюти українська гривня дуже знецінилась навіть порівняно з російським рублем, не кажучи про долар. У найближчому майбутньому Україна не зможе виплатити свої борги Росії. Постачання нафти в Україну вже дуже скорочено, новонароджена держава живе в постійному страху, що нафтова труба буде перекрита і це призведе до повного економічного колапсу.
Росія використовує свою перевагу для політичного, а не лише економічного шантажу. Російська влада, як і суспільство загалом, не змирилася з фактом, що колишні радянські республіки стали незалежними державами. Навіть у найбільш ліберальній частині російської преси незалежність колишніх республік («Ближнє зарубіжжя») виглядає жартом, а не чимось серйозним і безповоротним. Російські війська базуються у більшості колишніх республік, і Москва використовує будь-які приводи, щоб загальмувати їхнє виведення. За наказами з Москви — явними та таємними — російські військові часто втручаються в місцеві конфлікти, всупереч офіційним заявам про невтручання.
Можливо, найяскравіший приклад хитромудрого макіавелізму був нещодавно продемонстрований у Грузії, де Росія підтримала абхазьких сепаратистів та допомогла їм здолати збройні сили Едуарда Шеварднадзе, а потім врятувала Шеварднадзе від розгрому, надавши військову підтримку в його боротьбі проти націоналістів. Унаслідок цього Абхазія стала «незалежною» від Грузії й, швидше за все, стане російською провінцією, тоді як Грузія, повністю розорена економічно та політично, мала приєднатися до Співдружності Незалежних Держав. Шеварднадзе ще недавно різко критикував Москву, але тепер використовує будь-яку нагоду, щоб продемонструвати їй свою відданість.
Найбільш чутливою для Москви є проблема України, і не лише тому, що це найбільша з незалежних республік. Етнічно, історично та культурно українці настільки близькі до росіян, що багато росіян до глибини душі ображені самим фактом того, що Україна прагне незалежності. У Росії надто багато і надто часто висловлюють невдоволення появою кордону між «братськими» країнами. Російські націоналісти заявляють про свої права на Крим, одну з перлин чорноморського узбережжя. Значну напруженість між країнами викликають суперечки, кому з них має належати Чорноморський флот. Прибічники твердої лінії Росії заявляють також претензії на значні частини індустріальної Східної України, де етнічно росіяни становлять помітну частину населення.
Хоча президент Єльцин ніколи відкрито не висував Україні територіальних вимог, він не виступав і проти таких домагань. Українці мають підстави підозрювати, що він грає з ними в такі ж візантійські ігри, як із Грузією. До того ж, Єльцин не на довго оселився в Кремлі.
Зруйнована економічно, Україна не має ресурсів для створення потужної армії, яка б гарантувала її безпеку за потенційних загроз із боку Росії. Тільки ядерна зброя на її землі може бути гарантією її територіальної цілісності. Останніми місяцями Москва різко посилила тиск, щоб змусити Україну демонтувати свою ядерну зброю. Навіть надобережний міністр закордонних справ Андрій Козирєв, який намагається воркувати по-голубиному, про Україну почав розмовляти мовою яструбів. Для української влади це додатковий доказ того, що залишитися без ядерного щита рівнозначно тому, щоби відмовитися від незалежності або віддати частину своєї території. Тепер, після того, як російські нацисти та комуністи здобули значну перемогу на парламентських виборах*, в України з’явилося ще більше підстав для неспокою.
Українські ракети не націлені на Сполучені Штати, Західну Європу, чи Східну Європу. Україна не висуває територіальних претензій ні до кого зі своїх сусідів, вона ні для кого не є загрозою. Якщо Україна стане без’ядерною країною, тендітний баланс сил у реґіоні буде порушено. Безсилля України може стати спокусою для авантюрних акцій із боку Росії, а це стане загрозою не лише для самої України, а й для міжнародного миру та безпеки.
Якщо ми не хочемо брати на себе зобов’язання щодо захисту без’ядерної України від зазіхань Росії, то ми, принаймні, маємо розуміти причини її стурбованості. Було б правильно підтримати Україну чи хоча б зайняти нейтральну позицію у її складних суперечках із Росією щодо ядерної зброї. Чому Америка має допомагати Росії у її дипломатії викручування рук?»
P. S. 2022. Будапештську угоду, за якою Україна остаточно відмовилася від свого ядерного арсеналу, а три ядерні держави стали «гарантами» її територіальної цілісности, було укладено 1994 року. Україна стала першою і досі єдиною ядерною країною, яка добровільно стала без’ядерною. Поширення ядерної зброї цим зупинено не було: вона тепер є не лише у трьох західних держав і Росії, а й у Китаю, Індії, Пакистану, Північній Кореї, незабаром з’явиться в Ірані; якщо це станеться, тим же шляхом піде й Саудівська Аравія. На без’ядерну Україну напав один із «гарантів», який коїть на її землі військові злочини, порівнянні з гітлерівськими. Дозованими військовими поставками Захід допомагає Україні триматися і водночас переконує її поступитися російському ведмедеві, який має ядерну палицю. Це на Заході називається «збалансованим підходом».

  • Йдеться про вибори у Держдуму 1993 року, у яких найбільше число депутатських місць отримала Ліберально-демократична Жириновського, а друге місце дісталося комуністичній партії Зюганова.

Семен Резнік

Як повідомляв «Міст», меморандуми ні до чого не зобов’язують.

About Author

Meest-Online