Новини для українців всього свту

Wednesday, Jul. 6, 2022

Як волонтери виготовляють енергетичні батончики

Автор:

|

Червень 15, 2022

|

Рубрика:

Як волонтери виготовляють енергетичні батончики
Віра й Олеся

Львів’янка Віра Попович — дизайнерка. Вона кохається у квітах і вирощує їх у великих кількостях. Але навіть гадки не мала, що буде разом із родиною проводити цілими днями на кухні, виготовляючи енергетичні батончики для українських бійців. Пані Віра згадує, коли розпочалося повномасштабне вторгнення Російської Федерації (РФ) до України, не могла знайти собі місця в хаті. Квіти ще не потребували її рук. Тому шукала чим зайняти голову і руки.

Очі бояться — руки роблять
Тож вона звернулася до знайомих волонтерок із громадської організації «Хенд Мейд» і спитала, чим може допомогти. Там відповіли: потрібні енергетичні батончики. «Ну треба, то й треба. Будемо робити», — вирішила волонтерка.
Зізнається, що ніколи раніше такого не робила. Перечитала в Інтернеті 50 способів виготовлення енергетичних батончиків і почала пробувати, що з того буде. До роботи залучила всіх, хто є вдома: чоловіка, доньку, зятя та шестирічного внука Данилка. Особливо процесом виготовлення зацікавився Данилко. Він іще став найпершим та найвимогливішим дегустатором і контролером якості.
Зробили спершу на маленькій бритванці, скуштували. І зробили знову, вже на великій бритванці. Отримали 60 батончиків. Аби всю масу, які запекли у пічці, порізати на однакового розміру батончики, чоловік п. Віри зробив мірну лінійку. Став різати ножем, але потім узяв до рук будівельного шпателю. Тепер батончики однакові, наче близнюки.
Що ж стосується рецептів, то їх змінювали та вдосконалювали. Олеся Бойко, подруга п. Віри, яка приєдналася до виготовлення батончиків для українських захисників, згадує, що на початках вони мали більше журавлини, яка доволі дорога. Крім того, у рецептах була курага, а вона теж не дешева. Тоді вирішили пропорційно збільшити кількість фініків. «Щоразу куштували, аби була кислинка. Клали туди курагу, фініки, журавлину, насіння соняшника, горіхи, мед і вівсянку», — розповідають свій рецепт виготовлення енергетичних батончиків волонтерки.
Звертали увагу, аби було і смачно, і цим можна було наїстися за один раз. Адже хлопці, які перебувають на передовій, куховарити часу не мають. Їм аби розпихати це по кишенях і закинути щось у шлунок, коли той нагадає про те, що вже час їсти.
Складники для батончиків закуповували за свої кошти. Перша партія складала 1,5 тис. штук. Жінка зізнається, що передала їх усі на Львівську волонтерську кухню. І вже там їх розподіляли. Найбільше, звісно, скеровували до 24-ї окремої механізованої бригади й 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Бо це ж — львівські. Проте п. Віра пригадує, як до неї звернулися з Харкова з проханням дати й їм цих батончиків, бо вони такого ніколи ще не куштували. «Буває так, що військові просять одяг та амуніцію. А з харчів — батончики та вареники», — кажуть волонтерки.
Згадуючи початки роботи три місяці тому, п. Віра зізнається, що найважче було добре вимішати суміш. Вимішували ложкою, боліли руки та плечі. Так минув тиждень. «Вимішували ми з чоловіком по черзі. А одного разу попросили зробити це зятя. Він став, ложку двічі занурив і каже: то щось дуже важко. Схопив телефон, перебалакав, сів у автівку, поїхав і привіз спеціальну мішалку, яку використовують на підприємствах, де готують багато їжі», — згадує волонтерка. Відтак працювати стало легше та веселіше. Спробували долучити до процесу й електричну м’ясорубку. Але згодом вирішили, що звичайна ручна меле краще.

Пароль: «Для армії»
З часом попит на батончики від українських військових зростав. А ресурси родини залишалися такими ж, як і були. За день вдавалося зробити приблизно 300 батончиків. «Тоді я написала у Facebook: хто не знає, куди дівати свою тривожну енергію, ходіть до нас», — розповідає п. Віра.
Відтоді помешкання родини перетворилося на своєрідну штаб-квартиру координації тих, хто виготовляє енергетичні батончики. Люди брали рецепт, розпитували, вчилися. А потім готували ці батончики у себе вдома і звозили коробки з готовими до помешкання родини Віри Попович.
Крім того, небайдужі приносили продукти до батончиків і навіть давали кошти для купівлі необхідного. Горіхи та мед люди виділяли з власних запасів: хтось має горіхи вдома, хтось — пасіку. А ось сухофрукти доводиться купувати.
Так, волонтерка Надія Солодуха виділила три мішки вівсяних пластівців. Коли їх привезли до хати, здавалося, що їх вистачить дуже надовго. Проте волонтери швидко поробили з них батончики. Володимир Пінчук виділив меду. «Через мене, мабуть, пройшли тонни меду», — сміється п. Віра.
Волонтери також переказують одні одному місця, де можна купити дешевше. А також сповіщають так званий пароль, який треба сказати, щоб зробили суттєву знижку. Хоча цей пароль, здається, знають усі, хто допомагає українським військовим підрозділам. «Ми тут пекли батончики та нарізали. Потім несли до сусідки, яка кожен батончик загортала у харчову плівку. Це така марудна справа — загорнути акуратно. Інша сусідка бере і вдома робить. Загалом у нас є шість родин, які беруть складники, роблять у себе вдома, а потім привозять до мене готові», — каже волонтерка.
Під час виготовлення батончиків стаються й різні казуси: кухонне спорядження, не пристосоване до таких навантажень, просто ламається. Також треба потовкти горіхи, відділити курагу, фініки та чорнослив від кісточок. «Ми робили вдома в Устини Сороки, то в неї згоріла духовка. У Роксани Лемик поламався кухонний комбайн. Тепер кожен плід кураги розрізаємо навпіл, аби не потрапила кісточка, щоб уберегти м’ясорубку. Устина аж мозолі на руках натерла, як відділяла кісточки від чорносливу», — каже п. Олеся.
І вимагає від мене постукати по дереву аби спорядження не ламалося. Усі троє — Роксоляна Лемик, Устина Сорока й Олеся Бойко — викладають у львівських навчальних закладах. А у вільний від пар час виготовляють батончики.
Звісно, волонтерки отримують і подяки від бійців. Хлопці розповідають, що як тільки коробка приходить до них, то від моменту розпакування до моменту «вже нема» минає п’ять-десять хвилин. Хапають і ховають: їстимуть тоді, коли перебуватимуть у шанцях на передовій.
Як повідомляв «Міст», волонтери об’єднують і відбудовують Україну.

Маріанна Попович, «Вголос»

About Author

Meest-Online