Новини для українців всього свту

Sunday, Jul. 25, 2021

Канадець в АТО: «Потрібен не третій Майдан, а «ворошиловський стрілець»

Автор:

|

Березень 10, 2016

|

Рубрика:

Канадець в АТО: «Потрібен не третій Майдан, а «ворошиловський стрілець»

Вишкіл

Усі називали його «Друже Сміт». Він — українець із Канади, де участь в іноземних військових конфліктах не заохочується. Привіз зі собою досить дороге спорядження й обладнання, яке потім залишилося у взводі та зберегло чимало життів. У Добровольчому українському корпусі «Правий сектор» (ПС), де вистачало іноземців, він все одно виділявся. Завжди зібраний, у повній формі: можуть напасти будь-коли, не можна марнувати час на збори. Повернувшись із позиції, коли більшість розташовувалося біля телевізора або спілкувалося «про життя» і будувало плани на «після перемоги», він ішов відпочивати: тут — війна, наступний відпочинок може не вдасться. Є можливість — треба відновлювати сили. Де треба бути в касці, він її не знімав: звик на роботі, де штрафували за будь-який відступ від правил. Чудово володів зброєю. На запитання «де навчився» — посміхався: «У мене вдома арсенал більший, ніж тут, у взводі». Коли вирішив, що поїде воювати, активізував тренування.
— Що спонукало залишити налагоджене життя в благополучній країні, і вирушити воювати за океан?
— Причин — кілька. Козацька кров прокинулася. Я ріс на книгах про козаків і УПА. Честь змусила захищати мою Батьківщину від одвічного ворога. Ідеологічна причина: я вірю в Українську Самостійної Соборної Державу, незалежну від Москви. Декотрі родичі залишилися в зоні проведення антитерористичної операції (АТО). Бог не дав мені свою сім’ю, тому читаючи про знущання терористів над українцями, вирішив поїхати захищати дітей, у котрих не було батька. І жінок, у котрих не було чоловіків.
— В Україні залишитися не хотілося?
— Давно мріяв. Але що б я там робив? Охоронцем чи вантажником не став би, а почати свій бізнес — забрали б. Побачив шанс зробити щось для України. Я ж був у «Тризубі».
— Як реагували близькі на твоє рішення?
— Вони не знали про мої плани. В курсі був тільки племінник, котрий проводжав мене до офісу ПС у Києві. Перший контакт із батьками через кілька тижнів був у навчальному центрі. Там майже не було покриття, тому щоб додзвонитися, доводилося вилізати на бронемашину. На висоті зв’язок з’являлася.
— Ідею «Третього Майдану» підтримуєш?
— На Київ іти не слід. Місто помили, бруківку назад поклали. «Ворошиловський стрілець» потрібен. А горілими шинами вже посадили нового Януковича.
— Про розкол у ПС що думаєш?
— Сам нічого не зрозумів. Спілкуюся зі знайомими з різних таборів. Кожен тягне ковдру на себе. Що цікаво, всі вважають, що вони — на правильному шляху. Це те, що трапилося з УПА, поділ на бандерівців і мельниківців. Як і 75 років тому — з руки Москви.
— Що порадиш патріотам України?
— Конкретного поради для патріотів у мене, на жаль, немає. Але ось що скажу. Далекого 2006 року я вступив у «Тризуб». На співбесіді з Дмитром Ярошем і Василем Іванишиним мене запитали: з чого потрібно починати патріотичним силам, прийшовши до влади? Створювати національну державу, чи спершу зайнятися соціальними реформами, а вже потім будувати її? Я відповів, що люди, задоволені країною, не захочуть нічого змінювати для Української держави.

«Українські реалії»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply