Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 6, 2022

Як влаштований рух опору під окупацією

Автор:

|

Серпень 14, 2022

|

Рубрика:

Як влаштований рух опору під окупацією
Плакат партизанів

Партизани зараз активно протидіють росіянам на всій окупованій території, особливо це помітно на півдні. Серед них є професійні військові та пересічні мешканці, вони допомагають Збройним силам України (ЗСУ) достовірною інформацією про військові склади та скупчення російських окупантів. Самі ж партизани зосереджені на диверсіях і знищенні колаборантів.

«Вдень живемо як пересічні громадяни»
З історії склався певний стереотипний образ партизанів як організованих груп людей, що ховаються у лісових криївках, періодично виходять для здійснення завдань і повертаються у свої схованки в лісі. Такий спосіб життя вели українські партизани на заході України під час і після Другої світової війни.
Втім, історія пам’ятає і повстанський рух проти більшовиків, який діяв в Україні у 1920-х рр. Повстанські загони на півдні України завдавали численних втрат ворогу. На переважно степовому півдня партизани не могли ховатись у лісах, тому доводилось проводити збори в підвалах сільських хат та інших місцях, а інформацію передавали через зв’язкових.
Через сто років південь України знову сколихнув потужний повстанський рух, зрештою і ворог не змінився —ті ж росіяни, що прагнуть знищити українську державність. Іншими стали методи боротьби, збирання інформації. Життя сучасних партизанів мало чим відрізняється від побуту співгромадян: вони ходять на роботу, ведуть цілком нормальний, цивільний спосіб життя. Лише час від часу, зазвичай у вечірню пору доби, виконують певні завдання.
«У всіх є схрони — місця з одягом, зброєю, вибухівкою, засобами зв’язку. Під ранок повертаємось, роздягаємось і заходимо в міста та живемо як пересічні громадяни», — розповідає Володимир Жемчугов, який заснував партизанський рух на Луганщині ще 2014-го та зміг провести десятки успішних операцій. Через три роки, 2017-го, він отримав звання Героя України.
Тоді партизанський рух розвивався спонтанно і не зміг перетворитися на серйозну силу. Проте 2016 року був створений елітний підрозділ ЗСУ, одним із напрямків якого є організація і координація збройного підпілля — Сили спеціальних операцій (ССО). У травні 2021-го парламент прийняв закон «Про основи національного спротиву», який став юридичною опорою для нової хвилі партизанського руху.

Люди, мотивовані помстою
Підпілля стало важливим елементом національного опору. Завдяки обережним вилазкам і розвідці місцевих мешканців ЗСУ вдавалось завдавати точні удари по місцях скупчення росіян та їхньої техніки на Сумщині та Київщині. У квітні українська розвідка повідомила про партизана з позивним «Вовк» — місцевого мисливця, який робив вилазки у ліс і розвідував позиції ворога. Завдяки «Вовку» вдалося знищити 12 росіян із бронетехнікою.
«Сумщина — ще один яскравий тому приклад, коли майже не було регулярних частин, але місцеві мешканці зупиняли цілі колони російської бронетехніки, знищували танки у співпраці зі ССО та військової розвідки. Це їхній результат», — вважає Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співпраці.
Більшість сучасних партизанів — це молодь, яка вирішила приєднатися до руху опору уже після того, як їхні міста опинились під окупацією. Їхньою перевагою є те, що ці люди не підпадають під підозру спецслужб РФ —мають місцеву прописку, відсутні у списках патріотів, ветеранів чи активістів, за якими росіяни тероризують місцевих мешканців.
«Це люди, які щось втратили, які побачили, що таке «руZкій мір», у когось із них загинули родичі. Ця нова хвиля людей, мотивованих не грошима, а помстою, боротьбою за справедливість. Вони виїжджали з Херсонщини, Запорізької, Миколаївської й інших областей на підконтрольну Україні територію, де пройшли спеціальні курси і повернулися назад і стали чинити опір», — каже п. Жемчугов.
У Херсоні, який перебуває під російською окупацією, усе почалося з мирних акцій протесту — люди масово збиралися у центрі міста та показували бажання бути частиною України. Цю хвилю протестів організовував рух «Жовта стрічка», який почав діяти в окупованому місті з кінця лютого. Зараз організація налічує близько 100 активних учасників, які координуються через соцмережі, месенджери, використовуючи VPN.
«Наші мітинґи — це, мабуть, одна з причин, чому росіяни перенесли референдум про створення ХНР. Тепер сформувалася команда, зо діє зараз, ядро з прихильників, які перебувають на тимчасово окупованій території України. Ми прописали для себе стратегію. Вона не містить супердовготермінових дій — діємо згідно з обставинами», — розповів на умовах анонімності координатор руху опору «Жовта стрічка».

«Жовта стрічка»
Ця організація займається лише інформаційним спротивом: крім акцій протесту, члени «Жовтої стрічки» друкують і поширюють листівки, плакати з погрозами окупантам і закликами до боротьби по всій окупованій частині України, в т. ч. в Криму.
Зараз херсонці активно співпрацюють із ЗСУ і передають українським важливу інформацію про місця, де окупанти зберігають боєприпаси, де розташовані їхні штаби і хто з місцевих погодився на співпрацю з ворогами. Координують роботу партизанів представники військової еліти, такі як генерал-майор Дмитро Марченко з позивним «Марчелло», який керував обороною Миколаєва, а нещодавно став одним із лідерів партизанського руху на півдні.
Саме завдяки партизанам ЗСУ вдалося знищити російський склад зі зброєю та боєприпасами у Новій Каховці. Пожежа та вибухи боєприпасів тривали кілька годин, а Росія традиційно так і не визнала своїх втрат. Херсонські партизани не лише займаються розвідкою, але і виконують конкретні завдання. За останні два місяці в окупованих містах зафіксували десятки вибухів, внаслідок яких загинули або постраждали місцеві колаборанти. Одна з таких історій трапилась із Євгеном Соболєвим, начальником виправної колонії у Херсоні. «Він став зрадником і колаборантом, відіграючи вагому роль у підтримці окупаційних сил на Херсонщині всіма своїми ресурсами», — пояснює Геннадій Лагута, голова Херсонської обласної військової адміністрації (ОВА). Євген Соболєв їхав містом на Audi Q7, коли здетонував вибуховий пристрій. Зрадник і його водій вижили.
А за кілька днів після цього випадку партизани провели успішнішу операцію, коли підірвали машину херсонського колаборанта Дмитра Савлученка, той загинув на місці. «Така влучна робота партизанів», — описує цю ліквідацію Сергій Хлань, радник голови Херсонської ОВА.

Підпілля Мелітополя
Неофіційним центром українського партизанського руху вважається Мелітополь. Американський Інститут вивчення війни навіть позначає Мелітопольський район на мапах бойових дій як зону, де російські війська не мають повного контролю за ситуацією і діє активний партизанський рух.
Починаючи з травня, партизанський рух там лише наростає, попри постійні викрадення цивільних людей і тортури, які влаштовують окупанти. Зараз у Мелітополі та ближніх селах ЗСУ б’ють по військових базах і місцях скупчення росіян, отримуючи точні дані від місцевих партизанів. Також час від часу на вулицях міста знаходять тіла російських військових.
Один з найбільш показових дій руху опору у цьому районі — підрив залізничного мосту біля села Якимівка. Саме через цей міст російські окупаційні війська залізницею постачали військову техніку і боєприпаси із Кримського півострова на материкову частину України. «Зруйнований міст — результат роботи групи Руху опору», — йшлося в повідомленні командування СОО після акції.
Підриви логістичної інфраструктури у Мелітополі відбуваються регулярно: партизани підірвали бронепотяг окупантів і здійснили кілька диверсій на залізниці. «Це значно ускладнює логістику ворога», — запевняє Іван Федоров, мер міста.
Активізувався рух партизанів і в інших окупованих містах Запоріжжя. Осередок партизанського руху розпочав свою роботу і в окупованому Криму, який росіяни перетворили на свою військову базу та задають звідти удари по материковій Україні. Наразі дії підпілля в Криму обмежуються лише поширенням патріотичних листівок, але хтозна, що буде далі?

Смерть ворогам!
За словами Володимира Жемчугова, якщо в травні-червні рух опору був дуже помітним, то зараз перейшов у прихований формат. Це пов’язано з тим, що на окупованих територіях посилились рейди Федеральної служби безпеки Російської Федерації (РФ), які проводять обшуки, перевіряють смартфони, арештовують людей. «На жаль, вони знайшли кілька партизанських осередків і знищили їх. Зараз партизани дещо згорнули бойові операції та перейшли до збирання інформації про місця розташування штабів, військових частин і складів», — пояснює він.
Олександр Старух, голова Запорізької ОВА, поділився, що окупанти залякують партизанів смертною карою, але це їх не зупиняє. «Окупанти намагаються залякати місцеве населення і придушити будь-який рух опору шляхом введення смертної кари. Але українські партизани продовжать чинити опір. А окупанти продовжують боротися між собою за владу і фінанси», — розповів він.
Зараз партизани все активніше здійснюють інформаційні атаки на росіян і на тих, хто погодився з ними співпрацювати. На окупованих територіях поширюють листівки з обіцянками винагороди за голови основних колаборантів. Так, за Кирила Стремоусова партизани пропонують 500 тис. грн, а за голову гауляйтера Мелітополя Євгена Балицького — 10 тис. USD.
Біля окупованого Маріуполя партизани підпалили поля зі зерном, аби росіяни не могли його вкрасти. Вогонь із полів рухався в напрямку російських складів зі зброєю. Про це повідомив Петро Андрющенко, радник мера Маріуполя. «Наша група спротиву «Немізіда» передає черговий палкий привіт окупантам», — оголосив він.
Як повідомляв «Міст», діяльність партизанів на окупованій території координують.

Катерина Родак, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply