Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 28, 2021

Як у НУШ борються з булінгом

Автор:

|

Жовтень 26, 2021

|

Рубрика:

Як у НУШ борються з булінгом

Уже більше двох років поняття булінгу існує в Україні на законодавчому рівні, хоч у суспільстві таке явище було завжди. Зараз українські суди штрафують як учителів, які цькують дітей, так і батьків учнів, які знущаються з однокласників чи вчителів. Водночас формат Нової української школи (НУШ), який впроваджують в освітніх закладах, свідчить про те, що булінг необхідно попереджати, а Міністерство освіти та науки (МОН) України створило конкретний механізм дії у таких випадках.

Як ми перестали боятися говорити про явище
Про випадки булінгу ще доволі недавно воліли не розповідати. Адміністрації школи та батьки часто замовчували такі речі, хибно вважаючи цькування школярів частиною навчального та виховного процесу. Водночас цькування школярами один одного не вважали великою проблемою. «Вони це переростуть», «Ти ж хлопчик, дай здачу», «Не звертай увагу» — таку реакцію часто чули учні як від батьків, так і вчителів. То ж не дивно, що діти воліли приховувати і тримати в собі усі образи та випадки цькування.
Сприймати всерйоз таке явище, як булінг, в українських школах почали не так давно. 2019-го поняття булінгу закріпили законодавчо в Кодексі про адміністративні правопорушення. А це означає, що у разі доведення факту булінгу в школі, винуватець може отримати покарання — штраф до 3,4 тис. грн або громадські роботи.
Крім цього, модель здорової школи, яку активно впроваджують в освітніх закладах, свідчить про те, що цькування треба намагатися попередити профілактичними методами. Принаймні, те, що про булінг уже почали говорити у школах як про щось справжнє, — вже важливий крок у боротьбі з цим явищем.
«Якщо раніше замовчували і боялися говорити про булінг, то зараз є механізм боротьби з цим явищем, і ним можна користуватися. Тепер батьки вже не бояться звертатися із скаргами у школу, поліцію. Якщо раніше вони знали, що це закінчиться нічим, то зараз є чіткий механізм дій і є відповідальність за це», — розповідає Роман Бондаренко, юрист громадської організації «Батьки SOS».

Що робимо, щоб над дітьми не знущалися
Закон України «Про освіту» визначає булінг як «дії учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».
Відповідно до дослідження ЮНІСЕФ, 67 % дітей в Україні у віці від 11 до 17 років зустрічалися з проблемою булінгу, і з них 48 % дітей нікому не розповідали про такі випадки. В основному, дітей цькують за зовнішній вигляд, за те, як і що вони говорять, і за те, що думають не так, як інші.
Уже кілька років в українських школах триває реформа НУШ, з 1 вересня ц. р. новації стартували вуже в п’ятих класах. Для школярів змінюється не лише навчальна програма чи шкільне меню, а й сам процес навчання та спілкування. Згідно з рекомендаціями МОН, учителі на виховних годинах мають наголошувати на профілактиці булінгу та звертати увагу на права людини.
Для класів, які уже працюють в умовах НУШ, розробили практичні матеріали для вчителів, в яких вказали, як проводити уроки з протидії боулінгу й як поводитися в таких ситуаціях. І всі ці речі активно застосовують у школах, вони дають результати.
Завдяки реформі НУШ в українських школах роблять акцент саме на запобіганні цькуванню. Перегляди тематичних фільмів, профілактичні бесіди, робота з психологами — будь-яка метода має значення.
У львівській школі № 7 за багато років не було жодного підтвердженого випадку булінгу або знущання над дітьми. Світлана Конькова, директорка навчального закладу, вважає, що такого результату вдалося досягти саме завдяки роботі на випередження. Завдяки реформі НУШ і співпраці з фахівцями школі вдається знаходити правильний підхід до булінгу.
«Маємо свою систему запобігання булінгу. Ще три роки тому ми з вчителями почали співпрацювати з тренерами зі Швейцарії, і проводили тренінги щодо ненасильницького спілкування для вчителів, учнів і батьків. Це не про те, щоб бути овечкою і терпіти, а про те, щоб уміти висловлювати свої думки, побажання, почуття та допомогти іншій людині прийняти адекватне рішення», — розповідає директорка школи.
Торік у школі провели «Тиждень протидії булінгу» — подібні акції відбулися і в інших школах Львова. Діти переглядали соціальні ролики та фільми про цькування і разом із учителями обговорювали їх. Потім школярі зняли власне відео про кібербулінг — цькування через соціальні мережі. Завдяки таким активностям діти почали розуміти не лише те, що булінг — це погано, але й як можна захиститися від цькування.
«Ми постійно про це говоримо, це закладено у цінності школи, що дитина є на головному місці, що у будь-якій конфліктній ситуації дорослий має пам’ятати, що він дорослий, а дитина, що б вона не робила, — таки дитина. І з таким самим підходом ми працюємо з дітьми, розповідаючи їм, що всі є рівними і мають однакові права, ніхто не може бути приниженим за будь-який вчинок чи зовнішній вигляд. Але якщо такий випадок виявляють, ми проводимо або індивідуальні бесіди, або спілкування у присутності двох сторін. Здебільшого, ми завжди приходимо до порозуміння», — ділиться досвідом п. Конькова.

Як вчимося на власних помилках
Звісно, що наразі не всім школам вдається повністю уникати ситуацій із цькуванням. Утім навіть якщо у школі виявляють такий випадок, важливо не замовчувати його, а вирішити конфлікт та зробити висновок.
У травні ц. р. в одній зі шкіл Львова виявили факт знущання вчительки над першокласниками. Мама учня написала допис у Facebook, в якому повідомила, що вчителька часто кричала на її сина та била його в обличчя. Після цього знайшлися батьки й інших учнів, які підтвердили, що ця вчителька уже не раз дозволяла собі підіймати руку на школярів. У школі провели службове розслідування, спершу вчительці оголосили догану, а потім і звільнили.
«Діти такого віку не можуть дурити, можуть не все розповісти, але якщо з ними розмовляти щиро, вони скажуть правду. У нас було три сім’ї, які звернулись зі скаргами щодо цієї вчительки під час розслідування. Ми повірили батькам і дітям, й я вирішив звільнити вчительку, адже з її боку не пролунало жодних пояснень чи виправдань. Вона просто пішла на лікарняне і відмовилася щось пояснити», — розповів Петро Петринка, директор школи.
За його словами, загалом випадки булінгу у його школі трапляються нечасто. Після історії з вчителькою, яка била першокласників, з учителями і учнями провели профілактичні бесіди. «Ми постійно працюємо над цим. Інформуємо і дітей, і батьків, що якщо є якісь випадки приниження дитини, потрібно терміново повідомляти дирекцію школи», — запевняє п. Петринка.

Як виявляємо і караємо винних
Випадки булінгу розслідує не лише адміністрація школи, а й поліція. Якщо такі випадки доводять провину вчителя, його може покарати суд. Якщо ж цькування відбувається з боку учня, то карають батьків. «Зараз є порядок реагування на випадок булінгу, затверджений МОН, є понад 1 тис. судових справ про булінг. Є певний порядок дій: якщо надходить якась скарга про булінг, упродовж доби директор повідомляє поліцію та збирає спеціальну комісію, яка протягом десяти днів має або підтвердити або спростувати випадок булінгу. Якщо випадок підтвердився, поліція передає справу до суду», — пояснює механізм дії при виявленню булінгу п. Бондаренко.
Впродовж 2020-2021 навчального року суди на Львівщині винесли 19 постанов щодо булінгу. У шести випадках винних покарали штрафом, в інших справи закривали: або конфлікт вичерпувався, або ж факт булінгу залишався недоведеним.
Нерідко батьки, чиї діти стали жертвами цькування, розповідають про такі випадки у соціальних мережах або ж напряму звертаються до журналістів. Популярна у Facebook група «Батьки SOS» налічує понад 200 тис. учасників. Батьки щодня повідомляють про різні ненормальні на їхню думку випадки у школах, у т. ч. про булінг. Роман Бондаренко вважає, що публічність може допомогти вирішити конфліктну ситуацію, але не у всіх випадках.
«Батьки повинні насамперед звертатися до директора школи. Якщо він не реагує, то можуть звернутися до управління освіти та до поліції. Чому батьки пишуть у соцмережах? Бо це дає розголос ситуації — тоді і директор, й управління освіти починають реагувати і змушують діяти механізм протидії булінгу. Публічність — це прискорювач для того, щоб люди виконували свої посадові обов’язки. Не обов’язково висвітлювати публічно кожен випадок булінгу, бо ситуації є різні. Якщо адміністрація школи реагує належним чином, тоді у публічності немає потреби. Але коли є така ситуація, коли директорка ображала дітей через зовнішній вигляд і не вважала свою поведінку булінгом, тут публічність допомагає суспільству побачити, що така поведінка не нормальна і що це справжній булінг», — каже правник.
Як повідомляв «Міст», на Львівщині за булінг вчителька піде під суд.

Катерина Родак, Zaxid.net

About Author

Meest-Online