Новини для українців всього свту

Thursday, Feb. 25, 2021

Безуспішно минув «Рік Зеленського-миротворця»

Автор:

|

Грудень 11, 2020

|

Рубрика:

Безуспішно минув «Рік Зеленського-миротворця»
Володимир Зеленський і Дмитро Разумков

Спроби глави держави припинити кровопролиття на сході України зазнали невдачі.

«Дав собі»
Ведуча телевізійного каналу «Україна 24» ще в жовтні ц. р. нагадувала Олексію Резникову, віцепрем’єру України, що Володимир Зеленський казав, що «дає собі рік на виконання обіцянки, що в Україні буде мир». «Він сказав, що бере собі рік іти за сценарієм, який був написаний до нього, за сценарієм, який був написаний 2016-го. Маються на увазі мінські угоди як вони були написані. Він це, по суті, сказав 9 грудня, як я це сприймаю, в Парижі (торік на зустрічі лідерів держав «нормандської четвірки» — України, Німеччини, Франції й Росії. — Ред.), — пояснив урядовець. 9 грудня цей рік минув.
Політичний оглядач Юрій Вишневський уточнив, що спершу президент називав дедлайном завершення війни рік із дня своєї інавгурації, але посунув його до річниці Паризького саміту. Дослівно ж заявив: «Я не віддам п’ять років, які дав мені народ України, на те, щоб займатися «Мінськом». Вважаю, що на всі домовленості держава може витратити рік. Довше не можна. Якщо немає, потрібно міняти формат, стратегію».
Потім же додав: «Я взагалі рахував собі рік від перших наших розмов із Путіним. Але ключовою була, звісно, розмова в «Нормандії». Розповів тоді ж про те, як досягатиме завершення війни: «Нам усім потрібен однозначний діалог із Російською Федерацією (РФ), тому що жодна війна ще не закінчилася добре. Є у нас і такі політики, котрі багато кричать, кажуть: «Завтра в бій підемо. Зайдемо на Донбас. Зайдемо до Криму. Повернемо нашу землю». Ми дуже хочемо повернути, але сотні тисяч людей можуть загинути. Може, й мільйони».
Водночас, український лідер визнав: «Ми сіли за стіл перемовин. Знаєте, кажуть: «Іде, як по маслу»? Але тут «масла» взагалі немає. Все йде жорстко, важко, зі серйозними шорсткостями. Коли бачиш, що руху вперед немає, тоді потрібно вибирати іншу стратегію». А на запитання, чи є якийсь план, відповів: «Звичайно. Їх два-три, цих планів, що робити далі у разі, якщо ми не будемо рухатися вперед, але…».

Руху немає
Але «руху вперед» немає. Бо Путін вимагає від Зеленського дотримання мінських угод, де йдеться спершу про «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької й Луганської областей (ОРДЛО) і помилування й амністію шляхом введення в силу закону, який забороняє переслідування і покарання осіб у зв’язку з подіями, що мали місце в ОРДЛО. Тільки після цього передбачені «Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України» та «Виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців із території України під наглядом Організації з безпеки та співпраці в Європі. Роззброєння всіх незаконних груп».
Але юрист-міжнародник Борис Бабін зауважив: «Мінські угоди не є міжнародними договорами, а є домовленостями про припинення вогню в рамках міжнародного гуманітарного права. Тому їх не «виконують», а в кращому випадку «дотримуються» за доброї волі сторін».
Але й її немає. На пресконференції в Парижі Зеленський запевнив: «Я, звісно, піднімаю питання про те, щоб передача кордону була до проведення місцевих виборів. Я, мені здається, дуже арґументовано кажу, але поки що у нас різні погляди».
Натомість в інтерв’ю The Guardian уточнив, що коли пропонував «питання виборів і кордону поки що прибрати», то «будь-який такий крок прив’язував весь час у розмові до «Мінська» і до виборів, які там прописані до контролю над кордоном» — «вони кажуть, що так у «Мінську» написано, що спершу це, а потім — це».
Тому Олексій Данилов, секретар Ради національної безпеки й оборони України (РНБО), коментуючи в опублікованому 26 листопада інтерв’ю виданню «Фокус» завершення 9 грудня терміну дії плану «А», який передбачає вирішення конфлікту на Донбасі політико-дипломатичним шляхом, заявив, що «готується рішення РНБО щодо ситуації в Донецькій і Луганській областях». Але подробиць не розповів.
Як повідомляв «Міст», миротворець домігся протилежного.

Ігор Голод

Коментарі експертів
Леонід Кравчук, голова української делегації в Тристоронній контактній групі (ТКГ) із мирного врегулювання ситуації на сході України:
— У багатьох виступах президент казав, що не можемо вічно переконувати і РФ, і ОРДЛО, що потрібно розблокувати ситуацію та йти дорогою миру. Ми бачимо, що наші зусилля часто зустрічають опір, причому необґрунтований і головна його мета — затягнути процес, маючи на увазі, мабуть, якісь далекосяжні цілі. Тому Зеленський сказав, що почекаємо до 9 грудня, річниці зустрічі в «Нормандському форматі», й будемо аналізувати ситуацію. Якщо вона докорінно не буде поліпшуватися, будемо й надалі бачити, як всі ці п’ять із половиною років, що війна триває, а реальних дій, які б відкрили дорогу до миру й цією дорогою ми вже йшли, скажімо, переконливо, немає. Тому, сказав президент, будемо думати про те, які застосовувати ще форми можливого впливу на ситуацію, щоб зробити головне — досягти миру. Тому РНБО цілком природно повинна шукати варіанти таких можливих дій, якщо, повторюю, будемо бачити опір або якісь сумнівні дії РФ. Гадаю, що якраз це й є підготовка такого рішення. Який цього документу? Зі мною ніхто не радився, не можу нічого сказати.

Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова:
— Встановлюючи дедлайн на рік, Зеленський не мав на увазі досягнення миру, а взагалі термін життя мінських домовленостей. Тобто, якщо нічого за цей рік не спрацює, тоді виникне план «Б». Є певні ознаки того, що робляться принаймні якісь кроки в напрямку цього плану «Б», якого ніхто не бачив. Але активізація діяльності в ТКГ, зокрема, заяви Кравчука, якраз можуть свідчити, що Україна здійснює активні зусилля, щоб підштовхнути до ревізії або ж спроби конкретизації розробки дорожньої карти виконання Мінська.

Сергій Солодкий, перший заступник директора Центру «Нова Європа»:
— РФ також частково реагувала на дедлайн, оголошений Зеленським. Давала йому «шанс» в лапках прийняти вимоги Росії за цей рік. Відповідно, якщо Зеленський не приймає ці вимоги, то Кремль залишає за собою право на дестабілізацію. Звісно, на це українська верхівка не може піти (принаймні, не в тому вигляді, як це просуває Москва) — суспільство просто не сприйняло й не прийняло б такий розвиток подій.

Марія Золкіна, політична аналітикиня фонду «Демократичні ініціативи»:
— Хоч в оточенні Зеленського досі є серйозні прихильники широкого політичного компромісу, але є й певні обставини. Є позиція Німеччини, яка начебто лише модератор, але категорично проти асиметричних поступок України і не хоче брати участь у таких компромісах. Є українська внутрішня позиція, політичні партії, еліти, експерти, волонтерське та середовище ветеранів, котрі активно виступають проти компромісів із РФ. І головне — є українське суспільство. Ідея Зеленського про мир за будь-яку ціну наштовхується на непотрібність у більшості мешканців України. Україні вигідніше зупинитися на ідеї перегляду мінських домовленостей, застовпити це в пам’яті цих перемовин, заручитися підтримкою німців, частково — Байдена, і потім, навіть якщо перемовини реально опиняються в повному глухому куті, нічого страшного. Те, що треба було змінити в мінських документах, вже винесли на обговорення й отримали мінімальну підтримку від наших партнерів. І я, в принципі, так і бачу логіку цього процесу. Тому це буде рік, коли ми зупинимося на ідеї оновлення «Мінська», але офіційно з нього виходити не будемо. Тож не маючи плану, чи навіть процедури вироблення рішень, які б відповідали чіткому критерію, називати якісь конкретні дати дуже небезпечно. Можливо, рік тому Зеленський і сам вірив, що буде прогрес. Але якщо за цим оптимізмом чи сміливістю не стоїть копітка робота, тоді це справді дуже ризикований крок. Хотілося б вірити, коли секретар РНБО чи президент роблять заяви про наявність якогось плану «А» чи «Б», що там сидять дуже розумні люди, у яких цей план є, якщо вони про нього говорять, або вони хоча б працюють над ним.

Роман Пагулич, оглядач «Радіо Свобода»:
— Офіційно в Україні поки що не кажуть про те, що робитимуть за рік після «Нормандської» зустрічі. Експерти твердять, що в офісі президента бачать три шляхи — і далі домагатися змін у Мінську, призупинити перемовини без виходу з них або знову згадати про миротворців. Зосередяться на першому варіанті.

Юрій Вишневський, політичний оглядач:
— Фактично Росія вже також підводить риску під виставою довжиною в рік. Путін літав на Паризький саміт зовсім не для того, щоб рухатися до миру, а принизити Зеленського, зв’язавши Україну додатковими зобов’язаннями. Зараз розуміння цього повинно вже прийти й до Зеленського.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply