Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 27, 2021

Яшар Фазилов мріє повернутися на батьківщину

Автор:

|

Листопад 21, 2021

|

Рубрика:

Яшар Фазилов мріє повернутися на батьківщину
Яшар Фазилов

Яшар Фазилов, кримський татарин із Сімферополя, мешкає у Львові уже восьмий рік. За його словами, коли приїхав до міста Лева, все було для нього трошки чужим: інша культура, традиції, релігія, мова. Однак зміг адаптуватися й інтегруватися. «Існує два поняття: інтеграція й асиміляція. Інтеграція залежить від тебе, якщо її досягнеш, станеш частиною цього суспільства. Асиміляція — небезпечна річ, бо її контролювати важко. Адже тут немає великого оточення з моєю рідною мовою, культурою, традиціями. Відповідно, можеш втратити свою ідентичність», — поділився чоловік.
Переїзд до Львова попервах вважав тимчасовим, сподіваючись на швидку розв’язку і деокупацію Криму. Тепер реалістичніше сприймає цей процес, однак вірить, що настане день, коли кримські татари повернуться на батьківщину.
У Сімферополі Яшар із дружиною працювали вчителями в гімназії. У березні 2014-го він паралельно працював фіксером для іноземних телеканалів. Працюючи з журналістами, часто бачив російських солдатів, зброю та техніку. Вже тоді було зрозуміло, що росіяни ведуть військову операцію зі захопленням півострова, і вона неминуча. «Зібралися з друзями й говорили, що треба виїжджати. Думав не про себе, а про дітей, хотів, аби вони жили у вільній державі, — згадує він. — Знав, що у Росії немає розвитку. Крім того, я б не зміг увесь час мовчати, в якийсь би момент «вибухнув». Крім того, вважаю, що мене «взяли на олівець», бо забагато бачив і знав. Ситуація ставала все напруженішою, тому вирішили відправити дітей у Хуст, до родичів дружини.
До Львова приїхав 2014 року разом із дружиною та двома доньками — 11 і 16 років. Майже відразу знайшов квартиру, яка припала до душі. Знайти роботу було важче. «Ми розіслали свої резюме, але роботи не було. Якось побачив в Інтернеті інформацію про фестиваль вуличної їжі. Жартома сказав дружині: «Будемо готувати плов». А вона сприйняла це серйозно», — поділився п. Фазилов.
Він знайшов для роботи великий казан, замовив спеції з Криму, орендував ятку. «Раніше готував плов лише для сім’ї чи друзів, та завдяки дружині вийшов на інший рівень. Було важко: треба було рано прокидатися, працювати, попри дощ, холод чи спеку від вогню. Але водночас це було дуже круто. Саме тоді з’явилося багато знайомств, соціальних контактів і підтримки», — пригадує татарин.
Саме під львівським «Арсеналом» Яшар збагнув, що життя в Криму залишилося в минулому, і треба творити його новий етап у Львові. А ця робота «поставила його на рейки».
У Криму п. Фазилов працював вчителем французької мови. А ще мав маленьку туристичну фірму, займався молодіжними проєктами міжкультурного обміну. Один із його проектів — дитячий франкомовний табір. Його фішка — з дітьми працювали носії мови.
У Львові вирішив зробити щось подібне. «2016 року ми зібрали 33 дітей в одну літню зміну в Карпатах. А вже 2017-го додали зимову зміну й організували табір у Франції. 2019 року проводили вже чотири зміни в Україні та Франції», — розповідає Яшар.
У Криму Яшар Фазилов розмовляв російською, але після переїзду у Львів вирішив принципово спілкуватися українською. Він розповідає, що навіть коли хтось звертається до нього російською, принципово не переходить на цю мову. «У Києві є багато російськомовних, і коли вони мене питають щось російською, я відповідаю українською. Був випадок, коли зателефонував батько дитини з Києва, щоб дізнатися про умови франкомовного табору. Він розмовляє російською, а я відповідаю українською. Наприкінці розмови він заговорив українською. Я, кримський татарин, «змусив» російськомовного українця говорити зі мною рідною мовою», — ділиться переселенець.
У Львові й області є вже достатньо велика спільнота кримських татар, які добре знають один одного, спілкуються, зустрічаються на свята та проводять спільні святкові молитви. «Два роки тому ми з товаришем, який у Дублянах (передмістя Львова. — Ред.) орендує дім із земельною ділянкою, організували святкування Курбан-байрам, купили і приготували баранів. Запросили на свято всіх знайомих, до речі, не лише кримських татар, зібрали близько 90 людей. Святкування вдалося дуже веселим і атмосферним», — розповідає Яшар.
Він каже, що кримці у Львові намагається збиратися у знакові для їхнього народу дати, зокрема, 18 травня, в день депортації кримськотатарського народу чи у день національного прапора 26 червня. «У Криму цього дня ми завжди підіймалися на гору Чатир-Даг, а тут якось зібрали велику компанію, найняли автобус і організували сходження на Говерлу. З того часу намагаємося підтримувати цю традицію», — розповідає п. Фазилов.
Він визнає, що на початках їх спільнота у Львові була більш активна та згрупована, а тепер кожен зосереджений на власній роботі й таких ініціатив, на жаль, стає менше.
Озираючись назад, на той період, коли йому довелося залишити Крим через російську окупацію, Яшар Фазилов проводить історичні паралелі. Адже його батькам колись також довелося покинути рідну землю не з власної волі. «Моїх батьків депортували з Криму. Мрія мого батька була повернутися додому. Він був відомим у Криму письменником, поетом і журналістом, перекладачем із кримськотатарської мови. Усе своє життя поклав на те, аби повернутися на рідну землю. Він повернувся, але через 20 років уже я сам змушений був виїхати. Це гібридна депортація, і мене це дуже бентежить», — сумує чоловік.
Виїхати з Криму Яшар пропонував і батькам. Однак тато сказав, що залишиться на рідної землі і, коли настане його час, хоче померти на батьківщині. Водночас батьки підтримали їх рішення забрати дітей і виїхати з окупованого півострова. «Мене дещо заспокоює те, що отримав благословення від батьків. Хоча досі думаю, що покинув свою малу батьківщину. Але кримські татари не змирилися з окупацією і роблять багато для возз’єднання Криму з материковою Україною. Я, можливо, маю менше волі для цього, ніж найактивніші члени нашої громади. Але заспокоює думка, що правильно виховую своїх дітей, крім того, я активний громадянин, роблю свою маленьку справу на своєму місці», — запевняє він.
А ще Яшар Фазилов переконаний, що Крим обов’язково повернеться в Україну. Недарма, останнім часом, серед кримських татар існує побажання, з нагоди якогось свята: «Наступного року в Бахчисараї». «Це маленька фраза, але вона має великий зміст, додає надії та впевненості, моральну підтримку. Ми туди повернемося. Як кажуть кримські татари: ми завжди повертаємося», — упевнений він.
Яшар Фазилов також переконаний, що велике значення має створення Україною, на законодавчому рівні Кримськотатарської національно-територіальної автономії. Це рішення сприяє зближенню двох народів, сприяє зростанню взаємоповаги та розуміння. «Ми маємо розуміти один одного. Українцям треба більше знати про Крим і кримськотатарський народ, про нашу кухню, наші звичаї та традиції. Що кримські татари — це не тільки чебуреки, а й відомі науковці, громадські діячі, аграрії та робітники. Я намагаюся донести цю інформацію до своїх знайомих і тішуся, що можу робити хоча б такі маленькі кроки на своєму рівні», — зауважує він.
Як повідомляв «Міст», оновлена резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй міститиме положення про Кримську платформу.

Галина Левченко, «Львівський портал»

About Author

Meest-Online