Новини для українців всього свту

Tuesday, Apr. 13, 2021

Українська студентка рік волонтерила в Гондурасі

Автор:

|

Березень 01, 2021

|

Рубрика:

Українська студентка рік волонтерила в Гондурасі
Марта Дідула

Марті Дідулі — 22 роки. Нещодавно повернулася з християнських місій у Гондурасі. Там провела майже рік. 11 місяців викликів, буднів поруч із людьми, які щодня борються за виживання. Саме там, каже дівчина, життя неймовірно крихке, а щастя безумовне.
Спершу юнка не планувала волонтерити у організації «Дім серця». «Я не розуміла, що вони роблять, бо вони фактично лише мають своїх друзів, з якими спілкуються, і нічого особливого, ніякої матеріальної допомоги на відбудову шкіл. Нічого особливого, як мені здавалося тоді», — розповідає вона.
Втім за рік уже готувалася до поїздки в Гондурас саме як волонтерка цієї організації. Взяла академічну відпустку в Українському католицькому університеті, де здобуває фах соціального працівника. Навчання — на павзу і дві доби дороги в найбідніший район Тегусігальпи. Батьки відпустили, хоча й дуже хвилювалися.
«Я тоді був у якійсь амнезії, бо до кінця не розумів, про що йдеться. А власне щодо відпустили чи не відпустили, то це вже був той випадок, коли я не мав відчуття, що можу не відпустити», — пригадує Петро Дідула, батько волонтерки.
Марта — одна із п’яти дітей родини Дідул. Усі подорожують чимало. Лише вона побувала в майже двох десятках країн. Втім така не надто безпечна подорож мала глибоке християнське підґрунтя — саме це і заспокоювало батьків. «Тобто це не лише поїхав і повернувся. Це пов’язано з твоєю вірою, з твоїм «так» для Бога. Це дуже важливо, щоб збагнути, чому ми як батьки не могли її зупиняти», — додає батько.
Контраст гондураських реалій інколи доводив Марту до сліз. «Я багато плакала, але в перший тиждень. Це був час, коли я була справді вражена стражданнями, які там є, бідністю і тим, із чим мені прийдеться жити рік. Діти часом не мають що їсти, школи на дуже-дуже низькому рівні і нема такого поняття як сім’я. Вони працюють, продаючи щось на вулиці. Можуть прибирати, можуть прати одяг комусь. Тобто це зовсім інша реальність», — ділиться юнка.
Важко далася й акліматизація. Шалена спека, без кондиціонерів, адже стиль життя у спільноті мав бути максимально наближеним до того, як живуть тамтешні люди. Там Марта перехворіла коронавірусом. Ще й мала гарячку Денге, яку підхопила через укус комара.
«Загалом хвороба Денге — доволі серйозна, від неї можна вмерти, але за умови, якщо ти справді не їдеш до лікарні. Ввечері мене почали боліти суглоби, вранці прокинулась, а мене вже була температура понад 39 градусів за Цельсієм і ми одразу ж поїхали в лікарню, мене одразу ушпиталили», — продовжує розповідь дівчина.
Утім борола недуги і душевні кризи, здобуваючи щось значно цінніше. «Щодня я зустрічалася з дітьми і з людьми, котрі, розкриваючи свою історію, давали мені зовсім інше бачення світу. Найбільше, мабуть, мене вразило, як такі бідні люди можуть бути такими щасливими водночас», — зазначає юнка.
Як повідомляв «Міст», волонтерка з Австрії отримала медаль за любов до України.

Зореслава Губар, Zaxid.net

About Author

Meest-Online