Новини для українців всього свту

Sunday, Dec. 5, 2021

Чому Зеленський не звільняє своїх скандальних соратників?

Автор:

|

Грудень 09, 2020

|

Рубрика:

Чому Зеленський не звільняє своїх скандальних соратників?
Володимир Зеленський

Уряд Олексія Гончарука пішов у відставку попри відсутність значних претензій до нього. Чому ж зараз соратники Володимира Зеленського залишаються на своїх місцях навіть на тлі скандалів?
Виступаючи у Верховній Раді на початку березня ц. р., президент України вимагав від тодішнього прем’єр-міністра Олексія Гончарука та його уряду піти у відставку. За словами глави держави, той кабінет мав низку важливих здобутків. «Але правда в тому, що українцям цього замало», — додав він. Серед найперших претензій було недовиконання державного бюджету на майже 16 млрд грн за перші два місяці року та падіння промислового виробництва. Президент зазначив, що йому не соромно за уряд Гончарука, але хотілося б мати Кабінет Міністрів (КМУ), «яким можна було б пишатися».
Приблизно такими ж були претензії Зеленського і до вже колишнього генерального прокурора Руслана Рябошапки. «Моя особиста думка дуже проста: немає результату — не повинен займати місце», — заявив Зеленський 5 березня з вимогою до п. Рябошапки піти у відставку. Про колишнього голову свого офісу президент узагалі пізніше сказав, що «врятував» того від влади, яка почали його «їсти». «Я не впевнений, що він зараз також так думає, але це вже його справа», — додав п. Зеленський в інтерв’ю «Українській правді» у червні ц. р.
Тоді деякі експерти пояснювали такі рішучі кроки президента його чутливістю до рейтинґів. Оприлюднене в лютому 2020-го дослідження Центру Разумкова засвідчило, що п. Гончаруку не довіряли 63,2 % опитаних. Невтішні новини соціологи мали й для п. Зеленського: хоча 51,5 % респондентів висловлювали тоді довіру президенту, цей показник порівняно з попередніми дослідженнями зменшився. Ще у вересні минулого року рівень довіри Володимиру Зеленському, згідно з даними Центру Разумкова, ще сягав 79 %.

Новий уряд — нові проблеми
Хоча Денис Шмигаль, наступник Олексія Гончарука, на початку листопада ц. р. заявляв, що його уряду вдалося зменшити недовиконання плану бюджету за доходами, вже 20 листопада Державна казначейська служба зупинила фінансування всіх державних видатків, крім захищених, через проблеми з фінансуванням державного бюджету. При цьому Сергій Марченко, міністр фінансів України, визнав необхідність скорочувати витрати через фіскальний розрив, який може становити приблизно 3,5 млрд (USD), або майже 100 млрд грн. Також у листопаді Держстат України повідомив, що падіння промислового виробництва знову прискорилося до 5 % на тлі загострення епідемії Covid-19, контроль за якою, на думку багатьох експертів, українська влада остаточно втратила. Однак поки що, щонайменше публічно, п. Зеленський до КМУ претензій не має.
Немає у нього питань і до нової генеральної прокурорки Ірини Венедиктової, котрій у Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) закидають, що вона своїми діями перешкоджає діяльності антикорупційних детективів. Останній такий випадок — справа одного з колишніх командувачів Національної гвардії України, котрого звинувачують в оборудках із нерухомістю для військових. Як заявили в НАБУ, через дії антикорупційні детективи не змогли вчасно повідомити про підозру одному з ймовірних учасників злочину. При цьому низка засобів масової інформації повідомила, що детективи планували вручити підозру Олегу Татарову, одному з заступників керівника Офісу президента України (ОПУ).
Варто зазначити, що і п. Венедиктова, й Андрій Єрмак, голова ОПУ, і до цього неодноразово потрапляли у скандали, викликані звинуваченнями не лише політичних опонентів, але й колишніх соратників. Так, Гео Лерос, колишній депутат фракції «Слуга народу» публічно звинуватив генпрокурорку у блокуванні вручення підозри Олександру Юрченку, іншому депутату від президентської фракції. Депутат Лерос також закинув брату п. Єрмака «торгівлю державними посадами», а самому п. Єрмаку — зрив операції зі затримання бійців російської приватної військової компанії «Ваґнер», зловживанні владою та роботі на спецслужби Росії. Однак результати роботи п. Венедиктової президента Зеленського чомусь влаштовують, а так звані плівки Єрмака він назвав «порожньою справою» — звільняти голову свого офісу він поки що не планує, а ситуацію з п. Татаровим не коментує.
І навряд чи це можна пояснити тим, що з новою командою рейтинґи Зеленського та його соратників стали кращими. Опубліковане 10 листопада опитування Центру Разумкова свідчить: Зеленському довіряє вже не 51,5 % опитаних, як у лютому, а лише 33 %, хоча він і досі залишається найпопулярнішим політиком в Україні. Рейтинґ недовіри до п. Шмигаля зараз також вищий за показник п. Гончарука перед звільненням і складає 69 %.

Брак кадрів у Зе-команді
Багато експертів зазначають, що президент України, вірогідно, й хоче замінити частину фігур у владі, але, на відміну від весни, зараз його простір для маневру дуже обмежений. Володимир Фесенко, керівник київського Центру прикладних політичних досліджень «Пента», зауважує, що проблема пошуку заміни для урядовцям, котрими не задоволений президент, має два аспекти. Передусім, кандидати, котрі могли б потенційно замінити скандальних міністрів, не завжди знаходять підтримку у Верховній Раді України (ВРУ).
Одним із прикладів експерт називає Віктора Ляшка, головного санітарного лікаря України, котрого розглядають як заміну міністру Максиму Степанову. Попри те, що невдоволення останнім на Банковій є високим, багато представників медичної еліти, а також значна кількість народних депутатів опираються ідеї призначення на цю посаду п. Ляшка.
Віктор Таран, політичний експерт і засновник центру «Ейдос», додає, що спроба затвердити нові кандидатури на посади міністрів у момент, коли ВРУ ухвалює бюджет на наступний рік та низку інших важливих законопроєктів є занадто ризикованою. На його думку, це зменшує вірогідність кадрових ротацій найближчим часом не лише в уряді, але й в Офісі генерального прокурора, адже знайти голоси для кандидата на заміну Ірині Венедиктовій також буде вкрай важко.
Водночас знайти охочих піти у владу зараз також не просто, зазначає п. Фесенко. «У розпал епідемії Covid-19 та пов’язаних із нею економічних проблем це означає необхідність вирішувати величезні проблеми та наражатися на майже гарантовану критику. Добровільно сідати на такий електричний стілець ніхто не хоче», — вважає експерт. До того ж, по-справжньому сильних антикризових менеджерів, а не слухняних виконавців, котрі могли б очолити уряд у такий непростий час в Зе-команді просто немає, а запрошення подібних особистостей із інших політичних таборів загрожує утворенням паралельного центру впливу у владі.

«Свої» люди президента
Декотрі ж члени Зе-команди, котрих він міг би звільнити самостійно, приміром, голова й інші працівники ОПУ, вже встигли продемонструвати свою корисність і стали занадто близькими до глави держави, аби той був готовий попрощатися з ними так просто. «Вони фактично його друзі», — пояснює п. Таран.
Із цим погоджується і п. Фесенко. За його словами, Андрій Єрмак, постійно демонструє Володимиру Зеленському свою лояльність і незамінність. «Не даремно ж він його супроводжував навіть у Феофанії, під час одужання від коронавірусу», — розповідає експерт. А п. Татаров став важливим для президента комунікатором із силовиками, котрий знає особливості цієї сфери і володіє зрозумілою для її представників манерою спілкування.
При цьому сам Зеленський, за його словами, почав послуговуватися логікою більшості українських політиків, котрі намагаються не здавати «своїх» навіть на тлі жорсткої критики. «Яскравим прикладом цього був Янукович, котрий майже ніколи не віддавав на поталу представників своєї команди. У цій логіці, якщо ти здаєш «своїх», то програєш, бо від тебе одразу ж почнуть вимагати наступної жертви», — пояснює п. Фесенко. У президента, за його словами, «своїх» людей не так уже й багато, аби дозволити собі інший підхід.

Українська служба Deutsche Welle

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply