Новини для українців всього свту

Sunday, Jul. 25, 2021

Як змінилася якість шкільної освіти за рік на карантині

Автор:

|

Червень 22, 2021

|

Рубрика:

Як змінилася якість шкільної освіти за рік на карантині

Дистанційне навчання в умовах пандемії Covid-19 в Україні стало новою реальністю для сотень тисяч школярів, їхніх педагогів і батьків.

Різні школи — різний досвід
Ірина Дейнеко, мама семикласниці однієї з чернігівських шкіл, розповідає, що для їхньої родини дистанційна освіта пасує якнайкраще — немає потреби витрачати багато часу на школу, адже самостійно організовують час доньки, більше уваги приділяють тим напрямкам, які їй цікаві та будуть потрібні у майбутньому. «Але якщо батьки не переймаються, що і як вивчають їхні діти, то мені здається, що дистанційна освіта — це шлях у нікуди», — зазначає жінка.
Вона каже, що діти не обов’язково вмикають камери під час зв’язку з учителем — ніби й присутні на уроці, а самі займаються своїми справами. До того ж мають дуже велику спокусу знайти готові розв’язки завдань чи відповіді на тести — доступ до Інтернету це дозволяє. «Дистанційне навчання вимагає значної самодисципліни дітей і контролю з боку батьків. Тільки за таких умов може бути хоча б якийсь результат», — впевнена мама школярки.
А Яніна Тимошенко, директорка Центру професійного розвитку педагогічних працівників Чернігівської міської ради, вважає, що дистанційна освіта однозначно спричиняє втрати в знаннях школярів. «Але ми поступово зростали. Якщо окремі вчителі починали застосовувати цікаві методики, то намагалися цей досвід одразу поширювати в інших школах», — уточнює вона.
Чернігівські педагоги починали працювати через Viber, потім скористались платформою Google Sites, де для кожної школи створили сторінку. Потім користувалися програмами Zoom і Google-Meet.
Та все це — ініціативи самих учасників навчального процесу. Адже міністерські рекомендації з’явилися лише під час другої хвилі карантину. Вони передбачали проведення онлайн не менше 30 % уроків. А на рівні міста висунули вимоги до вчителів використовувати не менше 40 % власного контенту. «Найбільш підготовленими школи Чернігова виявилися до дистанційного навчання під час третьої хвилі карантину. У дітей з’явилося більше відповідальності та прийшло розуміння: якщо не працюєш, не матимеш гарного результату», — зауважує п. Тимошенко. За її словами, в школах завжди були діти, які старанно готувались до кожного уроку, але були й ті, хто лінувався. Перехід в онлайн цю тенденцію не змінив.
В кардинально інших умовах працювали учні й учителі однієї з приватних чернігівських шкіл, яка розпочала свою роботу 2017-го. Як розповіла Оксана Онищенко, вчителька історії цього навчального закладу, під час першого карантину щоб налагодити навчальний процес школі знадобилося буквально кілька днів,. «Вчителі працювали зі школи, кожен педагог — зі свого класу, без контакту, бо тут є інтерактивні дошки, екрани, можливості для запису відео, швидкісний Інтернет», — ділиться враженнями про роботу під час карантину педагогиня.
За її словами, в школі для дистанційного навчання одразу прописали правила роботи, яких потім намагалися дотримуватися. Для всіх учнів були обов’язкові вправи для очей і спеціальні руханки. «Так само ставили відсутність учнів, відмічали запізнення, але ж у нас класи до 15 учнів», — каже вчителька.
Викладачка історії бачить як позитивні, так і неґативні сторони в дистанційному навчанні. Насамперед у класі дітей можна краще залучити до роботи, одразу зрозуміла їхня реакція, з іншого боку — дистанційно кожен може спробувати самостійно зробити окреме завдання, тоді як у класі його б виконував один учень, користуючись інтерактивною дошкою, а інші йому допомагали.
«Дистанційне навчання вимагає дуже серйозної підготовки вчителя, тільки оригінальні, авторські завдання не дозволять дітям одразу знайти відповіді в Інтернеті, а примусять їх працювати. Потрібно тримати увагу школярів, постійно чимось їх зацікавлювати. А часові рамки уроку обмежені», — запевняє педагогиня.
У цій школі ведуть електронні журнали, в яких зосереджена вся інформація — від розкладу для класу, успішності, присутності учнів до надісланих кожним школярем домашніх завдань. Батьки мають відповідний застосунок на своїх телефонах, й отримують вичерпну інформацію про навчання їхньої дитини. Головний мінус від дистанційного навчання, вважає п. Оксана, це навантаження на зір, від чого потерпають і педагоги, й учні. Вона вважає, що на якості знань школярів дистанційне навчання суттєво не позначилося. Хоча зазначає, що перехід до нових тем відбувається обов’язково після повторення та закріплення вже пройденого матеріалу.

Доступ до якісних знань як ознака соціальної нерівності
Якщо в містах якість дистанційного навчання учнів визначалася їхньою здатністю до самоорганізації, рівнем фаховості педагогів і зацікавленістю батьків, то в сільській місцевості маємо абсолютно іншу картину через низький рівень доступу до якісного Інтернету та соціальну незахищеність багатьох родин.
Катерині Галюзі — 16 років, зараз вона навчається у Ніжинському фаховому коледжі за спеціальністю «комп’ютерна інженерія». Торік закінчила Конятинську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. Дівчина згадує, що коли їх відправили на карантин, то вчителі на папері видали перелік завдань, а учні мали їх виконати і передати до школи, після чого отримати нові завдання. «Це була більше самоосвіта. Адже ми розв’язували завдання та приносили в школу, де чергували вчителі. Якщо щось було незрозуміло, вони могли пояснити, проконсультувати», — згадує вона.
Крім цього, були рекомендації дивитися уроки з різних предметів, які демонстрували по телебаченню. Але Катерина зізнається, що ні вона, ні її однокласники ці телевізійні уроки не переглядали. Дівчина вважає, що навчання на карантині не позначилося на рівні її знань, оскільки успішно склала вступні іспити до коледжу та навчається безкоштовно, отримує стипендію. Вона впевнена: якщо працювати і докладати зусиль, то своєї мети можна досягти навіть в умовах значних обмежень.
Дуже мало педагогів, які працюють у сільській місцевості, готові відкрито говорити про те, як було організоване дистанційне навчання, оцінювати його якість. Насамперед, через ймовірні подальші проблеми з керівництвом шкіл. На питання про дистанційну освіту одна з вчительок розповіла анекдот: «Запитання до дітей: як розпочалося ваше віртуальне навчання?» Відповідь: «Нормально — ми заблокували вчительку!».
У селах діти часто не мають можливості брати участь у віртуальних заняттях через відсутність у них сучасних телефонів чи комп’ютерів. Зокрема, в Чернігівській області такі випадки не масові, але вони є в кожній школі.
Водночас є й приклади якісної організації віртуального навчання і навіть поступових інфраструктурних змін на рівні населеного пункту. Алла Роздерій, директорка Спаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів каже, що перша хвиля карантину була складною, але далі педагоги вдосконалювали свою методику та змінювали підходи. У школі наразі навчаються 63 учні з п’ятьох населених пунктів.
«Однією з проблем для нас є низька якість Інтернету, але зараз у селі провели кабельний Інтернет, багато родин учнів під’єдналися до нього, щоб уже в наступні хвилі карантину почуватися впевнено», — зазначає директорка. Однак в інших населених пунктах, діти з яких відвідують Спаську школу, ситуація зі зв’язком могла б бути кращою.
Керівниця освітнього закладу зауважує, що навесні минулого року спершу були паперові завдання, збір зошитів від учнів та їхнє розвезення «шкільним автобусом». Потім перейшли до завдань через Viber і онлайн уроків у Zoom. «Ми досягли 100 % присутності на уроках. Але дистанційне навчання не може замінити спілкування вчителя з класом — потрібно бачити очі дітей, відчувати атмосферу в класі, засвоюють вони матеріал чи ні», — наголошує п. Роздерій.
Вона каже, що дистанційне навчання дуже «розхолоджує» дітей, адже коли в класі невелика кількість учнів, дітям потрібно готуватися до кожного уроку, а так — можна списати чи ще якось схитрувати. Втім, є діти, які старанно працювали увесь карантин — їхні робочі зошити нічим не відрізняються від тих, які вони ведуть під час традиційних занять у школі.

Продовжимо тримати дистанцію?
На загальнодержавному рівні чиновники відзначають покращення якості дистанційного навчання. Державна служба якості освіти проводила спеціальні моніторинги (шляхом анонімного опитування здобувачів фахової вищої та передвищої освіти), останній з яких стосувався весняного семестру 2020/2021 навчального року. Згідно з результатами дослідження, більшість респондентів (65 %) позитивно оцінили як координацію (організацію) процесу навчання і якість надання освітніх послуг закладами, так і результати навчання. 8 % респондентів готові й далі навчатися дистанційно, а 42 % готові перейти на змішану очно-дистанційну освіту.
Сергій Горбачов, освітній омбудсмен України, зазначив, що карантин завдав відчутного удару по системі освіти, і це незаперечний факт. Але, за його словами, хоча мінуси від дистанційного навчання переважають, воно запровадило в шкільну освіту й позитивні зміни. Насамперед, неочікуване зростання компетенції вчителів, які були змушені опанувати нові технології та можливості для дистанційного навчання. Також нарешті з’явилося розуміння з боку батьків, що школа — це не «камера схову» для дітей і навчати їх справді важко.
Наразі Український центр оцінювання якості освіти проводить міжнародне дослідження якості освіти PISA (цикли 2018-го і 2021 року). Ці результати наочно продемонструють у динаміці, як саме змінилася якість навчання в українських школах за час карантину.
Як повідомляв «Міст», половина українців — проти дистанційного навчання через коронавірус.

Ірина Синельник, УНІАН

About Author

Meest-Online