Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 27, 2021

Теперішній український уряд — прохідний двір

Автор:

|

Листопад 21, 2021

|

Рубрика:

Теперішній український уряд — прохідний двір
Олександр Ткаченко

Олександр Ткаченко, міністр культури й інформаційної політики України, написав заяву про відставку, бо вона була неминучою.

Образили ігноруванням
11 листопада він заявив у Facebook, що «написав заяву про відставку». Пояснив, що «передостанньою краплею», за словами міністра, стала для нього сума коштів на сферу культури в проєкті державного бюджету на 2022 рік — 10 022 974 грн (на 6,68 % менше, ніж на 2021 рік). 20 жовтня він протестував: «Цифра, на яку ми у міністерстві розраховували, має бути більшою. І викинути з програми на наступний рік половину запланованого ми не можемо».
А «останньою краплею» для Ткаченка було для нього ухвалене 10 листопада без погодження з ним рішення уряду відокремити Державну аґенцію України з питань кіно (Держкіно) від Міністерства культури, про яке він дізнався постфактум у відрядженні на сесії генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі (Франція). «Це як забрати у компанії транспортний відділ і передати його в управління раді директорів. Такі стиль і підходи щодо управління процесами мене дивують — не мій концепт та цінності», — обурився п. Ткаченко.
Тож Олег Савичук, аналітик Центру спільних дій, зауважив: «Ухвалили відповідне рішення, навіть не повідомивши про це Ткаченка. Абсолютно ймовірно, що це його образило як міністра, як людину, яка відповідальна за формування політики у сфері культури, що його не повідомляють як міністра про те, що збираються ухвалити такі рішення». З ним погодилася Ірина Подоляк, ексзаступниця міністра культури: «Коли у такий абсолютно непристойний спосіб уряд за відсутності міністра в Києві вирішує знову реструктуризувати міністерство — це абсолютно непристойна історія».

Не про кіно
Водночас вона пояснила: «Ця історія однозначно не про кіно. Це історія про державні ресурси, про кошти платників податків і про можливість ними розпоряджатися без зайвих додаткових ланок. Таких, як, наприклад, міністерство. Тому це про владу і про доступ до ресурсів».
«Культура мало цікавила владну верхівку тоді, коли в культурі не було грошей. А тепер, коли трошки з’явилися гроші, наприклад, Український культурний фонд із кількома сотнями мільйонів, Держкіно почало фінансувати виробництво фільмів, що теж — кілька сотень мільйонів гривень, то з’явилася потреба цими грошима безпосередньо управляти без зайвих лап, адже не є новиною, що всі важливі для країни рішення насправді ухвалюють не в уряді, не в міністерстві, а в Офісі президента (ОПУ)», — уточнила п. Подоляк.
Своєю чергою, Віктор Таран, голова Центру політичних студій та аналітики «Ейдос», дійшов такого висновку: «Ткаченку набридло бути міністром, який не може розв’язувати питання, — всі його ініціативи не знайшли підтримки у Верховній Раді й уряді. Відбулася класична бюрократична війна за повноваження й сфери впливу. Команда Зеленського вирішила поставити на найцікавіші напрямки, які курують кіноринок, своїх менеджерів для того, щоб повністю ними управляти».
Натомість Пилип Іллєнко, колишній голова Держкіно, заспокоїв співгромадян: «Те, що Мінкульт втратив контроль над Держкіно, щонайменше, непогано. Бо покращує комунікацію між урядом і Держкіно, в якій відомство культури дуже часто було ланкою, яка не обов’язково була потрібною. І це подовжувало й ускладнювало всі бюрократичні процедури, тому Державна аґенція України з питань кіно не могла надіслати якийсь документ на розгляд уряду без проходження цього документу через Міністерство культури. І це завжди була проблемою».

«Питання вирішене»
Але не виключено, що насправді п. Ткаченко попросився у відставку, щоб залишити свою посаду «з високо піднятою головою», а не приниженим, бо демісія була неминучою. Один із депутатів пропрезидентської парламентської фракції «Слуга народу» (СН) ще 1 вересня розповідав Тетяні Матяш, редакторці новин порталу «Лівий берег»: «Питання зі звільненням Ткаченка вирішене. Його заступник Карандєєв дуже потужний. А у Ткаченка багато «зашкварів». Плюс проблеми особисто з керівником ОПУ Андрієм Єрмаком. Наша фракція — неоднорідна. Є багато тих, кого Ткаченко включив у список. От вони і кажуть, що його відставка — то чутки. Але питання по ньому вже зняте. Міністром буде Карандєєв».
А 9 вересня Валентин Наливайченко, народний депутат парламентської фракції «Батьківщина», прогнозуючи відставку найближчим часом трьох міністрів, одним із них також назвав Ткаченка. І пояснив: «Серйозні питання щодо міністра культури — нульові, якщо не мінусові, результати».
9 листопада портал «Українська правда» (УП) повідомляв із посиланням на «представника СН», що Ткаченка можуть звільнити, бо «не справляється зі своїми обов’язками, а Андрій Єрмак хоче бачити на його місці іншу людину» — Ростислава Карандєєва, заступника міністра культури. Співрозмовник журналіста УП доповнив: «Ткаченко класний у Facebook та «Праві на владу» (політичне ток-шоу. — Ред.). А в реальному житті не справляється. Наступного року плануємо залити з бюджету грошей на реставрацію історичних пам’яток під «Велике будівництво». Це великі проєкти й багато сумнівів, що Ткаченко з цим впорається. Тому віддають Кубракову (міністр інфраструктури України. — Ред.)»

«Напружені стосунки»
Того ж 9 листопада Олексій Братущак, політичний оглядач «Громадського телебачення», розповів: «Напружені стосунки Єрмака та Ткаченка тривають уже майже два роки. Одна з причин полягає в тому, що Ткаченко — єдиний із урядовців, який може зателефонувати Зеленському напряму. І президент відповість. Це «телефонне право» залишилося у Ткаченка ще з часів спільної роботи з Зеленським на телеканалі «1+1». І ця опція, власне, береже його від відставки».
Але, за словами оглядача, «представник президентської команди» прогнозував, що «питання відставки цього міністра таки винесуть на розгляд». «Додатковим приводом для розбрату Банкової та Мінкульту може стати програма «Велика реставрація». Якщо вона отримає значне фінансування на 2022 рік, відповідно, збільшиться й бажання контролювати розподіл цих грошей за прикладом «Великого будівництва». Попередньо йшлося про 500 млн грн. Та цю суму називали серйозно заниженою», — доповнив він.

«США тиснуть»
Юлія Палійчук, речниця фракції СН, 11 листопада повідомила, що в парламенті заяву Ткаченка про відставку «ймовірно, розглянуть на наступному пленарному тижні». А Олена Мошенець, депутатка цієї фракції, розповіла, що у ній «багато хто відкрито заявляє, що навіть не будуть за цю відставку голосувати».
Тарас Тарасенко, ще один «слуга», запевнив, що у його фракції «ведуть перемовини», щоб «просити Ткаченка залишитися главою міністерства, бо він справді ефективний менеджер». А прем’єр Денис Шмигаль стверджував 12 листопада: «Як тільки буде можливість поспілкуватися з міністром, буду розуміти його мотивацію. Про наступника ні з ким не говорили, не думали».
Тож політтехнолог Дмитро Симанський не виключає, що відставка Ткаченка може й не відбутися. А от Ігор Чаленко, голова Центру аналізу та стратегій, вважає: «Проблема не в Держкіно. Він був креатурою Ігоря Коломойського в уряді. А США тиснуть на ОПУ й почали з різних посад знімати людей Коломойського. Тому саме зараз просто знайшли привід відправити Ткаченка у відставку».

Мерські плани
Водночас, п. Чаленко нагадав: «Ще до призначення на посаду міністра Ткаченко озвучував своє бажання очолити українську столицю. Мова йшла про посаду мера Києва або про голову Київської міської державної адміністрації (КМДА). Півтора року тому це питання вирішили призначенням Ткаченка на посаду міністра культури, й ось все повернулося туди, з чого починалося. Наразі вже на фінальній стадії перебуває тема ухвалення закону про столицю в новій редакції. І це може означати, що Ткаченко може включитися в максимальну боротьбу за крісло керівника КМДА».
А політолог Сергій Таран пояснив можливість висування Ткаченка командою президента на цю посаду так: «Логіка кадрових змін у Зеленського проста. Кандидати мають бути, по-перше, лояльними до самого Зеленського, по-друге — медійно цікавими, аби брати на себе увагу та неґатив у разі неминучих «зашкварів». Після його перемоги на виборах всі призначенці — або вихідці з «Кварталу 95», або з оточення Коломойського. Єдина робота, яку точно повинні взяти на себе слуги Зеленського — брати на себе у разі потреби неґатив, грати роль «поганих бояр», аби на своєму контрасті показувати, що «цар — хороший».
Як повідомляв «Міст», в Україні — ще одна велика ротація урядовців.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online