Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 17, 2021

Як живе громада ассирійців на Чернігівщині

Автор:

|

Лютий 04, 2021

|

Рубрика:

Як живе громада ассирійців на Чернігівщині
Марина Арвахі

У Ніжині на Чернігівщині проживає приблизно сотня ассирійців — їхні пращури переселилися сюди з території Туреччини ще в часи російсько-турецької війни. А власну країну — Ассирію — цей народ втратив ще 26 століть тому.
Приїхавши до Ніжина, передусім іду в місцевий торговий комплекс. Тут працює 71-річний Борис Іонанов, справжній ассирієць. Борис Михайлович раніше викладав електротехніку в Ніжинському технічному училищі, а останні вісім років торгує. Тепер у нього — відпустка. «Книжку писав, сидів над паперами», — пояснює чоловік.
Раніше чоловік уклав тематичний ассирійсько-російський словник, став упорядником збірки «Ассирійські народні казки». Уже два роки працює над збіркою казок у перекладі на російську, бо нею спілкуються 95 % місцевих ассирійців. На російській виріс і Борис Михайлович. Але українською знає добре, вільно спілкується нею.
«Ассирійська належить до семітських мов, як і мова арабів та євреїв. Я її чув від бабусь і дідусів. Уже з батьками балакав нею не дуже. А зараз молодь ассирійську майже не вживає, хоча й розуміє», — каже чоловік.
Дід Бориса Іонанова приїхав до Ніжина 1915 року. «Наш народ проживав на територіях сучасних Туреччини, Ірану й Іраку. Християни серед мусульман. Тому в російсько-турецькій війні ми виступили на боці Російської імперії. За участь у війні Микола ІІ дозволив нам розселитися по імперії. В Україні, крім Ніжина, багато осіло в Прилуках і Києві», — каже п. Борис.
Борис Іонанов знайомить мене з 35-річною Мариною Арвахі — ассирійкою, як і її чоловік. У родині Марини намагаються берегти традиції. Свій шлюб із чоловіком вона організувала з дотриманням ассирійських звичаїв.
«Але ми й на рушник ставали, все ж в Україні живемо, — згадує жінка. — До речі, у нас на весіллях не кричать «гірко». Наречена весь час сидить. Може піднятися лише тоді, коли оголошують традиційний танець молодого й молодої та танок «сім кіл». Під час останнього гості танцюють сім кіл, а в руках тримають свічку — як оберіг. Хто став у коло, не може з нього вийти. Саме коло ведуть неодружені хлопці».
Мої нові знайомі розповідають про національну кухню. Приміром, на Різдво вони готують гарису — пшеничну кашу з м’ясом. Її варять 12 годин. «Майже весь час треба помішувати страву, щоб не підгоріла», — пояснює п. Борис.
До традиційних страв належить і долма в листі мати-й-мачухи. Начинка — як на голубці. До долми роблять підливу на молочній заквасці з часником. А на великі свята ассирійці збираються разом та забивають барана. «Був тут один майстер спорту з боксу, то він підставляв посудину під тушу й пив гарячу кров. Вірив, що це додасть сили, — каже Борис Михайлович. — Із барана готуємо суп, а ще смажимо м’ясо на вертелі просто на подвір’ї, ставимо на стіл горілку, їмо, п’ємо й танцюємо».
Йду до храму Іоана Богослова, яким опікується громада. Церква XVIII ст. ззовні — занедбана, але атмосферна. Її настоятель, о. Олег Расковалов, — ассирієць по матері. «Ми давно боролися, щоб нам дали якийсь храм у Ніжині. 2019-го отримали цей. Раніше тут був архів, — розповідає 55-річний о. Олег. — «Отче наш» читаємо мовою Ісуса Христа — арамейською (ассирійську мову вважають її діалектом. — Авт.). Почесне місце у храмі займає ікона Пресвятої Богородиці Ассирійської. Її нам подарувала співачка Ніна Матвієнко. У нашому храмі служить її син — о. Януарій».
Священник щасливий, що тепер ассирійці мають де зібратися на службу. Непокоїть його лиш одне — ассирійська молодь, як і загалом українська, не прагне ходити до церкви.
Зараз у світі налічується приблизно 3 млн ассирійців. Найбільше — в Ірані, США та Сирії. В Україні їх зо три тисячі. Лідери громад ассирійців у різних країнах заявляють, що хочуть мати свою автономію. Зокрема, такі заяви лунають від громад на півночі Ірану, в Туреччині, Іраку. «Звісно ж, хотілося би мати своє місце на планеті, — сумно усміхається п. Борис. — Але так просто землі ніхто не віддає. А до України звикли — тож тепер саме тут наша рідна земля».
Як повідомляв «Міст», знайшли Біблію, писані арамейською й ассирійською мовами.

Анна Балакир, «Експрес»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply