Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 27, 2021

Уряд прагне контролювати Інтернет, парламент — проти

Автор:

|

Січень 31, 2021

|

Рубрика:

Уряд прагне контролювати Інтернет, парламент — проти

У Міністерстві цифрової трансформації України оприлюднили плани, приречені на спротив.

«Необхідність дій»
Гульсанна Мамедієва, керівниця Директорату європейської інтеграції Міністерства цифрової трансформації України, минулого тижня повідомила, що у відомстві планують створити регулятора безпеки в Інтернеті». Вона пояснила, що той, зокрема, «повинен мати повноваження і можливості для блокування і видалення контенту».
А також уточнила: «Жодна з країн ще не створила для цього нормативної бази. У Росії, наприклад, за безпекою в Інтернеті стежить Федеральна служба з нагляду в сфері зв’язку, інформаційних технологій і масових комунікацій. Але якщо його основні функції — контроль і нагляд у галузі засобів масової інформації, електронних і масових комунікацій, інформаційних технологій і зв’язку та контроль за відповідністю обробки особистих даних, то нова регуляторна модель в Україні передбачає необхідність активних дій (зокрема, блокування або видалення контенту) для запобігання терористичного контенту та контенту, що пропаґує сексуальну експлуатацію та насильство над дітьми. Україна вже розробляє нові регуляторні підходи для подолання загроз у мережі спільно з Великою Британією, Австралією та Німеччиною».
Натомість Олександр Федієнко, заступник голови парламентського комітету з питань цифрової трансформації, заявив: «Я особисто проти будь-якого регулювання в Інтернеті, тому що Інтернет — вільна мережа. Вона — не приналежність якоїсь країни. У більшості випадках агрегатори, які завантажують контент, навіть не перебувають на території України. Країна, на мою думку, не має права втручатися в роботу Інтернету. Можуть бути певні правила щодо операторів, але ми не повинні правила накладати на Інтернет, ми повинні виховувати суспільство».

«Зазіхає на права»
Навряд чи лише депутат Федієнко опиратиметься блокуванню й видалення контенту. Коли 2017-го у Верховній Раді України (ВРУ) зареєстрували законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері», який передбачає узаконити тимчасове блокування доступу до інформаційних ресурсів і сервісів в Інтернеті за рішенням не лише суду, а й прокурора, слідчого та Ради національної безпеки й оборони (РНБО), то проти нього протестували Валерія Лутковська, тодішня уповноважена ВРУ з прав людини, керівники Української Гельсінської спілки з прав людини та «Харківської правозахисної групи».
Вони твердили, що блокування сайтів зазіхає на права людини, підриває саму суть права на свободу вираження поглядів і суперечить ст. 34 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Натомість ініціатори блокування пояснили, що виконують рішення РНБО про персональні санкції, яке зобов’язує народних депутатів розробити та впровадити механізм блокування інформаційного ресурсу операторами та провайдерами через телекомунікаційні й інформаційно-телекомунікаційні мережі.
У громадській організації Detector.media констатували: «Прихильники блокувань стверджують, що це допоможе протидіяти російській пропаґанді в рамках інформаційної війни. Правозахисники наголошують, що блокування є незаконними та суперечать як українському законодавству, так і вимогам міжнародних правозахисних документів, а механізм, який для пропонують для блокувань, відкриває можливості для практично безконтрольної цензури Інтернету».

«Тиранія»
Зокрема, Євген Захаров, директор «Харківської правозахисної групи», занепокоївся, що закон дозволить блокувати й ті вебсайти, на яких обговорюють чи критикують дії влади. А Оксана Романюк, виконавча директорка Інституту масової інформації, застерегла: «Це тиранія у чистому вигляді. Адже не всі слідчі чи прокурори, які ухвалюватимуть рішення про блокування сайтів без рішення суду, є компетентними у питаннях медіа та свободи слова. В Україні почнеться масове блокування всеукраїнських «неугодних» сайтів, які критикують владу».
Інтернет-асоціація України також заявила, що блокування сайтів «перетворює незалежну і демократичну України на поліційну державу». І нагадала, що «в інтернетному середовищі немає технологічної можливості досягнення абсолютного блокування інтернетних ресурсів, про що незаперечно свідчить досвід авторитарних країн, де такі новації впровадили».
2018 року громадські організації «Платформа прав людини», «Лабораторія цифрової безпеки», «Центр інформації про права людини» та «Кримська правозахисна група» та представництво Freedom House в Україні створили «коаліцію «За вільний Інтернет», щоб протистояти блокуванню вебсайтів і регулюванню Інтернету без врахування принципу верховенства права. Зокрема, запровадженому 2017-го президентським указом блокуванню російських сайтів — учасників інформаційної війни проти України.
Коаліція запевняла, що це «суперечить ратифікованим Україною й обов’язковим до виконання міжнародно-правовим актам — Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакту про громадянські та політичні права та Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод». Відтак парламентський комітет рекомендував доопрацювати законопроєкт, який викликав спротив.
Дмитро Тимчук, один із його авторів, тодішній депутат парламенту, дивувався: «Люди, які волають, що Україна «програє в інформаційній війні» і «безсила перед кіберзагрозами», за найменшої спроби виправити ситуацію, не змінюючи тембру голосу, починають голосити про «диктатуру» й «утиск свободи слова».
Спротив викликав і зареєстрований торік у парламенті законопроєкт «Про медіа». Зокрема, Національна спілка журналістів України заявила: «Законопроєкт передбачає можливість блокування в Інтернеті будь-кого за будь-які дописи, навіть якщо це не засоби масової інформації (ЗМІ) і тому фактично не підпадає під компетенцію Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, а також можливість скасування реєстрації медіа на підставі дуже широко сформульованих причин, що може призвести до заборони всього змісту ЗМІ на невизначений час. Це є непропорційним заходом обмеження права на свободу вираження, який можуть використовувати як інструмент цензури».

«Де скоро будемо?»
Натомість Ольга Герасим’юк, голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України, заявила: «Інформаційна війна посилюється, набуває нових форм. Декому потрібно, щоб держава не могла давати відсіч дезінформації та пропаґандистським хвилям, які перешкоджають суспільству нормально жити і йти обраним шляхом».
І наголосила: «Вже сьогодні усе життя, вся інформація, в т. ч. війна, перемістилися в онлайн, й онлайн має виключну та недоторканну позицію порівняно з радіо та телебаченням — на нього регуляція ніяк не поширюється! І тому всі справжні свої наміри та дії, що не враховують закон, медіа перемістили саме туди».
«Чинний закон ніяк не регулює онлайн-медіа, і це не відповідає жодним вимогам інформаційної безпеки в умовах війни. А тим часом основним джерелом інформації для громадян все більше стає Інтернет, соціальні мережі, а зовсім не телебачення і не радіо у тому вигляді, в якому воно є. Це дуже відрізняє нас від значної більшості європейських держав, де онлайн регулюють — і часом жорстко!», — наполягає п. Герасим’юк
А щодо блокування блогерів чи цілих ресурсів вона пояснила: «Якщо блогер, наприклад, фрілансер-журналіст, не зареєстрований, порушуватиме закон, то є відповідні правоохоронні органи, а не Національна рада. А що стосується онлайн-видань, то в розділі про порушення та покарання (якщо вже говорити про це) дуже ретельно прописано, які саме порушення є легкими, а які — значними чи грубими. Відповідно до цього й визначене застосування заходів щодо них. Грубі — це, до прикладу, розпалювання ворожнечі чи заклики до війни. І так, за них мають карати суворо, без знижок. А уявімо, що це лише штраф, як пропонують деякі «критики». І тепер згадаймо — які космічні гроші на пропаґанду є у ворога, і що їм наш штраф».
«Ми сьогодні, до речі, не маємо права закривати медіа просто рішенням Нацради. Якщо медіа системно не усуває порушення, подаємо до суду, та ці подання зависають у судах на роки. І тепер уявіть, де ми скоро будемо в жорсткій інформаційній війні з такою реформою? — поскаржилася чиновниця. — А щодо згаданого проєкту ми маємо підтримку Ради Європи, яка активно допомагала та підтримувала цю роботу; підтримку Європейського Союзу, що нещодавно висловився з надією на розгляд законопроєкту в першому читанні; посольства Німеччини, Канади, Швеції висловили свої сподівання».
Раніше «Міст» розповідав про правила поведінки священників в Інтернеті.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply