Новини для українців всього свту

Monday, May. 23, 2022

Чи допоможе російська аґресія вступити Україні до НАТО

Автор:

|

Березень 06, 2022

|

Рубрика:

Чи допоможе російська аґресія вступити Україні до НАТО
Штаб-квартира НАТО у Бельгії

Якби Україна була членом НАТО, то після російської аґресії усі члени Альянсу колективно були б зобов’язані до її оборони. Це передбачає ст. 5 Договору про НАТО. Тобто ситуація була б кардинально іншою, а швидше за все Путін просто не наважився б на аґресію.

Страх, що втягнуть у війну
З часу здобуття Україною незалежності після розпаду Радянського Союзу державне керівництво у Києві регулярно заявляло про бажання членства в НАТО. Тоді, 1991 року, Україна у військовому плані була особливо потужнішою: поряд із Росією, Білоруссю та Казахстаном вона мала ядерну зброю. Однак Київ добровільно відмовився від ядерного статусу, а Російська Федерація (РФ) залишилась ядерною державою.
Натомість у Будапештському меморандумі 1994-го РФ, США та Велика Британія зобов’язалися гарантувати суверенітет України. Однак під час анексії Росією українського Криму у 2014 році стало остаточно зрозуміло, що ці гарантії безпеки не мають ваги. Багато українських політиків і військових шкодують про тодішнє рішення щодо відмови від ядерної зброї.
Тим наполегливіше Київ намагався шукати захисту у НАТО, зокрема, за часів президентства президентства Віктора Ющенка. Та 2005 року двері НАТО у Брюсселі (Бельгія) так і не були відчинили. Хоча після підписання 1997-го Хартії про співпрацю Україна-НАТО співпрацю Альянсу з Україною значно посилили, до перспективи повного членства України в НАТО ставилися критично.
Контраргументи досі ті ж самі: вступ України до Альянсу може спровокувати Росію — ядерну державу, яка має право вето у Раді Безпеки Організації Об’єднаних Націй (ООН). А зобов’язання щодо надання допомоги означало б, що інші члени Альянсу можуть бути легко втягнуті у війну з РФ. Саме з цієї причини НАТО відмовилося «закривати» небо над Україною, хоча Київ дуже про це просив. Через це рішення російські інтервенти продовжують обстрілювати українські міста ракетами, вбиваючи цивільних. А російські винищувачі та бомбардувальники тепер «орють» простори над Україною.
1999-го та 2004 року низка колишніх членів Варшавського договору — військового альянсу під керівництвом СРСР — набули членства у НАТО. Серед них і країни Балтії, також колишні радянські республіки. Перед цим численні американські військові, дипломати та експерти з питань безпеки у відкритому листі до тодішнього президента США Білла Клінтона назвали рішення про членство цих держав «політичною помилкою історичних масштабів». Розширення НАТО на схід, однак, відбулося. Хоча заперечення бодай одного члена Альянсу могло б цьому завадити. Тепер саме це рішення вберегло ці країни від російської військової аґресії.

Ще Буш хотів бачити Україну в НАТО
Джордж Буш, 43-й президент США, вважав, що можна скористатися відносною слабкістю Росії для розширення НАТО далі на схід. І він репрезентував свою пропозицію 2008 року на саміті НАТО в Бухаресті (Румунія). «Ми маємо дати чітко зрозуміти, що НАТО вітає прагнення України та Грузії до членства в Альянсі і пропонує їм чіткий шлях для досягнення цієї мети», — сказав тоді американський лідер. І додав, звертаючись до Путіна: «Холодна війна» завершилась». Останній тоді обурився і заявив, що РФ розцінює розширення НАТО, яке підходить безпосередньо до кордонів Росії, як «пряму загрозу безпеці країни».
Якщо згадувати події минулого, вражає той факт, що Вільям Бернс, теперішній директор ЦРУ, а тоді посол у Москві написав у своєму застереженні, адресованому адміністрації президента Буша: вступ у НАТО «підготує плідний ґрунт для російської інтервенції в Крим та Східну Україну». Саме це і сталося майже шістьма роками пізніше — без вступу України у НАТО.

Меркель сказала «ні»
У підсумку наближенню до мети вступу України до НАТО завадили інші, перш за все, тодішні канцлерка Німеччини Анґела Меркель та президент Франції Ніколя Саркозі. Їм тоді теж йшлося про те, щоб зайвий раз не дратувати Москву та не ризикувати дестабілізацією ситуації у Східній Європі.
Тож на саміті НАТО у Бухаресті 2008 року Україна такі не отримала Плану дій щодо членства (ПДЧ) в організації. Країни Альянсу погодилися тоді надати Україні разом із Грузією перспективу членства в НАТО, а ПДЧ мав стати наступним кроком до цього.
Німецька канцлерка також звертала увагу на те, що питання про членство України в Альянсі було дуже суперечливим в українському суспільстві. Але тепер уже більше половини опитаних українців висловлюються за членство в НАТО. Водночас тоді п. Меркель також зауважувала, що хоча для членства ще зарано, але: «Безперечним є те, що обидві країни (Україна та Грузія. — Ред.) мають перспективу вступу». Двері Альянсу досі залишаються відчиненими.

Мета вступу до НАТО — в Конституції
У самій же Україні упродовж багатьох років питання щодо членства в НАТО розхитували як на гойдалці. Проросійський президент Віктор Янукович після приходу до влади 2010-го заявив, що Україна має на меті нейтральний статус і розуміє себе «як міст між Росією й Європейським Союзом (ЄС)». Тоді планам щодо членства в НАТО висловили відмову й узяли курс на позаблоковий статус держави.
Після окупації Росією Криму 2014 року президент Петро Порошенко наполягав на приєднанні до НАТО, якщо таку перспективу підтримають на загальноукраїнському референдумі. Тоді ж ухвалили й закон про скасування позаблокового статусу України.
У червні 2017-нр український парламент визначив набуття членства в НАТО як зовнішньополітичну мету країни. У лютому 2019 року курс на членство в НАТО та в ЄС закріпили в Конституції України.
2018-го року НАТО надало Україні статус країни-аспіранта, що претендує на членство в Альянсі. «Двері НАТО залишаються відчиненими для кожної європейської країни, яка в стані виконувати вимоги щодо активності й обов’язків членства і робити свій внесок у безпеку європейсько-атлантичного простору», — йшлося в заяві Альянсу.
Однак Україна досі не отримала ПДЧ, хоча 2020 року Україна отримала особливий статус співпраці з НАТО — партнер із розширеними можливостями. Мета цієї програми — посилити оперативну сумісність військ країн-учасниць із силами НАТО.

Важіль Путіна
Напад Росії на Україну аж ніяк не сприяє зміцненню безпеки на європейсько-алтантичному просторі. В НАТО ж існує консенсус стосовно того, щоб не приймати нових членів, які перебувають у ситуації збройного конфлікту.
Це надає важіль до рук Путіна: воєнні дії можуть блокувати приєднання України до НАТО. Нещодавно він застерігав перед загрозою війни між РФ і НАТО, якщо Україна, приєднавшись до Альянсу, спробує повернути собі Крим. «Переможців не буде», — погрожував тоді Путін.

Не на порядку денному
Єнс Столтенберґ, генеральний секретар НАТО, ще в грудні 2021 року в інтерв’ю другому телеканалу німецького телебачення ZDF повторив офіційну позицію Альянсу, яка полягає в тому, що кожна країна може сама визначати, до якого союзу їй приєднуватися. «Ми не готові до компромісів, щодо головних принципів європейської безпеки. Сюди належить і право кожної країни визначати свій власний шлях, — зазначив він.
Його підтримали як теперішній канцлер Німеччини Олаф Шольц, так і його попередниця на цій посаді Анґела Меркель, яка постійно торочила про відчинені двері. Але йдеться про далеку перспективу, тож п. Шольц, членство України в НАТО зараз не перебуває на порядку денному.
Однак і його думка може змінитися. Раніше він забороняв країнам-партнерам постачати зброю німецького виробництва до України, але тепер уже дозволив це. Німеччина дозволила Нідерландам надіслати Україні 400 реактивних гранатометів для допомоги у боротьбі з російськими окупантами. Це свідчить про різку зміну військової політики Берліна на тлі тиску союзників ЄС і НАТО.
У Німеччині відмовилися від ембарго на постачання зброї Києву, зважаючи на все, через те, що численні західні союзники мобілізують сили, щоб надіслати Україні якнайбільше зброї, боєприпасів, систем протиповітряної оборони.
Таке скасування може означати швидке збільшення європейської військової допомоги Україні, позаяк більша частина зброї та боєприпасів на континенті, принаймні, частково зроблена в Німеччині, що дає Берліну законний контроль над їхньою передачею. Тим не менш, зміна позиції Берліна не обов’язково означає, що всі запити на постачання зброї будуть схвалені, позаяк кожен випадок вирішують індивідуально.

Що буде після Путіна?
То чи мрія України назавжди залишиться лише мрією? Крістоф Гойсґен, керівник Мюнхенської конференції з безпеки, нещодавно заявив, що відмовляти Україні в перспективі членства в НАТО ні політично, ні морально неприйнятно.
На його думку, треба думати й про час після Путіна. «Можливо, наступник Путіна скаже: «З огляду на конкуренцію з Китаєм я зацікавлений у більшій орієнтації на Європу, міжнародну демократію та правовий порядок». Я цього не виключаю», — зазначив німецький дипломат і додав, що Україна таки могла б стати членом НАТО.
Зараз розповідають дуже популярний анекдот про те, що на своєму черговому саміті НАТО попроситься вступити в Україну.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply