Новини для українців всього свту

Saturday, Jun. 19, 2021

Блінкен повторив у Києві не раз сказане Байденом

Автор:

|

Травень 13, 2021

|

Рубрика:

Блінкен повторив у Києві не раз сказане Байденом
Ентоні Блінкен уважно слухав звіт Володимира Зеленського

За словами Дмитра Кулеби, міністра закордонних справ України, «такої динаміки відносин між Україною та США не було ніколи за 30 років».

Очікували, остерігаючись
У Києві з неспокоєм очікували анонсованого речником Державного департаменту Сполучених Штатів 30 квітня візиту в Ентоні Блінкена, його керівника. Адже американське зовнішньополітичне відомство розгнівано відреагувало 28 квітня на звільнення Андрія Коболєва, голови правління державної компанії «Нафтогаз України».
За інформацією оглядачки Тетяни Силіної, цю подію сприйняли у США як свідчення «радикального регресу» у сфері корпоративного управління в Україні, що, своєю чергою, унеможливлює подальший прогрес у реформуванні енергетичної сфери. І навіть може поставити під сумнів перспективи підтримки її з боку Сполучених Штатів.
По-друге, призначення українським парламентом Германа Галущенка міністром енергетики, за словами п. Силіної, викликало у Вашинґтона глибокий когнітивний дисонанс. «Ну, як так можна — з одного боку, наполегливо просити США заблокувати російський «Північний потік-2», який загрожує підірвати енергетичну безпеку України, а з іншого — призначати головою енергетичного відомства партнера Андрія Деркача, котрого у Сполучених Штатах визнали російським аґентом, і котрий потрапив під їхні санкції?» — дивувалася оглядачка.
Попри це, речник Держдепу запевнив, що п. Блінкен завітає 6 травня до Києва, щоб «підтвердити непохитну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України на тлі триваючої аґресії Російської Федерації (РФ) і сприяти подальшому прогресу в реалізації порядку денного щодо інституційних реформ. Але помічник держсекретаря попередив, що той усе ж торкнеться й питання постачання зброї та ситуації в національній акціонерній компанії (НАК) «Нафтогаз України».
Тож Володимир Огризко, колишній міністр закордонних справ України, спрогнозував: «Візит Блінкена, фактично другої людини США, може бути і дружнім візитом, і інспекцією». А телевізійний канал ABC News наголосив: «Україна стала лише шостою країною, де побував головний дипломат США — раніше, ніж він відвідав інших ключових союзників».
Позитивних сигналів Ентоні Блінкена в Києві не бракувало. Зокрема, наголосив, що основна мета візиту — рішуче підтвердити від імені президента США підтримку суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України.
Показово вшанував загиблих у результаті аґресії РФ українців і запевнив: «Разом із союзниками та партнерами продовжуємо покладати витрати на Росію доти, поки Москва не вибере мир».

Відчинені, але…
Але в часописі The New York Times зауважили, що коли міністр закордонних справ України попросив у свого американського колеги за посадою системи протиповітряної оборони й антиснайперські технології, той не відзначився прямими заявами про нову військову допомогу Україні, крім тієї, яку вже схвалив Конґрес США». Лише запевнив без конкретики: «Звісно, розглянемо будь-який запит. Це питання — на стадії активного розгляду».
А коли президент Зеленський попросив сприяння в наданні «Плану дій щодо членства в альянсі» (ПДЧ), високий гість відповів: «Двері НАТО відчинені для України. Те, що бачимо зараз — Україна все ближче співпрацює з натовськими програмами і найголовніше — проводить необхідні реформи й інвестиції. Країна, яка сподівається вступити до НАТО, повинна розуміти, що має відповідати потрібним стандартам і бути готовою збільшити безпековий потенціал альянсу».
Тож в Офісі президента України (ОПУ) констатували: «Наразі відсутні будь-які докази участі президента України в саміті НАТО, який відбудеться 14 червня в Брюсселі, в межах якого заплановано обговорення отримання Україною ПДЧ».
До слова, коли того ж 6 травня Карін Жан-П’єр, заступницю речника адміністрації президента США, запитали про підтримку членства України в НАТО, вона відповіла ствердно, але невдовзі її слова в стенограмі пресслужба Білого дому внесла корективи. Із ними відповідь стала іншою: «Адміністрація Байдена віддана тому принципу, щоб двері НАТО залишалися відкритими для охочих, якщо виконають зобов’язання для вступу та зроблять внесок у посилення євроатлантичної безпеки. США підтримують зусилля України щодо реформ, спрямованих на просування верховенства права й економічне зростання в її боротьбі проти аґресії РФ».
Коли ж кореспондент вислання The New York Post зацікавився причиною коректив, то отримав відповідь: «Речниця обмовилася, а її слова закреслені в тексті, бо не відображають офіційної політики США».
Зате в ході візиту п. Блінкена, за словами Олени Гетьманчук, директорки центру «Нова Європа», відбулося обговорення двостороннього безпекової та військової угоди, яка може стати важливим паралельним треком до інтеграції України в НАТО.
Своєю чергою, Михайло Самусь, заступник директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань, з’ясував: «Це має бути угода, де буде прямо написано, що США й Україна, взаємно погоджуються, що будуть один за одного, грубо кажучи, воювати. Тобто, якщо одній із країн буде загрожувати небезпека, інша країна їй допоможе. Така угода може не називатися про «особливий статус поза НАТО». Це узгоджується між двома країнами. Але не знаю, наскільки зараз можна про це говорити».
Володимир Огризко з цього приводу зауважив: «Безумовно, не все викладають в етер. Обговорювали тему важливого двостороннього документа з безпеки — очевидно, що ніяких деталей жодна сторона оприлюднювати не буде, тому що, по-перше, ще рано, по-друге, в цьому зараз немає потреби. Також гадаю, що не буде деталей, коли говорять про постачання Україні новітніх систем озброєння для протидії аґресії РФ. Є ціла низка питань, які зазвичай ніколи не будуть темами для публічних обговорень, особливо на етапі, коли вони ще опрацьовуються».

Не приховував шоку
Держсекретар США не лише не скупився на позитивні сигнали, а й наполягав: «Україна має аґресію не лише ззовні, з боку Росії, а й зі середини — з точки зору корупції, яка потенційно роз’їдає її демократію, й олігархів, котрі просувають власні інтереси, а не українського народу. Корупція — це інструмент, який РФ використовує, намагаючись підірвати український суверенітет зсередини».
Стосовно ж зміни керівництва НАК заявив: «Це поганий сигнал і потенційна шкода міжнародна шкода іміджу України. Мені здається, уряд це розуміє й рухатиметься вперед до корпоративного управління «Нафтогазом». Воно повинно бути прозорим, незалежним і обов’язково служити інтересам українців. Є сфери, у яких необхідний справжній прогрес. Корпоративне управлення — одна із них». І доповнив: «Також необхідно переконатися, що реформовано суди й існує справді незалежна антикорупційна рада. Всі ці речі життєво важливі, бо саме у такий спосіб гарантується, що уряд досягатиме результатів для людей, а не для окремих груп».
За лаштунками дискусій державного секретаря США з керівництвом України Тетяна Силіна з’ясувала: «Для американців важливі не прізвища, вони відстоюють не конкретних персон, а виконання правил. Заокеанські візитери, за свідченням джерел, тиснути не стали і повернути Коболєва в категоричній формі не вимагали, вочевидь, узявши тайм-аут на «подивитися й подумати». Тим паче, що Зеленський з усією широтою душі пообіцяв їм до кінця року розповсюдити реформу корпоративного управління й на низку інших державних підприємств».
«Реформи — «горішок», усередині якого лежить «золотий ключик» до масштабної американської допомоги за всіма напрямами», — підсумувала екпертка.
Натомість Віктор Чумак, ексзаступник генерального прокурора України, зауважив: «На зустрічі з Блінкеном президент був розгублений. Зеленський бачить, що американці дуже добре знають всю ситуацію в Україні. Прямо дали зрозуміти: не треба нас дурити». Тож на спільній із п. Блінкеном пресконференції п. Зеленський зізнався: «Я вражений, що американська команда прекрасно орієнтується в тому, що у нас відбувається, прекрасно знає всі деталі».
А Костянтин Єлісєєв, колишній заступник міністра закордонних справ України, пояснив президенту: «Блінкена в ході візиту до Києва супроводжувала перша заступниця держсекретаря Вікторія Нуланд. Факт включення другої особи Держдепу до складу делегації є нетиповим для американської дипломатичної практики. Відтак ідеться про чіткий сигнал. Це і визнання важливості стратегічного партнерства з Україною. І підкреслення досвіду Нуланд, який значно поповнює арсенал американської дипломатії».
У часописі The Washington Post назвали п. Нуланд «видатним яструбом у відносинах з Росією, чия підтримка України тривалий час дратує Кремль». А в The New York Times наголосили: «Нуланд — давня союзниця українців».

Ультиматум
Тож не виключено, що саме завдяки цьому «адвокату», за словами п. Кулеби, «такої динаміки відносин між Україною та США не було ніколи за 30 років». Утім, держсекретар США ще й особисто цікавився станом справ Україні — в ході зустрічі з представниками громадянського суспільства, бізнесу й антикорупційних органів.
Після неї високий гість зауважив, що «український народ хоче бачити не тільки ухвалення законів, а й їхнє виконання, що передбачає і боротьбу з корупцією». Й уточнив, що говорив з президентом Зеленським «про важливість продовжувати працювати в напрямку корпоративного урядування, важливість сильних і незалежних антикорупційних інституцій, реформу судової влади і те, яким чином обираються судді». «Необхідно переконатися, що судова система реформована і що є справді незалежний антикорупційний орган, який ми допомагали створити ще 2015 року», — наголосив він.
Дарина Каленюк, виконавча директорка Центру протидії корупції, підсумувала цю зустріч так: «Основний меседж Блінкена — рівень та якість підтримки України від США прямо залежить від рівня проведення реформ у галузі доброго врядування й антикорупції. Держсекретар не приховує шоку від руйнування корпоративного управління в «Нафтогазі». Для нього важливим є сильні антикорупційні інституції, зокрема припинення атак на антикорупційне бюро з боку влади. Визначальною буде судова реформа, успішність якої залежатиме від рівня залучення незалежних міжнародних експертів до очищення органів суддівського самоврядування».
У Києві устами Ентоні Блінкена, за інформацією блогера Олега Шарпа, «США поставили ультиматум: Коломойський або Україна. У разі продовження підпорядкованої співпраці з кримінальним олігархом, переслідування особистих активів Зеленського може стати логічним кроком, а потім і його міжнародна делегітимізація».
Він також розповів, що «Білий дім підбирає команду потенційних союзників, з якими зможе постояти проти табору Зеленському, якщо піде в бік проросійської партії «Опозиційна платформа — За життя» (ОПЗЖ). Із цією метою п. Нуланд та її помічники провели низку зустрічей».
За даними п. Шарпа, «Вашинґтон наполегливо не рекомендував Зеленському проводити особисту зустріч із Путіним». А Роман Безсмертний, ексвіцепрем’єр України, вважає: «Якби не оця не зовсім розумна ідея зустрічі з Путіним, яка прозвучала з вуст Зеленського, то, я думаю, що візиту держсекретаря Блінкена не було б. Саме недоцільність «дивитися в очі» Путіну керівник Держдепартаменту США й пояснював главі української держави. Про те, що така зустріч — безглузда, непотрібна, і що вона не призведе до мінімізації напруження, а навпаки загострить ситуацію. Візит Блінкена зупинить будь-яку підготовку і навіть розмову про подібну зустріч».
Що ж, 7 травня Ентоні Блінкен запевнив у Twitter: «Час, проведений у Києві з президентом Зеленським та усіма, з ким я зустрічався, був продуктивним».
Як повідомляв «Міст», Україну треба захищати не лише від ворогів, а й від своєї влади.

Ігор Голод

Коментарі експертів
Костянтин Єлісєєв, ексзаступник міністра закордонних справ України:
— Візит державного секретаря Сполучених Штатів логічно вкладається в контекст телефонного дзвінка Байдена Зеленському. По суті, в Україну прибув особистий посланець президента США, сигнали якого були погоджені з першою особою Білого дому для особистої передачі. Вашинґтон очікує на розбудову в Україні справді міцної та дієвої демократії на засадах незворотності реформ і без впливів олігархів чи бізнес-партнерів. Те, що сказав Блінкен, сказав і Байден. Візит Блінкена в Україну є елементом змістовної підготовки в США до саміту Байден-Путін. Це символічний сигнал Кремлю, що США стоять пліч-о-пліч із нашою державою у боротьбі за відновлення територіальної цілісності. Те, що Блінкен чув і бачив у Києві, безумовно, стане елементом перемовної позиції Вашинґтона: нічого про Україну без України. Як підсумок, візит до України став кінцевою зупинкою європейського вояжу Блінкена, яким американська дипломатія ставить виразний акцент —саме в Україні. Цим кроком Вашинґтон символічно фіксує Київ у сфері трансатлантичних інтересів. Наскільки Київ зможе скористатися таким шансом, залежить від подальших дій української влади з імплементації сигналів і порад, озвучених Блінкеном як на камери, так і поза них.

Олена Гетьманчук, директорка Центру «Нова Європа»:
— Візит Блінкена — це передусім відповідь на запитання «Чи заслуговує Україна на більшу підтримку США лише тому, що Україна продовжує бути жертвою російської аґресії?». Відповідь — ні, не заслуговує. Потрібно більше. І це більше Україна в особі Зеленського пообіцяла зробити. Дуже хочеться сподіватися, що і на Банковій розуміють, що самі собі надиктували в присутності держсекретаря США домашнє завдання, від виконання якого залежить, буде «новий день» у взаєминах із Вашинґтоном довгим, безхмарним і насиченим подіями, чи буде похмурим, вітряним і неймовірно коротким. Залежить, наскільки США зможуть захистити нас політично в умовах нової аґресії (РФ відвела війська насправді швидше у символічному обсязі), і допомогти нам самим захистити себе військово, максимально збільшуючи ціну нової потенційної аґресії для Путіна. І добре, якщо домашнє завдання «перевірятиме» Блінкен, який в українсько-американських стосунках по суті відіграє роль «доброго поліціянта», бо вміє і знає, як навіть про найчутливіші речі говорити дипломатично та коректно. Але може бути й так, що перевірятиме домашнє завдання і «поганий поліціяннт» Байден, котрий із 2014 року переконаний у тому, що головна загроза національній безпеці України — не Росія, а корупція.

Тарас Паньо, політолог:
— Політика Банкової (вулиця, на якій розташований ОПУ. — Ред.) на американському напрямку зберігає дивовижну простоту. І зводиться до намагань отримати максимум допомоги — як військової, так і фінансової — уникаючи при цьому відповідальності за кроки, які йдуть усупереч декларованому дотриманню значимих для США цінностей. І у Вашинґтоні чудово це розуміють. Настільки чітко розуміють, що на брифінгу Блінкен відверто заявляє: важливо не те, які закони приймає Верховна Рада. Важливо те, чи їх хтось виконує. Подібні заяви — які в приватному спілкуванні, ймовірно, були ще більш жорсткими й артикульованими — це явна спроба Державного департаменту США переконати Зеленського в тому, що «пропетляти» не вдасться. Зберігати добрі стосунки з Вашинґтоном та олігархами — дарма. Залишається сподіватися, що американський дипломат у цьому питанні був максимально переконливим. Оскільки від здатності української влади засвоїти цей урок і залежить фундамент стосунків між двома країнами, про який так охоче говорив Зеленський.

Антон Федорців, експерт Центру політичних досліджень:
— Блінкен прямо заявив, що український народ хоче бачити не лише ухвалення маси потрібних законів, а й їхнє виконання. Простими словами сигнал Вашинґтона елементарний: годі імітувати, час працювати. Інакше від ізоляції на міжнародній арені Зеленського та компанію не врятує навіть новий виток російської аґресії.

Віталій Портников, оглядач «Радіо Свобода»:
— Блінкен не приховував, що США стурбовані кроками українського керівництва, які можна назвати відступом від реформ. І головним тривожним сигналом — «поганим сигналом», як сказав сам державний секретар — стала ситуація навколо зміни керівництва «Нафтогазу України». Те, що глава американського дипломатичного відомства публічно заговорив про цю проблему, відображає всю глибину американської стурбованості. Адже готовність дотримуватися процедур, відповідних азам корпоративного права — це не інтереси США. Це, передусім, інтереси України. А коли ці процедури порушують, створюється живильне середовище для корупції, яку не здолати ніяким антикорупційним органам і ніякому громадському ентузіазму.

Оцінка «успіхів» Зе-команди
Внутрішня політика
Необхідність реформи корпоративного управління, корупція у вищих ешелонах влади, ручне управління судовою системою, атака на антикорупційні органи, проблеми «Мотор-Січі» та військово-промислового комплексу, процеси в державних монополіях, переслідування прозахідної опозиції — той неповний перелік проблем, вирішення яких Вашинґтон поставив у пряму залежність від підтримки Сполученими Штатами персональної влади Зеленського.

Зовнішня політика
Вашинґтон хоче включити в пакетний перелік вимог, виконання (або не виконання) яких визначатиме розмір санкцій, до яких готові вдатися США. У Зеленського немає подібного інструменту тиску, а просто дивитися в очі Путіну не тільки контрпродуктивно, але і небезпечно. Вашинґтон добре розуміє, що найближчим часом Україна членом НАТО не стане. І не тому, що США цього не хочуть, а тому 30 членів Альянсу напевно не знайдуть із цього питання компромісу. Щонайменше, Італія, Німеччина й Угорщина будуть проти. Головний елемент, завдяки якому РФ може швидко виграти війну в разі широкомасштабного вторгнення, — це авіація. Саме протидії цьому елементу і буде приділено головну увагу в середньотерміновій перспективі співпраці двох країн. І це буде не купівля озброєння, а своєрідний лізинг.

Робота на перспективу
Вашинґтон ніколи не складає всі яйця в один кошик. Там чудово розуміють, що теперішня українська влада аморфна, безпринципна, неоднорідна й її хитає з боку на бік. А справжній рейтинґ Зе-влади — 18-20 %. Саме тому відбувається моделювання її наступників. З перевірених партнерів у Вашинґтона є лише Петро Порошенко. Але в Білому домі також розуміють, що при українському мудрому народі і прямих виборах отримати одноосібну владу не вдасться. А тому підбирає команду потенційних союзників, з якими можна буде протистояти Зе-табору, якщо той хитнеться в бік ОПЗЖ. З цією метою Вікторією Нуланд провела ряд зустрічей в готелі «Хаятт» — машини претендентів на американську прихильність заїжджали через підземний гараж, а співбесіди проводили в конфіденційній обстановці. Відверто «засвітитися» зважився лише Віталій Кличко.

Гоп-ля
Через опубліковану світлину п. Порошенка з п. Блінкеном ОПУ влаштувала справжню істерику. Якби «зелені» вважали п’ятого президента «кульгавою качкою», вони б просто проігнорували і не створювали б йому зайвого піару. Але їх просто розривало від сказу та злості. Чому? Відповідь очевидна: він їхній єдиний ідеологічний антагоніст і політичний суперник. Це і так всім зрозуміло, але чи не краще б хоч іноді тримати себе в руках?

About Author

Meest-Online