Новини для українців всього свту

Thursday, Jul. 7, 2022

Як жінки оберігали чоловіків від ворожих куль

Автор:

|

Травень 17, 2022

|

Рубрика:

Як жінки оберігали чоловіків від ворожих куль
Котильйон

Зберегти, уберегти, захистити. Українки століттями вишукували різні способи аби заворожити свого коханого, чоловіка, сина чи брата від ворожого удару. Як розповіла Роксоляна Шимчук, етнографиня, дизайнерка чоловічих і жіночих прикрас, в Україні дуже велику роль відігравали обереги.
Адже навіть вишивка — це оберіг. «Вишивка на одязі завжди розташовувалася на місці, де тіло виходить із одягу. На рукавах: на зап’ястях і на ключицях, по горловині та по низу. У ХІХ ст. функцію оберегу коло шиї перебрали на себе прикраси: зґарди, дукачі, баламути тощо», — розповідає вона. А для чоловіків так і залишилися вишиванки та натільні хрести.
За словами п. Шимчук, в обереги вкладали сакральний зміст. Якщо вишивали дубові листочки, то бажали чоловічої сили; якщо хрест, то аби оберігав. Кожна жінка, яка чаклувала над шиттям, вкладала у нього свою енергетику, яка мала захистити.
Також чоловікам дівчата дарували хустини. Про це є дуже багато етнографічних згадок. Особливо, у піснях. «Дай-но дівчино, хустину. Може, у бою загину. Темної ночі закриють очі. Легше в могилі спочину», — цитує мисткиня.
Проте були і незвичні обереги. Одними з таких є котильйони. Це невеликі бісерні п’ятикутнички з петелькою вгорі, які дівчата плели на щастя і дарували своїм коханим, які вирушали на війну. Роксоляна Шимчук каже, що назва оберегу походить, мабуть, від однойменного давнього французького танцю, який став неймовірно популярним на землях Гуцульщини, Буковини, Опілля і Західного Поділля кінця ХІХ — початку ХХ ст., нагадує вальс у пришвидшеному темпі та поклав початок, так званим котильйонним забавам. Вони полягали в тому, що дівчина дарувала вподобаному хлопцеві зроблену власноруч прикрасу. За це, на знак вдячності, парубок частував її цукерками. Такий ритуал декларував взаємну симпатію і часто сприймався паруванням в очах громади. «Він почався з забави. Але пізніше почав виконувати оберегову функцію. Тому що в них ввели символіку», — каже вона.
Кожен котильйон був унікальним і неповторним: витвір жіночих рук — для конкретного чоловіка. На що спроможна була фантазія майстрині, таким він і був. У нього вплітали рослинні та геометричні орнаменти, українську символіку, герби, ініціали вояків, птахів (вважалося, що птаха закликає долю) тощо.
«Крім того, теплота жіночих рук і любов також слугують оберегом. Це ж не таємниця, з якими думками ти робиш будь-яку річ, з якою щирістю подаруєш, такою й буде її енергетика», — каже п. Роксоляна.
Пізніше дівчата, сестри та матері дарували хлопцям, які вирушали на війну, котильйони як обереги. Їх вішали з лівого боку, ближче до серця, на кишеньку мундира. Це була прикраса, якою похвалялися чоловіки: чий котильйон гарніший, чия дівчина вправніша.
Але коли вони йшли у бій, то щоб не заважало, котильйон закладали всередину кишені. І траплялося не раз, що цей оберіг стримував кулю ту захищав серце бійця. «Тому котильйон мав функцію оберегу. З одного боку — енергетичну, бо його виготовила жінка, яка кохає. А з іншого — стримував кулю», — розповідає етнографиня.
Ще одним українським оберегом є писанки. За словами Роксоляни Шимчук, під час Великодніх свят дівчина дарувала хлопцеві, який їй подобається, власноруч розписану писанку. «Це своєрідний оберіг і символ уваги», — зазначає вона.
А хлопці у відповідь не обливали дівчину з голови до ніг із відра, як оце зараз роблять у поливаний понеділок. Вони крапали трішки, аби росла гарною та здоровою. В деяких реґіонах до води могли додати парфуми і легенько хлюпали. «Вода на поливаний понеділок теж мала оберегову функцію. А ще до неї додавали певні приповідки з побажаннями», — каже експертка.
Що стосується теперішніх часів вона радить жінкам робити те, що їм до душі. Пасує вишити сорочку — вишивайте. Пасує виготовити котильйон — робіть. Робіть будь-що, що хочеться, вкладаючи туди свою любов. Бо любов — найпотужніший оберіг.
Як повідомляв «Міст», в Едмонтоні відкрили експозицію української вишивки.

Маріанна Попович, «Вголос»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply