Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 24, 2021

Яких ротацій можна чекати у теперішній Зе-владі

Автор:

|

Вересень 03, 2021

|

Рубрика:

Яких ротацій можна чекати у теперішній Зе-владі

Жоден український президент не проводив настільки часто зміни в уряді, як Володимир Зеленський. Зараз зміну голови «Нафтобазу» в обхід процедур оскаржують у суді, конкурс на посаду нового глави Спеціалізованої антикорупційної прокуратури опинився в глухому куті, а голову Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) ніяк не вдається усунути. До слова, ретельну чистку рядів спостерігали хіба за часів Сталіна та Путіна.

Жага змін
На початку каденції таку пристрасть п. Зеленського пояснювали бажанням провести масову ротацію старих кадрів, замінивши їх на своїх висуванців. Потім необхідність ротації чиновників різного рівня арґументували хибністю перших призначень через недосвідченість президента. А коли лава запасних студії «Квартал-95» вичерпалася — труднощами вибору в умовах кадрового голоду. Та, як визнав Денис Шмигаль, прем’єр-міністр України, проблема радше в дефіциті стресостійких професіоналів, які наважаться зв’язатися зі Зе-владою.
Проте часта заміна чиновників на місцях на тлі доволі млявої ротації вищого ранґу демонструє, що у пріоритеті — окозамилювання на нижчому рівні. Бо саме від роботи Зе-команди в громадах залежить рівень прихильності електорату до глави держави. Тож не треба дивуватися, що за два роки президентства Зеленського змінилося вже по п’ять (Миколаївська, Закарпатська, Київська) голів обласних державних адміністрацій (ОДА). А в деяких навіть і по шість (Сумська, Черкаська, Кіровоградська) чи сім (Івано-Франківська) — і це далеко не кінець. Але такий розмах діяльності не лише змушує замислитися про доцільність цих дій. Є ще одна важлива деталь —посада голови ОДА непроста. Щоб показати результати роботи, чиновнику потрібен певний час, щоб увійти в курс справ. Потрібен час і на саму роботу, й ротації в турборежимі цьому явно не сприяють. Звісно, бувають випадки, коли необхідно реагувати миттєво, бо ставленик глави держави несподівано виявляється фігурантом корупційного скандалу. Як-от голова Кіровоградської ОДА Андрій Балонь, якого в червні 2020-го затримали за вимагання хабара в 1,8 млн грн. Проте у більшості випадків усе ж ідеться про перманентний переділ сфер впливу як на місцях, так і в оточенні президента. Але якби йому насправді йшлося про чистоту рядів і професіоналів у своїй команді, він уже спочатку набагато ретельніше дбав би про дослідження «історії успіху» тих, кого призначає та, вочевидь, давно позбувся б токсичних персонажів зі свого оточення, на кшталт фігуранта гучної корупційної справи Олега Татарова.

Велика чистка
Та нарешті президенту вдалося позбутися Арсена Авакова, колишнього міністра внутрішніх справ України. Тепер він замається зачисткою аваківської спадщини. Близьких до колишнього беззмінного міністра людей поступово витісняють із органів влади, розформовують і його суперміністерство. Першою з-під контролю відомства вийде Національна гвардія (НГУ). Її планують перепідпорядкувати безпосередньо президенту. Законопроєкт уже давно готовий, а «Слуги народу» (СН) із його радістю приймуть. Давид Арахамія, керівник парламентської фракції СН, зізнався, що ідея забрати НГУ і ще низку структур з-під підпорядкування Міністерства внутрішніх справ (МВС) з’явилася давно, але п. Аваков завжди виступав проти. Але немає Авакова, немає і перешкод. Приблизно такою ж є структура підпорядкування Росгвардії безпосередньо президенту Російської Федерації (РФ).
Наступні після НГУ на вихід із міністерства — державні міґраційна і прикордонна служби. А щодо цього думає новий міністр Денис Монастирський? Та, власне, нічого. Адже йому дозволили привести на позиції заступників кількох своїх людей. А ось близького до Арсена Авакова заступника міністра Антона Геращенка з посади прибрали. Пішов у відставку і ще один член аваківської команди — керівник столичної поліції Андрій Крищенко. Бо хто контролює Київ, той контролює приблизно все в українських реаліях.
За людьми п. Авакова пішли не лише працівники МВС. У відставці опинився і Руслан Хомчак, головнокомандувач Збройних сил України. У нього був давній конфлікт із міністром оборони Андрієм Тараном. Стосунки між ними були настільки погані, що вони навіть не віталися, а спілкувалися тільки на офіційних заходах. Генерал Таран оголошував догану генералу Хомчаку, а той подавав на міністра до суду.
Ще наприкінці 2020 року були готові звільнити одночасно і Хомчака, і Тарана, але тоді до цього не дійшло — категорично проти відставки головнокомандуючого ЗСУ був знову ж таки Арсен Аваков. Тепер його немає, немає завад.
Правда, формально генерал Хомчак залишається в команді президента, як і з п. Аваковим, із ним ніхто не спалював мости демонстративно. Ба більше, йому навіть нову посаду дали — першого заступника секретаря Ради національної безпеки й оборони (РНБО). Раніше це називали почесним засланням. Але тепер відомство набрало ваги і сил — це улюблений орган президента, тому про Руслана Хомчака ми ще почуємо. Реально РНБО стала могутньою противагою іншим органам влади, причому здатним приймати рішення без особливої метушні з юридичними формальностями.
Особливо завзято зачистку кадрів п. Авакова, що почалася по всій країні, проводять у його рідній Харківській області. НАБУ вручило підозру у хабарництві Артуру Товмасяну, голові Харківської обласної ради, якого вважають креатурою екс-міністра. Служба безпеки України (СБУ) провела облаву на членів обласного осередку партії «Національний корпус», яку також пов’язують із Арсеном Аваковим. Крім цього, хитається крісло і під Андрієм Рубелем, керівником головного управління Національної поліції в Харківській області, призначеним п. Аваковим.

Хто ще на вихід?
Утім, кадрові ротації торкнулися не лише людей Арсена Авакова, особливо в оборонному блоці. Позбулися своїх посад і троє заступників міністра оборони, троє заступників глави СБУ, керівник Служби зовнішньої розвідки та командувач Об’єднаних сил.
Андрій Таран, швидше за все, свого опонента Руслана Хомчака пересидить недовго. Міністр оборони — перший на вихід із уряду вже на вересневих засіданнях Верховної Ради (ВРУ). «Слуги народу» в кулуарних розмовах зазначають, що це вже питання нібито вирішене. Запитань до генерала Тарана накопичилося справді багато. Тут і відсутність будь-яких структурних реформ в оборонному відомстві, і, найбільш кричуще, повністю провалене виконання державного оборонного замовлення 2020-го і 2021 року, про що волають навіть у лавах СН. До того ж Андрій Таран — ще й найбільш мовчазний міністр оборони останніх років, який не дав жодного самостійного інтерв’ю чи прес-конференції.
Також претендентами на виліт з Кабінету Міністрів України називають Олега Уруського, віцепрем’єра та міністра з питань стратегічних галузей промисловості, а також Олександра Ткаченка, міністра культури. Й якщо стосовно першого підстави очевидні — те ж державне оборонне замовлення та провали в ракетній програмі, то претензії до другого — ні. Мабуть, громадськість не все знає.
А ось прем’єру Денису Шмигалю, схоже, нічого не загрожує. Його відставка означає заміну всього уряду, що провести, як і раніше, дуже складно. Хіба що восени доведеться в терміновому порядку шукати відповідального за тарифні провали. Тоді й главою уряду можуть пожертвувати. Тим більше, що серед претендентів на його місце вже розгорнулася справжня PR-битва: на арену вийшли перший віцепрем’єр Олексій Любченко і міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов. Їхні сили тільки здаються нерівними, насправді вони мають могутніх покровителів.

Попутники та партнери
Однак не лише з урядом доведеться незабаром розбиратися Зе-владі. Тим більше, що її опоненти демонструють здатність до об’єднання. Дмитро Разумков, голова ВРУ, який, як і раніше, не хоче йти в ногу з Офісом президента України (ОПУ), демонструє знаки підтримки Віталія Кличка, міського голови Києва, у якого, як писав «Міст», тривають проблеми у взаєминах із ОПУ. Мера столиці сприймають як можливого суперника на майбутніх президентських виборах. А від самостійної гри п. Разумкова хоча і втомилися, проте змушені з нею рахуватися, зважаючи на особливу роль спікера парламенту.
Наприкінці липня ц. р. Дмитро Разумков з’явився на Українському муніципальному форумі в Одесі, організатором якого виступила Асоціація міст України, яку очолює Віталій Кличко. Водночас відбулося спільне засідання президії Конґресу місцевих і реґіональних влад при президентові України та Національної ради реформ, в якому узяв участь Володимир Зеленський. Та голова ВРУ віддав перевагу форуму п. Кличка, хоча Конґрес створили саме як альтернативу Асоціації міст України.
Однак навряд чи можна говорити про повноцінний союз між Дмитром Разумковим і Віталієм Кличком, швидше — про тактичний, вони попутники. Це одна версія, а друга — те, що ця політична пара може доповнити сильні сторони один одного і непогано зіграти на чергових виборах.
Як повідомляв «Міст», в українському уряді відбулася ротація трьох міністрів.

До слова
Коли верстався номер, Антон Геращенко, який у 2019-2021 рр. був заступником міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, тепер став радником нового міністра Дениса Монастирського. Натомість про звільнення з посади повідомив Андрій Рубель, начальник Головного управління Національної поліції в Харківській області.

About Author

Meest-Online