Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 16, 2021

Янголи-рятівниці на байках: історії волонтерок із «Мотодопомоги»

Автор:

|

Серпень 14, 2021

|

Рубрика:

Янголи-рятівниці на байках: історії волонтерок із «Мотодопомоги»
Дівчата з «Мотодопомоги»

Дівчата на мотоциклах — це гарно, круто та незвично. Дівчата на мотоциклах притягують погляд, дуже часто — здивований. Проте у Львові є дівчата, приїзд яких сприймається на рівні прильоту ангела-рятівника. Це — представниці громадської організації «Мотодопомога».

Юля Бородій
Юля водить мотоцикл другий рік. Якось вона поїхала на стадіон «Арена» поїздити. Туди ж приїхав і незнайомець. Побачив гарну дівчину, підійшов познайомитися. Розмова була звичною серед байкерів: що за байк, чи зручний, скільки палива споживає, як давно їздиш. В розмові з’ясувалося, що це Володимир «Вульф», котрий належить до «Мотодопомоги». Він і запросив дівчину приєднатися.
Кілька місяців Юля думала. Може, і вагалася б довше, аж раптом стала свідком аварії, в якій постраждав мотоцикліст. У постраждалого виявився відкритий перелом і дівчина дуже хотіла допомогти йому, але відчувала тільки свою безпорадність.
Так у громадській організації з’явилася перша дівчина на мотоциклі, яка, після ретельного навчання, почала виїжджати на дорожньо-транспортні пригоди (ДТП), аби надавати допомогу потерпілим. «Я прийшла і наступного дня потрапила на акцію «Безшоломник», у якій взяла участь», — згадує Юля.
Тоді члени «Мотодопомоги» разом із патрульною поліцією Львова оглядали вулиці та зупиняли водіїв двоколісного транспорту, які нехтували власною безпекою та не одягали шоломів. Більшість порушників були скутеристами.
А під час першого чергування Юлі на мотоциклі сталося три ДТП поспіль. І всі — в одній локації. «Це були ДТП з автомобілістами. В одному випадку постраждав пішохід. На щастя, більшість учасників ДТП відбулися легкими забоями. Тільки один отримав перелом», — говорить дівчина. Щоправда, на допомогу їй тоді приїхали ще п’ятеро учасників «Мотодопомоги».

Софія Старух
Софія осідлала «залізного коня» п’ять років тому. Зізнається, що завжди мала потребу допомагати людям. Шукала себе в «Червоному хресті». Але зрозуміла, що там не має можливості використати свою енергію вповні. Тому звернула увагу на пости «Мотодопомоги» у соціальній мережі. А одного дня на їхній сторінці з’явився пост, в якому писали, що шукають братів по духу, волонтерів, які також хочуть допомагати іншим. Дівчина озвалася на заклик, з нею поспілкувалися та запросили до організації.
Вперше допомогу на дорозі довелося надавати знайомому мотоциклісту з мотоклубу Lions MC Ukraine. «То було на Городоцькій. Я їхала додому і побачила що на дорозі лежить мотоцикл. Виявилося, що виїжджало авто і зачепило його. На цей виклик відреагувала майже вся команда «Мотодопомоги». І з клубу приїхали мотоциклісти», — згадує Софія своє «посвячення».
Зараз уже вона не шукає тих, хто потребує допомоги; такі ситуації, на жаль, трапляються на дорозі, коли їде у своїх справах. У неї завжди зі собою є аптечка й атрибути, які вказують, що це волонтер «Мотодопомоги». «Нещодавно трапилася ДТП на Зеленій, зіштовхнулися «рено» та КамАЗ. Я приїхала перша, ще не було ні поліції, ні «швидкої». Підійшла до водія, який витирав собі кров із обличчя, спитала, чи його не затиснуло, чи зможе вийти з авто. Оглянула, чи цілий. Перед «рено» був зім’ятий в пляцок, але водій, на щастя, не надто постраждав», — ділиться дівчина.
Постраждалого передали «швидкій». А волонтери «Мотодопомоги» взялися регулювати рух, тому що КамАЗ перекрив дорогу. Коли приїхала поліція, рятувальники роз’їхалися у своїх справах, потреби у їхній допомозі тут уже не було.

Євгенія Маркевич
Євгенія керує мотоциклом уже 13 років. Хоча такою технікою, якщо вірити родині, захоплюється з дитинства. Коли дівчині було п’ять-шість років, бабуся відвела її до цирку. Показували шоу з різними тваринами. Але увагу Ґені привернуло шоу мотоцикліста в кулі. Найбільше тоді вразив дитину момент, коли мотоцикл зупинився, водій зняв шолом і по плечах розсипалося довге волосся — за кермом байка виявилася дівчина.
«Бабця казала, що мені тварини не сподобалися, вони смерділи. А коли побачила мотоцикліста, то просто заціпеніла. І дорогою додому говорила тільки про ту дівчину-мотоцикліста», — розповідає юнка.
Проте заощаджувати гроші аби купити собі мотоцикла дівчина почала, коли вже завершила навчання у медінституті. До того ж працювала на двох роботах. Якось на вулиці повз неї проїхали два мотоцикли. Й її душа полинула за ними. Тут Євгенія збагнула, чого хоче — їздити на мотоциклі!
Довго обирала та добирала, вивчала, вчилася їздити, отримала посвідчення водія. І тут про це дізналася мама… Для неї це виявилося шоком. «Я купила собі омріяний мотоцикл. Мама про це дізналася за два тижні, й два місяці зі мною не спілкувалася, казала родичам, що у неї такої доньки, як Ґеня, вже нема», — згадує дівчина.
Крім найбільшого стажу мотоводіння, в Євгенії ще й дуже великий стаж надання медичної допомоги. Вона — лікарка. Надавала допомогу в умовах бойових дій. Її ніжні руки рятували життя бійців батальйону «Айдар», 95-ї окремої десантно-штурмової бригади та 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України (ЗСУ).
«Одного разу я зашивала бійця, а він мені каже: як це вам вдається, що мені зовсім не боляче?» — згадує вона.
Контракт зі ЗСУ закінчився, а потреба допомагати нікуди не зникла. Тому шукала, де б іще себе застосувати. Гортаючи стрічку у соціальній мережі, знайшла інформацію про «Мотодопомогу». Подумала, що це їй здалося. Але наступного разу ця ж інформація знову з’явилася в її стрічці новин. Відразу зателефонувала і спитала, де можна знайти цю організацію. «З того боку — павза. Питають: «У вас нічого не сталося?». Кажу: «Нічого не сталося. Я сама їжджу і хочу приєднатися», — так почалася діяльність Євгенії у «Мотодопомозі».
Схожі організації Євгенія бачила в інших містах і країнах. Зрештою, мотоциклісти на дорогах намагаються допомогти один одному. Це вважається добрим тоном — якщо байкер їде дорогою і бачить побратима по «залізному коню», який чомусь зупинився, то і він зупиняється і цікавиться, чи потрібна допомога. Допомогти можна будь-чим: порадою, номером телефону чи чимось іншим.
Дівчина згадує, як у довгій мандрівці на 1,7 тис. км пробила колесо. Це сталося у Вінницькій області, де Євгенія нікого не знала. Зателефонувала знайомому в Дніпро, той написав у чат про проблему. І відразу відгукнулися байкери з Вінниці: приїхали, поселили, нагодували, поміняли колесо. Дівчина оцінила їхню допомогу і схотіла так само допомагати іншим.
«2014 року я стала шукати таку організацію. Але прийшла війна і було не до того. Я пішла в добробат», — згадує «Леґенда». Співбесіду провели просто на заправці, куди під’їхали кожен на своєму мотоциклові, так Євгенія стала волонтеркою «Мотодопомоги».
Першу допомогу надавала не дуже вправному хлопцеві, який розвозив піцу на скутері. Його збило авто. Євгенія обробила садна та передала хлопця колегам зі «швидкої допомоги». Ще подумала, що такого просто випадку давно вже не мала.
Що ж до найважчого випадку у «Мотодопомозі», то дівчина назвала загибель бігуна під час півмарафону у Львові. «Він упав буквально за 3 м від мене. Ми, спільно з трьома службами медичної допомоги, здійснювали усі реанімаційні заходи. Але, на жаль, врятувати не змогли. Зупинка серця. Вже пізніше, аналізуючи свої дії, я згадала, що він, упавши, дуже сильно та глибоко розсік собі праву брову. Але крові майже не було», — зізналася дівчина.

Допомогти можна й без мотоцикла
І хоча організацію створювали як таку, що допомагає мотоциклістам, які потрапили у ДТП, та згодом почали надавати першу допомогу й у аваріях, де не було двоколісних, інколи учасники «Мотодопомоги» поспішають на допомогу буквально на своїх двох ногах.
Так, місце праці Олександри Садової, секретаря громадської організації «Мотодопомога», — в районі, де дуже часто стаються ДТП. Причина банальна — перевищення швидкості. «На виїзди вибігаю. Як тільки отримаю виклик і бачу, що це поряд, попереджаю керівництво та біжу. Моє керівництво з розумінням ставиться до цього», — каже вона.
За її словами, якщо в ДТП потрапляє мотоцикліст, то, віддавши потерпілого у руки лікарів «швидкої», вона залишається на місці, дочікується працівників поліції, евакуатора і завжди знає, де і в якому стані перебувають транспортні засіб і потерпілий. Адже їм обом потрібна допомога і після аварії.
Соломія Шумська зізналася, що їй доводилося вибігати на допомогу прямо зі занять. «Я прийшла на курси з англійської. Це було перше заняття. Тільки почалося і тут надходить виклик про ДТП, яке сталося поруч із тим місцем, де я є», — згадує дівчина.
Як повідомляв «Міст», байкери з усього світу приїхали до Львова.

Маріанна Попович, «Вголос»

About Author

Meest-Online