Новини для українців всього свту

Monday, Mar. 8, 2021

«Про політику з рідними не говоримо — це небезпечно для них»

Автор:

|

Січень 19, 2021

|

Рубрика:

«Про політику з рідними не говоримо — це небезпечно для них»
У Кремлі вже озвучили свої плани

Кримськотатарське подружжя Абдурахмана та Ферає Іслямових із трьома малими дітьми переїхало на Львівщину у буремний 2014 рік, коли Росія окупувала Кримський півострів. Довелося покинути свій дім, рідних, друзів та все нажите майно, тільки щоб не опинитися знову під ярмом Москви. Забрали зі собою лише чотири торби, переважно з дитячими речами.
«Ми вагалися, чи переїжджати. Адже дружина була на останньому місяці вагітності. Та нам сказали, що пізніше виїхати буде вже неможливо. Тому наважилися, — розповідає глава родини. — Думали їхати у Новоолексіївку в Херсонській області, там мешкають наші родичі, і це недалеко від Криму. У Дрогобичі жив шваґро, також запрошував до себе».
Небажання жити під окупаційною владою Росії для кримських татар — принципова позиція. Вони добре пам’ятають усі кривди, завдані радянською імперією, а особливо 1944 рік, коли за наказом Сталіна їх вивозили з Криму у товарних вагонах. Тоді депортували понад 200 тис. кримських татар (фактично все населення).
«Найважче було покидати маму, сестру та чотирьох братів. Був страх перед невідомим, але неприйняття того, що тоді відбувалося у Криму, було дужчим. Зокрема, обурював так званий референдум під дулами автоматів, куди нас, корінний народ, навіть не запросили», — розповідає п. Іслямов.
Сім’я вирішила їхати на Дрогобиччину, до с. Раневичі. Волонтери знайшли їм житло, допомогли з одягом та їжею. «Сільські жінки несли курей, яйця, городину, все, що могло б знадобитися нам попервах, — згадує Абдурахман Іслямов. — Через вісім днів після нашого приїзду дружина народила четверту дитину, сина Фікрета».
Найбільші труднощі виникали з розумінням місцевої говірки. Приїжджі кримські татари на півострові, крім рідної мови, розмовляли російською, тому не відразу схоплювали усе, що їм казали місцеві. Зараз п. Іслямов чудово розмовляє українською, для нього це була принципова позиція — опанувати державну мову.
«Як тільки приїхали, були неприємні моменти, пов’язані з мовою. Один селянин питав, чому ми не розмовляємо українською? Я тоді подумав: «Ми ж тільки приїхали, ще не на­вчилися». А потім з’ясувалося, що батьки цього чоловіка колись приїхали до Дрогобича на роботу з Росії, тобто він сам росіянин за походженням. Але більшість людей запевняли: розмовляйте, як вам зручно, жодних проблем!».
Глава родини брався за будь-яку роботу, лишень би щось заробити. Згодом разом зі шваґром відкрили у Трускавці чебуречну. І досі успішно займаються цією справою. Зі Раневичів Іслямови перебралися до Дрогобича, адже старшому синові треба було йти до школи.
Поселилися у трикімнатній квартирі. Зараз сім’я збільшилася ще на двох малюків. Загалом подружжя виховує шестеро діточок — 13-річного сина Ісу, 11-річну доньку Таснім, ще двох синів — дев’яти і шести років Делявера та Фікрета, та двох найменшеньких донечок Латіфу та Сафію. Одній три рочки, другій — три місяці.
В оселі Іслямових панують лад і затишок, який створює дружина Ферає. «Кримськотатарська жінка бере на себе основний тягар із організації побуту. Біля плити я головна! Смажити чебуреки, як на роботі, вдома він не може. Так у нас не заведено», — пояснює господиня дому.
На кухні — апетитні аромати, адже готували традиційні кримськотатарські страви. Найчастіше п. Іслямова готує їжу з борошна, те, що раніше варила у Криму. Це чебуреки, манти, кубете (м’ясний пиріг із листкового тіста, готується з м’ясом чи фаршем, також може бути з картоплею чи гарбузом).
Під час карантину, як і більшості підприємцям, родині Іслямових довелося закрити чебуречну, головне джерело їхніх прибутків. Тому вони дуже сподіваються, що ситуація не повториться.
За шість років проживання далеко від дому Абдурахман Іслямов лише раз відвідав тимчасово окуповану Автономну Республіку Крим (АРК), коли померла його мама. «Навідуватися туди є небезпечно. Поїхав на півострів за українським паспортом і по ньому повернувся. Останнім часом не наважуюся їздити на півострів», — пояснює він.
З рідними п. Іслямов спілкується у соціальних мережах, Viber, WhatsApp. Але розмови на політичні теми — табу. «Нашого сусіда забрали, бо він по телефону своїм родичам на Путіна щось наговорив. Тоді мій брат сказав: на політичні теми не будемо розмов­ляти», — пояснює кримський татарин. Основну інформацію переселенці отримують від одноплемінників, котрі приїжджають сюди, і тоді спокійно можуть розповісти, про те, що відбувається в АРК.
Серед тих, кого недавно заарештували, є чоловік, з котрим Абдурахман навчався в медресе. «Вадим Бектемиров дуже спокійний та розсудливий чоловік, — пояснює мій співрозмовник. — Його затримали, як і багатьох інших невинних татар, за причетність до начебто терористичної організації «Хізб ут-Тахрір». Коли півострів був в Україні, не було ні терактів, ні терористів, ні розстрілів учнів у школах. Це все з’явилося вже після окупації».
«Росіяни внесли у перелік терористичної літератури 2 тис. (!) найменувань книжок. У кожного татарина вони є — молитовники, дитячі абетки, які вчать, як читати Коран. Отже, кожного татарина за російськими законами можна звинуватити у тероризмі та екстремізмі», — обурюється п. Іслямов.
Він також є імамом в громадські організації «Іхсан-Щирість». Разом із однодумцями заснували культурний центр, куди на навчання та молитви ходить 20 кримськотатарських сімей, що живуть у Дрогобичі.
Як повідомляв «Міст», окупанти жорстоко побили дружину і доньку політв’язня.

Тетяна Метик, «Високий Замок»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply