Новини для українців всього свту

Monday, May. 16, 2022

Бездушний нехристиянський патріарх

Автор:

|

Березень 12, 2022

|

Рубрика:

Бездушний нехристиянський патріарх
Кирило і Путін

Важко зрозуміти, що українська православна церква (УПЦ) досі належить до патріархату, керівник якого благословив убивць і виправдовує варварську політику кремлівського карлика щодо православних вірних того ж патріарха.
Проповідь на прощену неділю патріарха Російської православної церкви (РПЦ) Кирила (Гундяєва) підтвердила той факт, що очолювана ним Церква керується не вченням християнської церкви про любов до ближнього. Цей ієрарх не лише не засудив аґресію проти своїх «братів», більшість яких визнає його своїм найвищим настоятелем, а й вдався до брехні, щоб виправдати звірства свого пана — Путіна — і не звертати увагу на принцип християнського вчення: полюби ближнього свого, як себе самого.
Річ у тім, що РПЦ, яка досі не має томосу, бере свої початки з 15 грудня 1448 року, коли на Соборі єпископів Великого Князівства Московського (ВКМ), з порушенням канонічних традицій, незаконно проголосили автокефалію та відокремленням від Київської митрополії та Вселенського патріархату. Це спричинилося до того, що Московська церква 141 рік перебувала у схизмі та невизнанні.
Кепський фінансовий стан справ Вселенського патріарха Єремії ІІ Траноса привів його у липні 1588-го до ВКМ, до царя Бориса Годунова, в надії на фінансову підтримку. «Гостинний» цар скористався нагодою і змусив Вселенського патріарха визнати автокефалію і надати Московській церкві патріарший статус.
Після піврічного домашнього ув’язнення та погроз життю патріарх Єремія 1589 року хіротонізував на патріарха московського митрополита Іова. Зазначимо, що головним ініціатором цієї «спецоперації» за надання патріархії Москві був сам московський цар, щоправда, до її канонічної території Київська метрополія не входила. З того часу «любов» до Бога виявляли всі московські царі, бо саме через Церкву контролювали посполитий люд.
Вимушений патріархат Московської церкви проіснував 132 роки і 1721-го його ліквідував Петро І, замінивши структури святійшим урядуючим синодом, який проіснував до 1917 року, коли знову поновили патріархат. Та управління ним цього разу здійснювала партія комуністів, які, між часом, встигли винищити церковних діячів, яких замінили своїми аґентами.
Комуністи були дуже «помічними» у формуванні «нової» толерантної до влади, вже перейменованої з Московської на Російську церкви, але не дозволяли провести Собор. Щойно 1943-го Сталін згадав, що у війні з нацистською Німеччиною йому може допомогти і Церква. Задля цього 4 вересня він скликав рештки православних священників та митрополитів і наказав упродовж трьох днів провести Собор, на якому патріархом обрали містоблюстителя патріаршого престолу Сергія, який був надійним виконавцем НКВС, а згодом і КДБ.
Проповіді та діяльність патріарха Кирила свідчать про те, що й він наслідує своїх попередників — служити не Церкві, а владній верхівці — президентові, який уже десятиліттями порушує дев’яту Божу Заповідь: не говори неправдивого свідчення на ближнього твого, краще сказати: не бреши. На жаль, патріарх Кирило на прощену неділю порушив цю Божу заповідь привселюдно. Задля виправдання сатанинських дій Путіна, який без найменшої причини розпочав війну проти українського народу, Кирила вдається до брехні, щоб виправдати злочини володаря Кремля.
У день, коли священники ведуть мову про примирення, він вдався до одурення вірних неправдивою інформацією: «Вісім років йдуть спроби знищити те, що існує на Донбасі. А на Донбасі існує неприйняття, принципове неприйняття так званих цінностей, які сьогодні пропонують ті, хто претендує на світову владу. Сьогодні є такий тест на лояльність цієї влади, певну перепустку в той «щасливий» світ, світ надмірного споживання, світ видимої «свободи».
Попри те, що російське військо вже знищило десятки міст, сіл, шкіл, лікарень, церков і тисячі людських життів, патріарх РПЦ, за якого досі моляться в церквах так званої УПЦ Московського патріархату (МП) по всій Україні, ні словом не засудив брутальну аґресію РФ. А тим часом, російські солдати воюють не з українською армією, але займаються знищенням житлових кварталів, бо страх перед українським військом їм не подолати.
Уже загинули більше 11 тис. російських солдатів (певно, вірних РПЦ), тисячі поранених і вбитих, серед яких є ті вірні УПЦ МП, які шукали притулок у своїй церкві, яку православні солдати РПЦ зруйнували — разом із вірними того самого патріархату. Але не про мир і покуту за гріхи згадує московський патріарх, а брехнею заводить вірних в оману, порушуючи заповідь правдивости!
Будемо сподіватися, що церковні правителі УПЦ МП, зрозуміють, що Москва для Української церкви не годиться, бо РПЦ від самого початку свого корумпованого створення обслуговувала не вірних, а владу — князів, царів, імператорів, генеральних секретарів, КДБ і президентів РФ, але не християнські душі своїх вірних.
Війна, яку веде Росія проти України показала велику різницю між РПЦ та Православної церкви України (ПЦУ): перша виправдовує аґресора, друга просить припинити безглузде вбивство, руйнування здобутків усього народу. А все це тому, що ПЦУ керується християнським вченням любові до ближнього, а РПЦ — відданістю «власть імущім». Від діяльності РПЦ в Україні виросла п’ята колона, яка повірила своїм «пастирям», мовляв, українська мова «Богу неугодна», чим також порушили дев’яту Божу Заповідь, яку на найвищому церковному рівні порушують із 1448 року.
Тому й сьогодні визнали злочини проти людства, які вже в середньовічні часи (Іван Грозний) були притаманні московським князям, а пізніше царям та імператорам і навіть генеральним секретарям (Сталін) та президентам (Путін), а різниця — хіба у способах: у середньовіччі живцем спалювали десятки, а зараз потужними бомбами та ракетами спалюють десятки тисяч.
Як повідомляв «Міст», чи почув Господь молитви мільйонів.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply