Новини для українців всього свту

Wednesday, May. 18, 2022

Як добровольці захищають Київ

Автор:

|

Квітень 12, 2022

|

Рубрика:

Як добровольці захищають Київ
Звична картина на вулицях українських міст

Українці почали штурмувати військкомати відразу після перших повітряних ударів російської авіації по території України 24 лютого. За лічені дні завершилася мобілізація військовозобов’язаних першої оперативної черги. Одночасно в українських містах відбулося формування підрозділів територіальної оборони (ТРО). Зброю взяли до рук навіть ті чоловіки і жінки, які не мали жодного бойового досвіду чи елементарної військової підготовки.
Боєць київської бригади територіальної оборони з позивним «Торнадо», який просив не назвати його справжнє ім’я, переїхав до Києва з Луганська ще до початку російсько-української війни 2014-го. Він був успішним бізнесменом з меблевого виробництва та сервісу. 24 лютого ц. р., щойно Київ сіпнувся від перших вибухів унаслідок російських повітряних атак, пішов у військкомат і записався у сили територіальної оборони.
«Мене охопило обурення, що прийшли якісь зайди і хочуть мене зробити рабом. А я інший, який з мене раб? Я вільна людина! Тож іншого виходу просто не було, як накупити запас харчів для дружини, сина та хатніх тварин, і взяти автомат, щоби кришити цих загарбників», — пояснив він.
На позицію чоловік потрапив без жодної підготовки, й уже на місці його вчили стріляти досвідченіші бійці. «Спершу був хаос, доводилося день і ніч бути на вулиці, спати на бетоні. Хлопці з бойовим досвідом і мисливці ділилися з такими, як я, консервами та згущеним молоком, вчили нас стріляти, копати шанці й організовували оборону», — розповів «Торнадо». За його словами, від постійного перебування на морозі і неможливості навіть умитися шкіра на обличчі та тілі стала лущитися та злазити, а на руках порепалася і досі не гоїться, особливо на пальцях.
Ці випробування не витримали лише семеро хлопців із усієї роти, які розірвали контракт і повернулися додому. А «Торнадо» стоїть на охороні стратегічного об’єкта, має змогу спати у теплому будинку й їжу, якою бійців забезпечують волонтери. «Збройні сили України (ЗСУ) видали нам лише спальні мішки та термобілизну. Все чудової якості, тільки згодом вдалося повністю переодягтись у військові строї, до того був у цивільному. Тепер у нас уже є медик, багато ліків, запаси шкарпеток тощо, але бракує тактичних окулярів, бронежилетів і шоломів», — поділився він.
Олександр Колот до початку бойових дій працював в ІТ-компанії. Вранці 24 лютого прокинувся від звуків вибухів, а вже вдень подався у військкомат, але той був зачинений. Від чоловіків почув, що є ймовірність просування росіян на київський район Оболонь, і що на вулицях роздають зброю. Але йому її не вистачило. Тож побачивши цивільних хлопців, які будували барикаду, пристав до них. Спершу цілу ніч копав шанці, а згодом залишився з ними і став бійцем ТРО. «Спершу ми були самі по собі, тоді до нас приєдналися ті, хто підписав контракт. Однак решта з нас змогли підписати контракт лише за два тижні, коли у нас з’явився пов’язаний зі збройними силами командир», — розповів Колот. Він уточнив, що на відміну від вояків ЗСУ, добровольці ТРО не отримують жодної платні і можуть будь-якої миті розірвати контракт. Вогневого контакту з окупантами блокпост цього бійця ще не мав, але брав участь у нейтралізації «неадекватних осіб, яким дісталися на вулиці автомати 24 лютого».
За його словами, останні три тижні бійцям тут вдалося спіймати двох диверсантів і навідників, що ставили маячки для російських літаків. «На початках було важко пристосуватися до того, що спати можеш тільки тоді, коли є можливість, а не коли хочеш. Тепер уже звик», — каже Колот, який отримав уніформу ЗСУ, але бронежилет купував власним коштом. Він високо оцінив допомогу цивільних, які залишилися в Києві, приносять бійцям чай і каву, і волонтерів, розгорнули польову кухню і годують вояків.
«У моїй роті більшість хлопців — із Донбасу, вже мають бойовий досвід і воювали з росіянами. Є херсонці, одесити, політичні погляди різні — від правих до так званих виборців Зеленського. Але на це ніхто не зважає, всі, як брати», — пояснює Олександр. Найбільшою проблемою своєї участі в ТРО він назвав необхідність повідомити про своє рішення батькам і витримати їхній страх за його життя.
Найбільш небезпечними позиціями вояків у Києві залишаються північно-східні напрямки до передмість столиці Бучі, Гостомелю й Ірпеня. «На передовій стоять всі — ЗСУ, Національна гвардія, прикордонники, ТРО, поліція, Служба безпеки, розвідники, добровольчі батальйони. Молоді хлопці, які бачили автомат тільки на військових кафедрах, рвуться у бій поряд із досвідченими бійцями», — каже майор запасу Юрій Кулачек. До війни він мав бізнес з видобутку граніту, два роки захищав Україну на Донбасі і був демобілізований. Але після 24 лютого знову зголосився до війська і тепер захищає Житомирську трасу.
«Вояків дуже надихають цивільні, які беззбройними виходять на мітинґи і протестують проти окупантів у Херсоні. Мужність біженців, які виходили з Гостомеля. А цивільні беруть приклад із нас, з того, як ми воюємо з зайдами. Це обопільне надихання, що надає нашим хлопцям стільки сили і енергії, що я вам навіть не можу передати», — пояснює офіцер. Показником високого бойового духу вояків він назвав і те, що всі, хто з ним демобілізувався 2016 року, незалежно від віку, добровільно пішли на фронт.
Deutsche Welle

Як повідомляв «Міст», білоруські добровольці воюють в Україні.

About Author

Meest-Online