Новини для українців всього свту

Saturday, Apr. 17, 2021

«Мамо, а я піду у перший клас?»

Автор:

|

Березень 26, 2021

|

Рубрика:

«Мамо, а я піду у перший клас?»

На календарі — весна, отже, залишилося всього лише пів року до 1 вересня. Для батьків, чиї діти досягли шести- чи семирічного віку, настав дуже відповідальний час: одні вирішують, чи посилати шестирічну дитину до школи цього року, чи ще рік зачекати, інші переймаються тим, що ще потрібно зробити, аби краще підготувати дитину до нового життя, треті — і тим, і тим.
«Ми вже записалися до школи, — розповідає п. Галина, мама Оксанки, якій виповнилося сім років. — Торік довго думали і таки вирішили ще рік походити до садочку. Передусім дався взнаки карантин: у садочок дитина не ходила, в логопеда заняття не завершила, у школі занять із підготовки не було та й ситуація була незрозумілою — будуть заняття у школі, чи діти вчитимуться онлайн».
У п. Наталі двоє старших дітей — донька-студентка і син-старшокласник. Найменшій, Насті, у червні виповниться шість. Проте жінка каже, що ще думає, чи віддавати доньку до школи з вересня. На думку мами, Настя доволі непогано дає собі раду з навчанням, добре усно лічить, знає літери, хоч інколи їх плутає, але непосидюча, робить те, що хоче. Старші діти пішли до школи в шість років, однак враження різняться. «Старшій доньці навчання давалося доволі легко, хоча були й нюанси, — згадує мама. — А от сина я б зараз точно в шість років не віддала до школи, бо йому було важко зосередитися на уроках, було чимало зауважень через поведінку, домашні завдання треба було виконувати під наглядом. Із одного боку, не хочу красти в молодшої доньки рік дитинства, нехай ще побавиться, бо школа — зовсім інший ритм. Але з іншого боку, чи через рік буде їй цікаво у першому класі? Бабуся каже, що краще не чекати, бо потім іще 12 років учитися. Я ж вважаю, що треба подумати, чи зможе і чи захоче дитина ті 12 років учитися».
Даринці шість років виповниться у серпні, проте мама вже записала її до школи. «Так, ми йдемо у перший клас. Донька вже майже не відвідує садочок, каже, що там нецікаво. Допомагає бабуся, яка багато займається з нею. Двічі на тиждень Даринка залюбки ходить на підготовчі заняття: читання, письмо, математика, англійська, виконує домашні завдання. Тож навіщо чекати?» — питає п. Вікторія.
Сашкові шість виповнилося в січні, проте його мама каже, що у перший клас сина не записуватиме. «Я вже маю першокласницю: донька Юля у вересні розпочала навчання в неповні сім років. І хоч усі запевняли, що навчання тепер — це забава, майже садочок, я цього не відчула. Тільки перші два тижні не було домашніх завдань. Учителька переконана, що вони вкрай необхідні, більшість батьків також такої думки. Зрештою, я також погодилася, адже на вивчення певної літери відвели по одному уроку читання і письма. Якщо дитина до школи не знала букв і не вміла їх писати, то на самих уроках не навчиться, мусить вправлятися вдома», — розповідає п. Світлана.
Про те, чи готова ваша дитина до школи, варто говорити не з огляду на її вік, а розглядати це питання комплексно, радить Ірина Харченко, практична психологиня. Адже ця готовність дуже різнопланова: фізична, етична, психологічна, розумова.
Фізична готовність (ріст, вага, розвиток дрібної моторики тощо) — це здатність дитини витримувати певні фізичні навантаження. Тут є чимало критеріїв. Батькам найпростіше зорієнтуватися в цьому за простим, так званим філіппінським, тестом: попросіть дитину дотягнутися правою рукою через маківку до лівого вуха, якщо рука ще закоротка — варто почекати зі школою.
Добре якщо дитина може читати, лічити і писати, однак тепер цього не вимагають. Важливо, аби вона вміла будувати нескладні міркування, висновки, задавати запитання, могла переказати нескладний текст, знайти схожості та відмінності, об’єднати предмети в групи, мати уявлення про довкілля, про професії. Це розумова готовність.
Ще важливішою є психологічна готовність — загальна налаштованість, настрій, бажання йти до школи, самоорганізованість, зосередженість, контроль над емоціями, здатність утримувати увагу впродовж 15-20 хвилин, навички комунікації, уміння приймати рішення, орієнтуватися в просторі та часі. Важливими є й навички самообслуговування — самостійно одягнутися, скласти течку.
Етична готовність передбачає передусім розуміння правил поведінки та бажання їх дотримуватися. «Є чимало тестів для визначення готовності дитини до школи. Вони не тільки покажуть, чи готові ваша донька або син до цього, а й допоможуть визначити, які ділянки треба «підтягнути», — радить психологиня.
Зараз чимало настільних ігор є доброю альтернативою комп’ютера, телефону, планшета й усіх інших медійних речей, які останнім часом усе більше привертають увагу дітей. Таке гаяння часу подібне до спорту — той же азарт, дух суперництва, прагнення до перемоги і чітко визначені правила гри. Дитина може приміряти на себе будь-яку роль — активний учасник, справедливий суддя. Для цього не треба багато місця. Тож гарно провести час за грою можна де завгодно, за будь-яких погодних умов, а водночас це буде доброю підготовкою до школи.
«Які навички розвивають настільні ігри? — Увагу і посидючість. Ці навички дуже знадобляться дитині в шкільному віці, особливо в перші роки. Якщо часто бавитися з дитиною в настільні ігри, то невдовзі вона зможе стати зосередженою на грі (як і на будь-якому іншому занятті) близько 25 хвилин. Такі ігри розвивають і особистісні, і соціальні навички — прагнення до мети, вміння правильно висловити свою точку зору, продумувати ходи наперед, працювати в команді, передбачати поведінку суперників, бажання перемагати, а також міркувати про те, як домогтися бажаного результату й учитися на власному досвіді. В процесі гри дитина навчиться гідно приймати як перемогу, так і поразку. Крім того, це тренує фізичні здібності, швидкість реакції, спритність, логіку, пам’ять, фантазію, уяву тощо (залежно від різновиду гри), а також розвиває стратегічне мислення. Всі ми помічали, що найкраще розібратися в якій-небудь темі — це спробувати в доступній формі пояснити її комусь. Американські вчені довели, що розумові операції найкраще відбуваються в голові дитини (втім, як і дорослого) тоді, коли вони пояснюють свій механізм дії. Тут дуже важливим є правильний підхід батьків — під час гри потрібно ставити дитині щонайбільше навідних запитань на кшталт «а чому ти зробив саме так». Відповідаючи на них, дитина буде аналізувати і розбиратися в причинно-наслідкових зв’язках», — пояснює Ірина Харченко.
Натомість комп’ютер, планшет або телефон лише збуджують нервову систему, внаслідок чого у дитини появляється аґресивний настрій, вона стає більш дратівливою, у неї знижується рівень концентрації уваги, що неґативно впливає на розвиток і навчання загалом.
«Книжки в дошкільному віці діти рідко коли читають самі. Але всім батькам рекомендую читати книжки дітям щодня. Це розвиває мовлення, уяву та мислення дитини. Якщо дитина чує більше маму (яка читає книжку), ніж дивиться мультфільми, то мовлення в неї значно краще, чіткіше, словниковий запас більший, ніж у дитини, яка багато часу проводить за ґаджетами!» — наголошує психологиня.
Як повідомляв «Міст», київські школярі щоранку співатимуть гімн.

Ольга Хворостовська, «Львівська пошта»

About Author

Meest-Online