Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 4, 2022

Мапу України вишивали 70 майстринь

Автор:

|

Вересень 22, 2022

|

Рубрика:

Мапу України вишивали 70 майстринь
Ольга Петлюк

Торік вишиту мапу України 70 майстринь створили за три місяці. Проєкт організувала Ольга Петлюк, дизайнерка прикрас із Вінниці. Цього року вона вирішила повторити ініціативу. Тепер майстрині вишивають дві мапи: одна буде екпозиційною, другу продадуть на аукціоні. «Кілька років тому майстрині вишивали мапу України. Її так і не зшили. Організаторка зібрала всі фрагменти. Потім захворіла, а тоді ще щось у неї трапилося. Учасниці хотіли допомогти, але вона казала: я сама. Усе обіцяла, а потім перестала виходити на зв’язок. У професійних чатах учасниці того проєкту бідкалися, що «нашу Україну так і не зшили». Коли цю тему знову обговорювали, я набралася сміливості написати: «Дівчата, годі скиглити! Зробімо нову мапу», — розповідає п. Петлюк. 2021-го вона запустила всеукраїнський проєкт «Арт Меп Юкрейн».
«Україна вишита є — і хрестиком, і гладдю. Але в такому форматі, як у нас, ще не було. Майстрині вишивають на окремих квадратах, які потім зшиваємо. Використовуємо сучасні матеріали та техніки, — поділися п. Ольга. — Мапа, яку зробили торік, побувала в різних куточках України: її показували у Вінниці, Миколаєві, Хмельницькому, Чернівцях, Львові, Павлограді, Первомайську, Полтаві, Коломиї, Луцьку, Дніпрі. Після презентації в Житомирі один дядько написав: «Хочу й собі таку». Та ми мапу не продаємо, бо стала експозиційною. Планували зберігати її в Острозькій академії — одному з перших вищих навчальних закладів у Європі. Але поки що не склалося. Зараз вона лежить під склом у наших партнерів — крамниці «Кафізма» в Чернівцях».
Цього року 70 майстринь знову взялися вишивати мапу нашої держави, щоб продемонструвати єдність українців. Кожна учасниця проєкту вишиває фрагмент 10 х 10 см. «Хочемо показати, що заради спільної мети можемо творити разом, що вишивка не залишилася жити в минулих віках, а продовжує розвиватися. І що в нас є круті майстри. Спершу взялися за одну мапу. А потім зрозуміли: потрібна й друга. Її продамо на аукціоні, а гроші перекажемо на підтримку Збройних сил України. Макет для обох мап — один. Але кожна учасниця вишиває те, що хоче. Тому мапи будуть різними. Маємо два фрагменти з маками. У майстрині з Чернівців він червоного кольору. Кожну пелюстку вишивала окремо на дротовій основі. Потім елементи об’єднувала в одну квітку. Стебло зробила на дротику. А в Іри з Київської області, яка зараз на заході Україні, маки пласкіші. Вишивала їх паєтками, ракурс обрала інший.
Щоб не було повторів, майстрині обговорюють свої роботи у спеціальному чаті. Там також бронюють таємні послання — написи, які будуть зашиті під вишивкою. «Хтось із дівчат запропонував вишити фразу: «Русскій воєнний корабель іди на х**». Одна з учасниць дуже обурилася: «Як це, матюки? Така світла робота!» А я дозволяю зараз вишивати нецензурні слова. Ця фраза стала слоганом, що тримає нас укупі, не дає розслабитися. Ці слова вже є історичною деталлю. Без них не бачу мапи».
Одна з учасниць вишиває на своєму фрагменті портрет Зеленського. «Дехто реагував: «Давайте без політики». Сприймаю це через призму історії. Нормально, що вона хоче показати нашого лідера. Інша майстриня вишила чорний фрагмент зі Смертю з довгими пальцями. Вона в чорній мантії, під якою повно черепів, що тягнуться до візочка з дитиною. А на задньому фоні — розбомблені будівлі. Коли дивишся на цей фрагмент — мурашки по всьому тілу. Від болю, страху та захвату. Коли мій чоловік розпаковував цей фрагмент у прямому етері, всі дівчата плакали», — згадує жінка.
Для таємного послання багато майстринь хотіли вишити «Доброго вечора, ми з України». Але взяла та, яка перша це запропонувала. Решта учасниць використали цитати із творів Тараса Шевченка та Ліни Костенко. На мапі їх не видно, бо зовні будуть зашиті. Але потім створимо цю мапу в електронному вигляді. І таємні послання накладемо на макет.
Майстринь, які вишивали першу мапу, Ольга шукала через соціальну мережу. Цього року їм насамперед пропонувала долучитися до роботи. «Але багато людей переїхали, а матеріалів для вишивки не мали. Потім у соцмережах писала, скількох ще людей не вистачає. Хто перший відгукнувся, того і брала. Охочих було більше, ніж місць. Досі пишуть: «Якщо звільниться місце, візьміть мене», — каже п. Оля.
Виникає багато непередбачуваних ситуацій. Бо не знати, куди бамкне наступного разу. Були випадки, що учасниці потрібно було терміново зібрати речі й виїжджати з міста. Тоді доводилося шукати заміну, організаторка писала знайомим майстрам, які швидко могли впоратися з роботою. Іншій учасниці не вдалося впоратися зі завданням, бо її чоловік пішов на війну. Вона так хвилювалася, що рук підняти не могла. Довелося шукати іншу учасницю. «Написала Наталії Нечипоренко — професіоналці, яка круті роботи виконує. Потрібний фрагмент вона вишила за п’ять днів», — згадує вона.
Ольга Петлюк — хімік за освітою. 2016-го разом із чоловіком Віктором заснувала бренд прикрас «ОліВік». «Через війну зараз тимчасово живу в Німеччині. Боялася, що з-за кордону не зможу організувати роботу над мапою України. Але чоловік підтримує. Отримує посилки з фрагментами, потім пересилає їх мені, — розповідає жінка. — За кордоном побачила, що серед європейців одиниці займаються гендмейдом. Там це цінують і готові платити великі гроші. Але асортименту в крамницях немає. Матеріали, які там продають, це те, що в Україні було шість років тому», — пояснює вона.
Як повідомляв «Міст», український бренд створив вишиванку з Bayraktar.

Наталія Соколан, «Газета по-українськи»

About Author

Meest-Online