Новини для українців всього свту

Monday, Mar. 1, 2021

Що чекає Україну в осяжному майбутньому

Автор:

|

Січень 10, 2021

|

Рубрика:

Що чекає Україну в осяжному майбутньому
Розпуску ВРУ цього року не буде

На початку кожного року експерти традиційно озвучують ймовірні сценарії розвитку подій у різних галузях. Щось збувається, щось — ні. Достеменно вгадати наперед розвиток подій упродовж цілого року, звісно, не вдавалося ще нікому, однак більшість головних тенденцій вдається визначити більш-менш правильно. Тижневик «Міст» зібрав прогнози аналітичних структур та окремих експертів щодо ймовірного розвитку ситуації в Україні в політиці, економіці та міжнародних стосунках.

Політика: стан «керованої дестабілізації»
Три головні чинники. 2021-го українська влада навряд чи зважиться на розпуск Верховної Ради України (ВРУ) чи повну відставку Кабінету Міністрів України (КМУ), натомість варто очікувати локальних і ситуативних домовленостей із окремими олігархічними групами. Про це йдеться в прогнозі Українського інституту майбутнього (УІМ) — щорічному аналітичному документі, який розповідає про головні тренди, виклики та процеси, що визначатимуть долю України та світу в новому році.
«2021-го політичне життя визначатимуть три головних чинники: розвал державних інституцій (часто влада не розуміє не просто значення інституцій, але й їхнього функціоналу), посилення олігархічних впливів певних груп за практично повної відсутності арбітражу (в Україні немає інституцій чи фігур, які б забезпечили правила гри) та посилення протистояння реґіонів і центру», — йдеться в прогнозі УІМ.
Розпуск ВРУ малоймовірний. Де-юре в українському парламенті зберігається монобільшість президентської фракції «Слуга народу» (СН). Де-факто, ще з весни минулого року для ключових голосувань монобільшості доводилося шукати партнерів серед інших фракцій і депутатських груп. Водночас треба відзначити, що це не завадило проголосувати за гучні законопроєкти про відкриття ринку землі, «антиколомойський» закон та, зрештою, за бюджет на 2021 рік.
Однак фракція СН усе виразніше починає розколюватися на окремі групи, що публічно конфліктують між собою, при цьому формально зберігаючи монобільшість. Торік багато говорилося про ймовірний розпуск ВРУ 2021-го та дочасні парламентські вибори. Найбільше такий сценарій розкручували «Європейська солідарність» Петра Порошенка та «Опозиційний блок — За життя» Віктора Медведчука, котрі в теперішній політичній конфігурації позиціонують себе як партії, опозиційні до Зе-влади.
Проте експерти ймовірність дочасних парламентських виборів оцінюють як достатньо низьку. А з огляду на те, що підготовка до виборів займає в середньому від шести місяців і більше, то про більш-менш реальну перспективу перевиборів до ВРУ можна буде говорити хіба в 2022 році. Імовірність такого розвитку подій УІМ оцінює в 35-40 %.
Можливі зміни в уряді. Майбутнє прем’єрміністра Дениса Шмигаля й окремих його міністрів оповите туманом. Дуже багато залежатиме від перемовин із Міжнародним валютним фондом (МВФ), соціально-економічної ситуації в країні й успіхів у подоланні пандемії коронавірусу. Глава уряду може стати або уособленням якихось успіхів, які Володимир Зеленський припише собі як президент, або «громовідводом», на який спишуть всі гріхи і виштовхають у відставку.
«Розбалансованість влади демонструється у всьому. Але те, що відбувається в КМУ — головний показник. На мою думку наступного року буде або відставка уряду, або тотальна ротація уряду, яка ні до чого не призведе. Якщо влада слідуватиме моделі слабкого прем’єра — це буде беззмістовно, якщо прем’єр буде сильним — це призведе до конфронтації з Офісом президента (ОПУ)», — заявив у пресцентрі Українського кризового медіа-центру Олексій Кошель, голова Комітету виборців України.
Зеленський + Порошенко. Згідно з даними одразу кількох соціологічних опитувань, які провели наприкінці листопада та в грудні 2020-го, президент Зеленський є одночасно і лідером політичних рейтинґів, і головним розчаруванням року для українців. Теперішня ситуація цікава тим, що потужних конкурентів у чинного глави держави ні серед «старих», ні серед «нових» політичних гравців досі не з’явилося.
«Зважаючи на це, а також на досі високий рівень легітимності у суспільстві, чинний глава держави може обрати щонайменше дві моделі поведінки. Це умовно шлях «диктатури», або укріплення власних рейтинґів за допомогою різноманітних важелів впливу як на власне оточення, так і тиску на конкурентів. Другий шлях — умовний сценарій «перемовника» — ми вже колись чули про можливості так званої широкої коаліції. Тобто президент зможе зміцнити власні позиції шляхом перемовин як зі «старими», так і «новими» політичними елітами. Принагідно, стримавши відцентрові тенденції у власній політичній команді», — написав у статті на порталі «Слово і діло» політолог Олександр Радчук.
Схожі припущення роблять й експерти УІМ. «Виходячи з базового сценарію, передбачається збереження взаємин із Рінатом Ахметовим, ставка на Віктора Пінчука як можливого посередника в діалозі із США, і серія тактичних союзів, де партнерами почергово виступатимуть як Ігор Коломойський, Віктор Медведчук, так і Петро Порошенко. До цієї ж групи можна додати низку нових (оформлених) політичних проєктів на кшталт «За майбутнє», «Пропозиція» тощо», — стверджують аналітики та прогнозують, що такий підхід дещо стабілізує ситуацію в країні і дасть можливість ухвалювати рішення у парламенті.
З іншого боку, це призведе до посилення зв’язків депутатських груп (та окремих депутатів) із олігархічними кланами. Відповідно, зростає ймовірність кадрових перестановок в уряді, ОПУ і силових структурах, тобто поява «наглядачів» від олігархічних груп.
Конфлікт на Донбасі. Проривів тут чекати не випадає. Тактика Російської Федерації (РФ) щодо перемовин у рамках мінського процесу може змінюватися, а ось його ідейне наповнення — в жодному разі. «Україні так само будуть нав’язувати сценарій форсованої реінтеграції Окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) без задоволення вимог безпеки. Ми неминуче зіткнемося з новими спробами легалізації представників незаконних збройних формувань ОРДЛО як через різні міжнародні майданчики, так і на рівні наявних перемовних форматів», — йдеться в прогнозі УІМ.

Міжнародні відносини: західний вектор незмінний
Ключові цілі. Мир на деокупованому Донбасі, Крим — у складі України, Київ — активний міжнародний гравець: такі ключові цілі української дипломатії назвав Ігор Жовква, заступник керівника ОПУ та дипломатичний радник президента України.
«Збереження та зміцнення міжнародної підтримки України — пріоритет № 1. Через розвиток активної двосторонньої співпраці зі стратегічними партнерами — США, Великою Британією, Німеччиною, Францією, Канадою, Польщею, Литвою, Азербайджаном — ми працюватимемо над тим, аби Україна завжди мала у своєму арсеналі вдосталь зовнішніх інструментів і засобів для впевненого долання світових викликів», — написав п. Жовква в статті для київського видання «Дзеркало тижня».
За його словами, 2021-го українська влада ставить за мету проведення наступного саміту в «Нормандському форматі». Його стратегічним завданням буде обговорення ключового питання встановлення миру в Донбасі на українських умовах.
«Кримська платформа». Влітку 2021 року в Києві має відбутися саміт лідерів держав-партнерів на підтримку міжнародного формату «Кримської платформи». Нагадаємо, що у вересні 2020-го під час свого відео виступу перед Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй український лідер оголосив про створення міжнародної «Кримської платформи». Її метою, за словами Володимира Зеленського, має стати «захист прав кримців і деокупація півострова». «Найголовніше: питання Криму та Донбасу не повинні стати звичними елементами міжнародного пейзажу, де тільки доповіді, тематичні зустрічі та протокольні заяви до річниці окупації будуть вважатися достатньою формою міжнародної реакції. Навпаки — поки рана в центрі Європи кровоточить, біль відчуватиме весь світ. І єдиним рецептом ефективного лікування є лише деокупація Криму та Донбасу», — наголосив глава української держави. За його словами, він уже предметно обговорив цю ініціативу з представниками Європейського Союзу (ЄС), Великої Британії, Канади та Туреччини. «Більшість із них готові приєднатися та брати в ній активну участь», — запевнив президент. У листопаді минулого року про свою готовність до співпраці над створенням «Кримської платформи» заявили й США.
Україна-НАТО. За словами п. Жовкви, Київ намагатиметься максимально використати статус партнера НАТО з розширеними можливостями (enhanced opportunity partner), який Україна отримала в червні 2020-го, і який є останньою сходинкою перед повноцінним членством. Зокрема, йдеться про те, щоб уже 2021 року відбулося повноцінне засідання Комісії Україна-НАТО на найвищому рівні.
Кого чекати в гості. У першій половині 2021-го Київ з офіційним візитом може відвідати президент Франції Еммануель Макрон. Ще один важливий гість — прем’єр Італії Джузеппе Конте. Готовність взяти участь в урочистостях з нагоди 30-ї річниці Незалежності підтвердив і Вселенський патріарх Варфоломій.
А першою візитеркою стане Майя Санду, новообрана президентка Молдови, котра прибуде до України вже 12 січня. Також у січні свій перший закордонний візит як нова керівниця Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ) міністерка закордонних справ Швеції Анн Лінде планує здійснити саме до України.
Велике азійське турне. Міністерство закордонних справ (МЗС) працює над організацією в другому півріччі 2021 року турне президента України країнами Азії. Наразі в планах — відвідини Республіки Корея, В’єтнаму, Таїланду та Сінґапуру. У стосунках із Китаєм ключовим завданням залишиться розвиток взаємовигідної торгово-економічної співпраці, передусім подальше нарощування обсягів експорту української продукції до цієї держави. Нарешті, повноцінно має відкритися для України Індія — для цього є всі необхідні передумови.
Проблема № 1: Угорщина. Стосунки двох країн завжди були проблемними, а наприкінці минулого року загострилися ще більше. Спершу Київ звинуватив Будапешт у втручанні у хід місцевих виборів на Закарпатті та заборонив в’їзд двом угорським чільним посадовцям. Потім Служба безпеки України (СБУ) провела обшуки в офісі Товариства угорської культури Закарпаття в Ужгороді, помешканні голови цієї організації та Василя Брензовича, лідера Партії угорців України. У відповідь Петер Сіярто, міністр внутрішніх справ Угорщини, звинуватив Україну в дестабілізації взаємин, пообіцяв поскаржитися на дії української влади в НАТО та закликав ОБСЄ надіслати спостережну місію на Закарпаття.
Київ вирішив шукати порозуміння. Принаймні, йдеться про можливість проведення зустрічі лідерів обох держав, яка могла б завершитись підписанням своєрідної дорожньої карти стабілізації відносин. Дмитро Кулеба, український міністр закордонних справ, пояснив, що Україна не зацікавлена в політичній війні з Угорщиною з трьох причин: «По-перше, тому що це важливий сусід у Центральній Європі, і ми є частиною цього реґіону. По-друге, тому що ми хочемо стати членом НАТО і нормально співпрацювати з Угорщиною з питань євроатлантичної інтеграції. По-третє, тому що ця держава — член ЄС, позиція якого також важлива для нас», — заявив керівник українського зовнішньополітичного відомства.
Проблема № 2: Білорусь. Україна не визнала Олександра Лукашенка легітимним президентом Республіки Білорусь (РБ) і приєдналася до персональних санкцій ЄС проти найбільш одіозних білоруських чиновників (хоча економічних запроваджувати не стала). Своєю чергою, «бацька» заявив, що «з України везуть тонни зброї» та приїздять «бойовики, котрі готують теракти по всій країні».
Сподіватися на покращення стосунків навряд чи варто, адже за Лукашенком стоїть Путін, котрий намагається втримати в орбіті свого впливу одного з останніх союзників. Водночас, якщо Москва отримає повний контроль над Мінськом, це стане безпосередньою загрозою для України. Про це в інтерв’ю німецькому журналу Internationale Politik заявив Дмитро Кулеба. За такого сценарію, продовжив він, половину України оточать сили РФ, які перебуватимуть у РБ, в окупованому Криму, на Донбасі, а також у Придністров’ї, де базується оперативна група російських військ.
«РФ вдалося настільки глибоко проникнути в білоруські еліти, економіку, суспільство та політику, а також в апарат національної безпеки та у військові сили країни, що навряд чи можна очікувати кардинальних змін в обставинах, навіть в якщо в якийсь момент Лукашенка замінить інший лідер», — вважає міністр. Він не виключає, що проблемою для України може стати поширення російського контролю на один із найважливіших секторів білоруської економіки — оборонну промисловість. І нагадав, що Київ тісно співпрацює з Мінськом у сфері безпеки й оборони. «Якщо Москва отримає повний контроль над цими галузями, ми будемо змушені шукати інші варіанти», — сказав п. Кулеба.

Економіка: важкі часи тривають
Бюджет-2021. 15 грудня, майже «під ялинку», ВРУ ухвалила бюджет на 2021 рік. За обсягом видатків він майже такий же, як і цьогорічний. Однак кожну п’яту бюджетну гривню доведеться позичати або «друкувати», через те, що надходження до державної скарбниці будуть щонайменше на 247 млрд грн меншими за витрати. Основні показники бюджету-2021: доходи — 1 трлн 92 млрд грн; видатки — 1 трлн 328 млрд грн; очікуване зростання економіки — 4,6 %; інфляція — 7,3 % річних; середній валютний курс — 29,1 грн за 1 USD; середня зарплата — 13,6 тис. грн на місяць; мінімальна — 6 тис. грн (із 1 грудня — 6,5 тис. грн); прожитковий мінімум із 1 січня — 2 189 грн, з 1 липня — 2 294 грн, а з 1 грудня — 2 393 грн.
Співпраця з МВФ. Проте в уряді наголосили, що показники можуть переглянути вже за три місяці. Все буде залежати від того, чи зможе Київ домовитися про продовження співпраці з МВФ. Як писав «Міст», в червні минулого року Рада директорів МВФ ухвалила нову програму співпраці з Україною на суму близько 5 млрд USD тривалістю 18 місяців. Ці кошти мали б допомогти Україні впоратися з економічними викликами, спричиненими пандемією Covid-19, і вирішити питання платіжного балансу та бюджетного фінансування. Перший транш обсягом 2,1 млрд USD Київ отримав одразу ж, однак потім МВФ пригальмував видачу грошей через «невизначеність щодо економічних і фінансових перспектив».
Причиною стало скандальне рішення Конституційного суду від 27 жовтня про скасування карної відповідальність за недостовірне декларування державними службовцями своїх доходів. Урешті-решт, ВРУ своїм рішенням повернула попередні норми антикорупційного законодавства, і місія МВФ відновила перемовини з метою розблокувати надання наступних траншів за програмою Stand-By в обсязі 2,9 млрд USD. Щоправда, через пандемію відбувалося це у віртуальному форматі. Український уряд сподівається на розблокування фінансування в лютому-березні ц. р.
Економічні ризики. Міністерство фінансів України назвало основні ризики макроекономічного середовища 2021-го. Зокрема, суттєвий неґативний шок для української економіки може бути спричинений погіршенням умов зовнішнього фінансування та зростанням безробіття. Водночас ризик різкого зростання цін на енергоносії (зокрема, на нафту), який був актуальним торік, в короткотерміновій перспективі є малоймовірним.
Своєю чергою, Богдан Данилишин, голова Ради Національного банку України (НБУ) та міністр економіки у 2007-2010 рр., на шпальтах порталу «Економічна правда» звертає увагу на те, що рівень кредитування української економіки перебуває на позначці близько 12 % валового внутрішнього продукту (ВВП), і це — один із найнижчих показників у світі.
Існує проблема і з накопиченнями. «Із середини 2019 року домашні господарства України не лише не справляють помітного позитивного внеску в національні заощадження, але, навпаки, зменшують їх. За останній рік норма заощаджень населення становить — 0,9 % від їхнього наявного доходу. Для порівняння — середньорічний за останні десять літ приріст заощаджень населення в країнах ЄС не опускався нижче 10 % ВВП, а в період теперішньої кризи стрімко підвищився до 20 % ВВП», — пише п. Данилишин. Також він звертає увагу на високу вартість обслуговування державного боргу, що 2021-го становитиме 161 млрд грн або 3,6 % ВВП (що суттєво вище, ніж у 2018-2020 рр.).
Ще одна проблемна точка — Пенсійний фонд (ПФ), чий дефіцит за січень-листопад 2020-го становив 18,4 млрд грн. Доходи ПФ складаються зі власних надходжень (тобто, відрахувань громадян, що працюють) та дофінансування з державного бюджету. 2020 року власних коштів було 251 млрд грн, тобто лише 60 %, решту докладав бюджет.
«ПФ — це найбільша «чорна діра» для економіки країни і головний біль для урядовців. Упродовж минулого року уряду доводилося віднаходити кошти для підтримки пенсіонерів і малозабезпечених громадян у період локдауну за рахунок перерозподілу бюджетних коштів і збільшення дефіциту бюджету», — пише «Слово і діло».
Вочевидь, ситуація не зміниться і 2021-го, тож уряд вирішив діяти на випередження, перенісши передбачену законодавством щорічну індексацію пенсійних нарахувань із березня на вересень. У Міністерстві соціальної політики сподіваються у такий, скажімо, шахрайський спосіб заощадити на пенсіях 18-20 млрд бюджетних коштів. Інша річ, чи не спричинить це соціального збурення, адже в Україні налічується 11,2 млн пенсіонерів.
Раніше «Міст» повідомляв «шокуючі прогнози» на 2021 рік.

Ігор Берчак

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply