Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 18, 2021

Прокурор п’ять місяців боронив Донецьке летовище

Автор:

|

Листопад 05, 2015

|

Рубрика:

Прокурор п’ять місяців боронив Донецьке летовище

Максим Грищук

Максим Грищук — львівський прокурор, котрий добровільно пішов воювати у зону проведення антитерористичної операції (АТО). Рік чоловік прослужив у Збройних силах (ЗСУ), із них п’ять місяців захищав Донецький аеропорт.
З 2013 року Максим працює у міській прокуратурі Львова, займається справами неповнолітніх. Рішення стати добровольцем він прийняв ще тоді, коли анексували Крим. У квітні 2014-го чоловік пішов у військкомат, але першого разу його заяву загубили. Вдруге прокурор з’явився на порозі комісаріату вже в серпні під час відпустки. «У мене дитина росте і рано чи пізно вона підросте і запитає, а де ти був, чи що робив, коли в нас у країні була війна. У мене просто не буде відповіді, я не хотів би ховати очі», — розповідає прокурор-кіборг.
З кінця серпня 2014 року Максим почав готуватися на Яворівському полігоні. Каже, тоді всім давали стару та жахливу форму, й усі його побратими за «різношерстністю» одягу нагадували швидше ополченців, ніж військових ЗСУ. Прокурор зізнається, що його кевларовий шолом і бронежилет купували за кошти працівників міської прокуратури.
Про те, що пліч-о-пліч із новобранцями займається прокурор, ніхто навіть не здогадувався. Коли дізналися — не повірили. «Кажуть: а чого ти пішов? — Та добровільно пішов! — Та ні, там щось не те, там якась, певно, люстрація і ти від люстрації косиш. Ти, мабуть, хабарі великі брав. Довго мені не вірили», — зізнається п. Грищук.
Після двох місяців навчання на полігоні чоловік потрапляє в саме пекло — Донецьке летовище. Він не служив до того у армії і ніколи не користувався автоматом. Максим — пластун, тому гори, мапи й уміння орієнтуватися на місцевості допомогли вижити. Для нього Донецький аеропорт — значно більше, ніж поле битви. «Спочатку стояли, бо справді тримали околиці Донецька. Це був як стратегічний об’єкт, аби російські вантажні літаки туди не сідали. Коли розбомбили злітну смугу, вже тримали як висоту, а пізніше це стало символом. Ми не могли втратити і відступитися від нього», — згадує п. Грищук.
У чоловіка росте двоє донечок. Найменшій — лише три місяці, та він мріє про сина. Коли прокурора називають кіборгом, він сміється, каже, що, якби знали окупанти, хто ж насправді охороняє аеропорт, — здивувалися б. «Усі боялися. Хто каже, що не боявся, той обманює, адже страх — це нормальний захист організму. Страшно було, коли першого разу обстріляли. У мене трусилися ноги і забивало дихання, хапав повітря, як риба», — розповідає прокурор.
Максим Грищук додому повернувся лише нещодавно. Його дружина весь цей час навіть не здогадувалася, що чоловік захищав летовище. Коли чоловік вирішив піти добровольцем, відреагувала, як усі жінки. «Була проти, бо страшно. А потім, коли емоції відійшли, вже подумала й якось так нормально сприйняла», — згадує Вікторія Грищук. Прокурора-кіборга представили до державної нагороди «За мужність», та він скромно каже, що герої насправді ті, кого вже немає поруч.

Ірина Папірник, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply